ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 816/3215/15

адміністративне провадження № К/9901/10963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року (головуючий суддя - Канигіна Т.С.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Мінаєва О.М., Макаренко І.Т.)

у справі №816/3215/15

за позовом Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Практик Аудит»

до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне підприємство «Аудиторська фірма «Практик Аудит» (далі - позивач, платник, Підприємство, ПП «Аудиторська фірма «Практик Аудит») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Кременчуцька ОДПІ), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.07.2015 №0007951700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 01.07.2015;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької ОДПІ від 22.07.2015 №0008101700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 20.07.2015;

- визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ в частині прийняття рішення від 15.07.2015 №0007951700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 01.07.2015;

- визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ в частині прийняття рішення від 22.07.2015 №0008101700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 20.07.2015.

На обґрунтування своїх позовних вимог Підприємство зазначило про правомірність застосування понижуючого коефіцієнта. Вказало, що єдиний внесок сплачується ПП «Аудиторська фірма «Практик Аудит» у встановленому законом розмірі та у визначений законом строк, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ від 15 липня 2015 року №0007951700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 01.07.2015;

- визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ від 22 липня 2015 року №0008101700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 20.07.2015;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ на користь ПП "Аудиторська фірма "Практик Аудит" витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно сплачено єдиний внесок з юридичних осіб за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнта. Допущена платником у звітах з єдиного внеску з юридичних осіб технічна помилка не є порушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки сума грошового зобов`язання перерахована Підприємством до бюджету у вставленому законом розмірі та у визначений законом строк. За таких обставин, враховуючи, що сплата єдиного внеску з юридичних осіб здійснена позивачем своєчасно та в повному обсязі, оскаржувані рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що під час нарахування штрафних санкцій та пені відповідач керувався даними поданих Підприємством звітів та відомостями картки особового рахунку платника. Вказує, що на час подання Підприємством звітів була відсутня нова форма звітів ЄСВ і платник зобов`язаний був у ручному режимі зменшувати суму ЄСВ (з урахуванням понижуючого коефіцієнта), що не було зроблено позивачем. Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ПП "Аудиторська фірма "Практик Аудит" 17.07.2009 зареєстроване як суб`єкт господарювання, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

10.06.2015 посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 10.06.2015 № 164/16-08-17 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого Підприємством допущено несвоєчасну сплату єдиного внеску.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв рішення:

- №0007951700 від 15.07.2015, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 385,30 грн та нарахована пеня в розмірі 80,91 грн за період з 21.05.2015 до 01.07.2015;

- №0008101700 від 22.07.2015, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2243,94 грн та нарахована пеня в розмірі 388,06 грн за період з 21.05.2015 до 20.07.2015.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаю правову оцінку викладеним вище обставинам справи, суд виходить з наступного.

У відповідності до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII (далі-Закон № 77-VIII).

Положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 № 219-VIII (далі - Закон № 219-VIII), який набрав чинності 13.03.2015, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 219 доповнено пунктом 9-5, згідно з яким по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п`ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

При цьому Законом № 219 визнано таким, що втратив чинність, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 77.

До набрання чинності Законом № 219 розрахунок понижуючого коефіцієнта здійснювався відповідно до вимог Закону № 77.

З матеріалів справи вбачається, що обставини стосовно виконання умов, необхідних для застосування понижуючого коефіцієнту, а також числові показники звітів та правильність їх обрахування позивачем, факт сплати Підприємством сум єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнту контролюючим органом жодним чином не заперечувалися та не спростовані належними та допустимими доказам.

На виконання вимог пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач у встановлені строки подавав звітність про нарахування єдиного внеску з лютого по квітень 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнту до ставки єдиного внеску.

Водночас, станом на дату формування та подання податкової звітності версія програмного забезпечення "Медок", за допомогою якого позивач здійснює оформлення та передачу звітності до контролюючого органу в електронній формі, не була адаптована до нововведень, передбачених законодавством, та виключала можливість коригування звітів в електронній формі, що у свою чергу унеможливило відображення використаного платником права на застосування понижуючих коефіцієнтів єдиного внеску у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів.

В контексті наведеного Суд зазначає, що об`єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об`єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов`язань у передбачених Законом розмірах.

Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані в повному обсязі та у встановлені Законом терміни. Технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки визначена позивачем сума грошового зобов`язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі. Помилка, яка виникла при обрахунку сум єдиного соціального внеску (невідображення через технічну неможливість у звіті понижуючого коефіцієнту), не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ враховуючи, що правомірність застосування позивачем понижуючого коефіцієнту відповідачем не заперечується.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова