№ 201/12237/20

провадження 2/201/4019/2020

У Х В А Л А

22 грудня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду, Дніпропетровського адміністративного суду, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 21 грудня 2020 року надійшла через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду, Дніпропетровського адміністративного суду, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ознайомившись з матеріалами справи, вважаю за можливе відмовити у відкритті провадження в частині вимог до Третього апеляційного адміністративного суду та Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з наступних підстав.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК Українивизначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Третього апеляційного адміністративного суду, Дніпропетровського адміністративного суду, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на ст. 8 Конституції України про право на звернення до суду для захисту порушеного права, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який обмежив його право на захист порушеного права та звільнив КМУ від виконання своїх повноважень щодо забезпечення його конституційних прав, у зв`язку із бездіяльністю Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України щодо вжиття заходів забезпечення судами гарантії права на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2статті 15 ЦПК Україниу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства УкраїниабоГПК Українивіднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, визначено змістом статей62,126і129 Конституції України.

Згідно із зазначеними положеннямиКонституціїсудові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов`язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст.129Конституції і законодавством про судочинство.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Відповідно до ч. 11 ст.49Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Висновок про неприпустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 та 1176 ГК України. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд.

У п. 10 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від13.06.2007р.№ 8«Про незалежністьсудової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У Постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни від12.06.2009р.№ 6«Про деякіпитання,що виникаютьу судовійпрактиці приприйнятті допровадження адміністративнихсудів тарозгляді нимиадміністративних позовівдо судіві суддів» вказано, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Консультативна рада європейських суддів в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслила, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Таким чином, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з розглядом конкретної справи, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної чи моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв`язку із вищевикладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормамиЦПК Україничи іншими законами України не передбачено.

З огляду на вищевикладене, у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду та Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вище викладеного та керуючись п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 «Про незалежність судової влади», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст.260, 353 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду та Дніпропетровського адміністративного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 22 грудня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1ст. 354 ЦПК Україниз урахуванням положень п. 3 РозділуXIIПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -