ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"26" січня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/20/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , м. Мукачево

до відповідача 1 ОСОБА_2 , м. Мукачево

до відповідача 2 ОСОБА_3 , м. Львів

про солідарне стягнення 720000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом, яким просить солідарно стягнути з відповідачів 720000,00 грн невиплаченого прибутку від ведення бізнесу за Договором франшизи навчального центру для LCF в місті Мукачево від 19 червня 2018 року. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 1123 Цивільного кодексу України, ст. 373 Господарського кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з огляду на наступне.

Позивач вважає, що оскільки між сторонами у спорі виникли фактично господарські правовідносини, то з огляду на статті 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, спір щодо них підвідомчий господарському суду.

З таким твердженням суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

При цьому, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Тобто всі суб`єкти господарювання є учасниками господарських відносин, але не всі учасники господарських відносин є суб`єктами господарювання.

Системний аналіз господарського законодавства вказує на те, що громадян слід вважати суб`єктами господарювання тільки тоді, коли вони мають особливий правовий статус. Іншими словами, не всі громадяни України, які здійснюють господарську діяльність є суб`єктами господарського права, а лише ті, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У поданому на розгляд господарського суду спорі позивач просить стягнути кошти як винагороду за договором франшизи. В той же час, стверджуючи про наявність господарських відносин, позивач не заперечує той факт, що жодна зі сторін договору не мала та не має статусу підприємця. Відтак, такий спір не є спором, підвідомчим господарському суду.

Суд звертає увагу також на той факт, що сам позивача зазначає, що на розгляді в суді вже перебували дві справи між цими ж сторонами, і такі спори випливали з цього ж договору франшизи, однак, означувались позивачем та визнані попереднім складом суду як спори цивільні, що підвідомчі суду загальної юрисдикції

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки є спором цивільним, а це є підставою для відмови у відкритті провадження у справ відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Позовну заяву б/н від 15.01.2021 року (вх. № 02.3.1-05/23/21 від 20.01.2021) і додані до неї документи повернути позивачу.

3. В порядку ч. 6 с. 175 ГПК України роз`яснити позивачу його право на звернення з цим позовом до суду загальної юрисдикції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Андрейчук