Справа № 651/535/20

Провадження № 2/651/5/21

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.2021 року смт. Верхній Рогачик

Верхньорогачицький районний суд

Херсонської області в складі:

судді ЗАГРУННОГО В.Г.

секретаря БЕДЮХ А.В.

представника позивача САМОЙЛЕНКО П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Верхньорогачицького районного суду Херсонської області в смт.Верхній Рогачик матеріали цивільної справи № 651/535/20 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Самойленко Петро Миколайович , до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Самойленко Петро Миколайович , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації з підстав, викладених в заяві.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 52 187, 85 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840, 80 грн. і на правову допомогу в розмірі 3000 грн..

Ухвалою від 20.11.2020 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23.11.2020 року. Ухвалою від 23.12.2020 року слухання справи відкладено до 25.01.2021 року в зв`язку з неявкою відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явився, його інтереси представляє адвокат Самойленко Петро Миколайович, який в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по даній справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет (а.с. 58), про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з"явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання з невідомих причин, не подав відзив та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом при вивченні матеріалів справи встановлено, що 17.03.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2768319 (а.с. 13-14). У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21102», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

08.05.2017 року близько 13 год. 30 хв., у Запорізькій області на автодорозі Харків - Сімферополь - с. Лісне, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21102», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку (а.с. 19-31).

Відповідно до Постанови Василівського районного суду Запорізької області від 21.08.2017 року по справі №311/1338/17, Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закриту у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків (а.с. 15-16).

Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » - ОСОБА_5 - звернулася до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АК/2768319 (а. с. 17).

Так, на підставі страхового акту №ОЦ/123/450/17/0320 від 07.12.2017 року (а.с.32), ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 52 187 (п`ятдесят дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 85 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1397 від 11.12.2017 року (а.с. 33).

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту дорожньо-транспортної пригоди Відповідачем взагалі не було письмово повідомлено Страховика про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду у встановлений Законом строк.

З огляду на вищезазначене в розумінні ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1166, 1187, 1191 ЦК України, у Відповідача виникло зобов`язання відшкодувати ПрАТ «УПСК» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом №АК/2768319.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов`язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 11 грудня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №1397 від 11.12.2017 року.

З метою досудового врегулювання спору, Відповідачеві було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони Відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку (а.с. 34).

01.10.2020 року, між ПрАТ «УПСК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору (а.с.8-12).

В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АК/2768319 від 17.03.2017 року.

Згідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори та інші правочини.

Так, відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи вказане, до Позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми боргу.

Таким чином, Позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України (п.8 ч.2 ст.16), що узгоджується з умовами договору (Полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/2768319.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд відповідно до частини 2 вказаної статті може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 9 (п.п. 9.1., 9.2.) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 22 (п. 22.1) Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону встановлено, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

В свою чергу ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 29 червня 2016 року в справі №6-192цс16, згідно з яким завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Також, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2188цс16, за змістом якого згідно зі статтею 41 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦКУкраїни). Сторонами деліктного зобов`язання, зазвичай, виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Крім цього, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 23 березня 2016 року в справі № 6-2598цс15, згідно з яким перехід права вимоги за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; 2) регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди.

За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України).

Разом з тим, статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України). Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги сплаченого страхового відшкодування до заподіювача і строк такої вимоги починає спливати з моменту заподіяння шкоди.

Як роз`яснено в п. 26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

В п. 27 Пленуму роз`яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 ЗаконуУкраїни "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Враховуючи, що сума виплаченого позивачем страхового відшкодування на даний час відповідачем не відшкодована, суд вважає позовні вимоги правомірними і такими, що підлягають до задоволення.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 14, 22, 512, 514, 979, 990, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Самойленко Петро Миколайович , до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ФОП ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_4 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО320649, завдані збитки в порядку регресу у розмірі 52187 грн. 85 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ФОП ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_4 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО320649, понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ФОП ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_4 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО320649, понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн..

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

Верхньорогачицького районного

суду Херсонської області В.Г. Загрунний