Справа № 311/491/20

Провадження №2/311/82/2021

25.01.2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Листопад В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Російської Федерації (місцезнаходження Посольства Російської Федерації в Україні: Повітрофлотський проспект, 27 м.Київ, 03049) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, -

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кочевої І.В., звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та у пред`явленому позові ОСОБА_1 просить: стягнути з держави Російська Федерація на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 800000,00 гривень.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2020 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с.53-54).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2020 року по цій справі - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.93-97).

04 листопада 2020 року з Запорізького апеляційного суду до Василівського районного суду надійшли матеріали цивільної справи № 311/491/20 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2020 року, цивільна справа №311/491/20 (провадження №2/311/1195/2020) розподілена судді Василівського районного суду Запорізької області Задорожко Д.А.

Ухвалою судді Василівського районного суду Запорізької області Задорожко Д.А. від 06 листопада 2020 року задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Задорожко Д.А. та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, - передано до канцелярію суду для визначення автоматизованою системою документообігу судді, який буде розглядати дану справу (а.с.104).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 року, відповідно до Розпорядженням №123 від 11.11.2020 року, у зв`язку з задоволенням самовідводу суддею Задорожко Д.А. цивільна справа 311/491/20 (провадження №2/311/1195/2020) розподілена судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В.

Ухвалою судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В. від 16 листопада 2020 року цивільну справу № 311/491/2020 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України було прийнято до провадження (а.с.107).

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кочева І.В. в підготовче судове засідання не з`явилися, проте в прохальної частини позову ОСОБА_1 виклав клопотання розглядати справу без його участі та без участі його представника.

Відповідач: Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні отримав 24.11.2020 року копію позовної заяви та долучених до позову матеріалів, а також отримано ухвалу про відкриття провадження у справі, проте відзиву на позов та інформацію про те, чи надано компетентним органом Російської Федерації згоду на пред`явлення цього позову до Російської Федерації, на адресу суду не надано (а.с.39).

Частиною 4 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року №13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя», керуючись принципом суверенної рівності держав, закріпленим у п. 1 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй, держави є рівними між собою і жодна з них без її згоди не підсудна судам іншої.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року №198/93, держава гарантує додержання положень зазначеної Конвенції.

Крім того, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.

Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Як передбачено ч.4 ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб`єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і непідпорядкованість держави іншим державам.

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.

Таким чином, бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.

Разом з цим,ст.4 ЦПК Українизакріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимогст.12 ЦПК Українисторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (а отже, і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості).

Відповідно до положень про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента від 10 червня 1993 року №198/93, Україна гарантує додержання положень Віденської конвенції 1961 року та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.

Пред`явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, відповідно до ст.32 Віденської конвенції 1961 року можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави.

Положення зазначеної норми міжнародного договору конкретизовано у ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Отже, з`ясування питання наявності згоди дипломатичного представництва Російської Федерації як компетентного органу держави Російської Федерації на розгляд спору в судах України має істотне значення для вирішення справи по суті, оскільки за відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 13 травня 2020 року у справі №711/17/19, постанові від 03 червня 2020 року у справі №357/13182/18, постанові від 03 червня 2020 року у справі №711/14/19, постанові від 17 червня у справі №711/15/19, постанові від 24 червня 2020 року у справі №711/16/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначається у пункті 8 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 року за №24-754/0/4-13, прийнявши позовну заяву, суддя відповідно до вимог статті 130ЦПКна стадії підготовки справи до судового розгляду має з`ясувати, чи є згода дипломатичного представництва, як компетентного органу держави, на розгляд спору в судах України. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно першочергово підготувати відповідний запит та отримати офіційну інформацію щодо того, чи існує згода компетентних органів відповідної держави на розгляд справи у судах України, оскільки це впливає на зміст подальших процесуальних дій. У разі, якщо такої згоди не отримано, то посольство не може набувати процесуального статусу відповідача у цивільному процесі. Надсилання судових викликів до посольств іноземних держав в Україні має здійснюватись виключно через Міністерство закордонних справ України (МЗС).

Згідно з підпунктом 58 пункту 4Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №281 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16 січня 2019 року №21, МЗС відповідно до покладених на нього завдань здійснює нагляд за наданням дипломатичним представництвам і консульським установам іноземних держав, їх персоналу і членам сімей персоналу привілеїв та імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України, а також привілеїв та імунітетів закордонним дипломатичним установам України, їх персоналу і членам сімей персоналу з урахуванням принципу взаємності, а також нагляд за додержанням дипломатичних і консульських привілеїв та імунітетів.

Отже, при розгляді спорів відносно дипломатичних представництв чи консульських установ іноземних держав необхідно притягувати як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство закордонних справ України.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 53, 181, 258, 260 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Залучити до участі у цивільній справі № 311/491/20 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Російської Федераціїв особіПосольства РосійськоїФедерації вУкраїні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство закордоннихсправ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1).

Запропонувати Міністерству закордонних справ України звернутися із запитом до Посольства Російської Федерації в Україні для з`ясування наявності згоди дипломатичного представництва Російської Федерації як компетентного органу держави Російської Федерації на розгляд спору в судах України, в тому числі цивільної справи №311/491/20 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яке перебуває в провадженні Василівського районного суду Запорізької області, за наслідком чого встановлюється чи набуває відповідне посольство процесуального статусу відповідача у цивільному процесі.

Отримані на запит матеріали направитидо Василівського районного суду Запорізької області (Запорізька область, м.Василівка, вул.Державна, 2).

Запропонувати третій особі - Міністерству закордонних справ України подати пояснення третьої особи щодо позову, згідно вимог ст.181 ЦПК України у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про залучення до участі у справі.

Копію ухвали разом з копією позовної заяви направити Міністерству закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізькоїобласті Ю.В. СИДОРЕНКО