ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа№ 927/566/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 31.08.2020

у справі № 927/566/20 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області

до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства в особі Чернігівського протезно-ортопедичного цеху

про стягнення 4884,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, в особі Чернігівського протезно-ортопедичного цеху (далі - відповідач) про стягнення 4884,00 грн заборгованості в якості відшкодування вартості послуг по Договору №03196185/2/19/52/89 від 25.10.2019 про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (крім протезів верхніх та нижніх кінцівок, ортезів шарнірних на нижні кінцівки, крісел колісних) в частині забезпечення гр. ОСОБА_1 засобами реабілітації (взуття), які фактично не були надані.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 у справі №927/566/20 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю - стягнути з Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства в особі Чернігівського протезно-ортопедичного цеху на користь Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області державні кошти в сумі 4884,00 грн.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що виготовлення та направлення Київським КЕПОП взуття для ОСОБА_1 28.02.2019 як такі, що здійснювались не на виконання договору, а здійснені поза межами правовідносин, які виникли між управлінням та підприємством лише 25.10.2019, а отже не мають жодного відношення до виконання умов договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 у справі № 927/566/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 у справі № 927/566/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

02.11.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов лист на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 927/566/20, до якого додано: докази направлення відповідачу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення, а також докази на підтвердження повноважень особи на підписання апеляційної скарги.

Головуючий суддя Куксов В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 перебував на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/566/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду справи №927/566/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 у справі №927/566/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 у справі №927/566/20.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 927/566/20 є вимоги про стягнення 4884,00 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 9 ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 10 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю та в межах своїх повноважень забезпечують: контроль за втіленням державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю; розробку нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 5 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 321, технічні та інші засоби реабілітації, призначені для безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю виготовляються, постачаються і ремонтуються підприємствами, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством соціальної політики України.

Пунктом 23 Порядку визначено Забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи протезами верхніх та нижніх кінцівок, ортезами шарнірними на нижні кінцівки та кріслами колісними здійснюється згідно з договорами, укладеними органом соціального захисту населення з підприємством та особою з інвалідністю, дитиною з інвалідністю, іншою особою або їх законними представниками (далі - тристоронній договір).

Забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації (крім протезів верхніх та нижніх кінцівок, ортезів шарнірних нижніх кінцівок та крісел колісних), надання послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації, надання реабілітаційних послуг здійснюється згідно з договорами, укладеними органом соціального захисту населення з підприємством.

Договори, у тому числі тристоронні, укладаються за місцем проживання/перебування особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи або її законних представників, за місцем проходження реабілітації.

Типові форми договорів про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг затверджуються Мінсоцполітики.

У тристоронніх договорах сторони можуть передбачати здійснення часткової передоплати на забезпечення протезами верхніх та нижніх кінцівок, ортезами шарнірними нижніх кінцівок у межах граничних цін у розмірі до 50 відсотків їх вартості.

Особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законні представники обирають підприємство і повідомляють відповідний орган соціального захисту населення про вибір такого підприємства.

Орган соціального захисту населення протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення про вибір підприємства особою з інвалідністю, дитиною з інвалідністю, іншою особою або їх законними представниками повідомляє підприємство щодо такого вибору, про що робиться відповідна відмітка у банку даних.

Підприємство протягом наступних 20 робочих днів подає органу соціального захисту населення згоду/відмову на забезпечення відповідним технічним та іншим засобом реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи, про що підприємством робиться відповідна відмітка у банку даних.

Орган соціального захисту населення після надання згоди підприємством готує тристоронній договір.

За необхідності проведення огляду особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи підприємство інформує особу з інвалідністю, дитину з інвалідністю, іншу особу або її законного представника про спосіб та дату огляду, дату приїзду до особи.

Підприємство протягом трьох робочих днів після прибуття у разі необхідності особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи до підприємства надсилає поштою або в інший спосіб органу соціального захисту населення три примірники договору, підписані особою з інвалідністю, дитиною з інвалідністю, іншою особою або їх законними представниками та керівником підприємства(уповноваженою ним особою).

Особливості забезпечення протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям та допоміжними засобами для особистого догляду та захисту визначаються пунктами 31 - 38 Порядку.

Особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законні представники звертаються до підприємства із заявою про забезпечення протезно-ортопедичним виробом, ортопедичним взуттям, допоміжними засобами для особистого догляду та захисту (далі - індивідуальні засоби реабілітації) за формою, затвердженою Мінсоцполітики, оригіналом направленням та паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України та повноваження, свідоцтвом про народження (для дітей віком до 14 років).

Особи з інвалідністю, інші особи, які працюють, служать, навчаються, подають відповідну підтвердну довідку.

Підприємство за зверненням особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи або їх законного представника на підставі оригіналу направлення оформляє замовлення на виготовлення індивідуального засобу реабілітації не раніше ніж за два місяці до закінчення строку, на який його видано.

Строк виготовлення індивідуальних засобів реабілітації протезно-ортопедичних виробів (обтураторів, ортезів із текстильних матеріалів) та ортопедичного взуття умовного позначення 1, 11 за функціональним призначенням визначено до десяти робочих днів;

протезно-ортопедичних виробів з первинного та складного протезування та ортезування, а також за новітніми технологіями - до 35 робочих днів.

Строк виготовлення індивідуальних засобів реабілітації обчислюється з дня початку їх виготовлення.

У разі надходження письмового звернення від особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи або їх законних представників підприємству дозволяється надсилати поштою готове ортопедичне взуття, обтуратори, ортези із текстильних матеріалів.

Підприємство вносить до банку даних інформацію про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи індивідуальними засобами реабілітації.

Відповідно до п. 53 зазначеного Порядку, забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Міністерством соціальної політики України.

Мінсоцполітики спрямовує бюджетні кошти Фонду соціального захисту інвалідів з метою перерахування їх підприємствам, що виконали індивідуальні заявки осіб з інвалідністю на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації. Перерахування бюджетних коштів здійснюється на підставі актів приймання-передачі робіт (надання послуг), а також на підставі рахунку підприємства на оплату.

29.01.2019 позивачем ОСОБА_1 видано направлення № 03196185/2019/25 та № 03196185/2019/26 для забезпеченням ортопедичним взуттям, виготовленим за індивідуальним замовленням для лівої та правої ноги.

ОСОБА_1 з вказаним направленням звернувся за виготовленням взуття до Чернігівського протезно-ортопедичного цеху Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства до якого ним як заявником було також подано заяву про надсилання виготовленого взуття на адресу поштою, оскільки отримати його самостійно за станом здоров`я не має можливості.

Відповідно до витягу з централізованого банку даних проблем інвалідності, доданим позивачем до відповіді на відзив, відносно ОСОБА_1 , взуття за замовленням було виготовлено про що 06.02.2019 до бази даних внесено відомості про надходження такого замовлення на склад.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 таке замовлення було направлено йому поштою, що підтверджується наявним в матеріалах справи зведеним реєстром поштових відправлень за лютий місяць 2019 року.

25.10.2019 між Управлінням соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області та Київським казенним експериментальним протезно-ортопедичного підприємством (Чернігівський протезно-ортопедичний цех) укладено договір № 03196185/2/19/52/89 про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (надалі - Договір) за умовами якого підприємство (відповідач) зобов`язується здійснити забезпечення осіб з інвалідністю взуттям на підставі направлень, а орган соціального захисту населення зобов`язується оплатити підприємству вартість такого забезпечення в межах граничної ціни за кожен такий засіб.

Пунктом 1 Договору сторони визначили формування загальної ціни договору з вартості індивідуальних заявок у тому числі попередніх замовлень, за попередні та поточний роки, осіб з інвалідністю на забезпечення технічними засобами реабілітації (ТЗР) та становить 19 992,00 грн.

Оплату здійснює орган соціального захисту населення після забезпечення осіб з інвалідністю ТЗР не пізніше 14 робочих днів з дати надходження до органу соціального захисту населення акта приймання передачі робіт. (п. 2. Договору)

Пункти 3, 4 додатку до Договору - Перелік ТЗР встановлює граничні ціни на забезпечення засобами реабілітації, в тому числі і ОСОБА_1

05.11.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі робіт яким встановили, що підприємство (відповідач) забезпечило взуттям (ТЗР) осіб з інвалідністю на суму 14 718,00 грн.

Згідно із випискою Державної казначейської служби кошти на виконання договору перераховано 07.11.2019.

Відповідно до повідомлення №15.22-13/235 від 02.08.2019 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 884,00 грн коштів перерахованих за дговором № 03196185/2/19/52/89 від 25.10.2019 перераховані не на виконання його умов, а тому просить суд стягнути їх з відповідача.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем правомірно, на підставі договору отримано спірні кошти за виготовлення та забезпечення ОСОБА_1 спеціалізованим взуттям, як засобом реабілітації, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, і він вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши 25.10.2019 договір № 03196185/2/19/52/89 про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.

З огляду на викладено, доводи апелянта щодо виготовлення та направлення Київським КЕПОП взуття для ОСОБА_1 28.02.2019 як такі, що здійснювались не на виконання договору судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України)

Частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Частина 3 вказаної статті передбачає право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами (щодо передачі майна, виконання робіт, надання послуг) виникли раніше їх юридичного оформлення.

Як зазначалось вище п. 1 Договору сторони визначили формування загальної ціни договору виходячи із вартості індивідуальних заявок у тому числі попередніх замовлень, за попередні та поточний роки, чим поширили дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання.

Направлення ОСОБА_1 на забезпечення останнього ТЗР видано позивачем, додатком до Договору передбачено забезпечення ОСОБА_1 засобами реабілітації саме на підставі виданих позивачем направлень, отримання ОСОБА_1 виготовлених засобів реабілітації позивачем не заперечується, доказів іншого позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, на перкоання судової колегії, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем правомірно, на підставі договору отримано спірні кошти за виготовлення та забезпечення ОСОБА_1 спеціалізованим взуттям, як засобом реабілітації, внаслідок чого судом першої інстанції правомірно вімовлено у задоволенні позову.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Ченігівської області від 31.08.2020 у справі №927/566/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Господарського суду Ченігівської області від 31.08.2020 у справі №927/566/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Господарського суду Ченігівської області від 31.08.2020 у справі №927/566/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Ченігівської області від 31.08.2020 у справі №927/566/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №927/566/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв