ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3092/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг", м.Харків про усунення перешкод у праві користування майном за участю представників:

від позивача: Лакіза О.О., ордер №1020681 від 22.09.2020

від відповідача: Федчишин Д.В., довіреність від 16.10.2020

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" (надалі - відповідач) про усунення перешкод у праві користування позивачем Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" здійснити демонтаж огорожі та забороняючих знаків, встановлених вздовж берега Старогниличанського водосховища, та заборони чинити перешкоди у реалізації вказаних прав позивача іншим чином.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача із встановлення огорожі, забороняючих знаків, та перешкоджання доступу до берегу Старогниличанського водосховища іншим чином перешкоджає позивачу здійснювати його права та обов`язки, як користувача мисливських угідь, та спеціальному використанню об`єктів тваринного світу шляхом полювання на території даного водосховища членами Харківської обласної організації УТМР, що є протиправним. Також, встановлення відповідачем огорожі на березі Старогниличанського водосховища суперечить положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування", яким внесені зміни до Водного та Земельного кодексів України.

Ухвалою від 29.09.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.10.2020.

У підготовчому засіданні 27.10.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 10.11.2020.

27 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначив, що 14.07.2017 Державним агентством рибного господарства України затверджено для ТОВ "Фіш-Торг" Режим рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища. При цьому, Державне агентство рибного господарства України, погоджуючи вказаний Режим покладало на відповідача певні обов`язки, зокрема, користувач має дотримуватися під час використання водних живих біоресурсів для забезпечення виконання вимог і принципів охорони, раціонального використання і відтворення об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів. До зазначених вимог, зокрема належать: 1) Науково-обґрунтований порядок вселення та вилову відповідних видів живих водних біоресурсів; 2) Науково-обґрунтований видовий перелік знарядь лову живих водних біоресурсів; 3) Науково-обґрунтовані строки та періоди здійснення вилову живих водних біоресурсів; 4) Визначення порядку здійснення любительського та спортивного рибальства на водосховищі; 5) Здійснення охорони водних біоресурсів; 6) Догляд за санітарним станом водного об`єкту. Так, на водосховищі передбачені науково-обґрунтовані зони дія здійснення любительського рибальства, а ТОВ "Фіш-Торг", забезпечуючи вільний доступ до таких зон, здійснює охорону живих водних біоресурсів, контролюючи порядок іх вилову відповідно до вимог Режиму. Відповідач жодним чином не порушує права користування позивачем водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, спортивного та любительського рибальства, проведення полювання, адже позивач не є носієм жодних прав щодо користування водосховищем - ним не укладалося жодних правочинів щодо користування зазначеним водосховищем, відсутні будь-які рішення органів державної влади та місцевого самоврядування з нього приводу. TOB "Фіш-Topг" відповідно до положень законодавства є одноособовим користувачем водосховища. У свою чергу, позивач є користувачем тільки мисливських угідь в межах Чугуївського району. Старогниличанське водосховище є окремим рибогосподарським водним об`єктом, а тому має свій правовий режим, яким, зокрема, визначаються підстави для його використання. Жодних правових підстав для позивача здійснювати спеціальне використання об`єктів тваринного світу в межах водосховища немає. Намагаючись впливати на дотримання відповідачем Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища, позивач не лише втручається у господарську діяльність відповідача, а й порушує втяті на себе зобов`язання відповідно до договору про Умови ведення мисливського господарства від 30.12.2014, адже: 1) намагається вести мисливське господарства поза межами закріплених за ним мисливських угідь; 2) не дотримується положень нормативно-правових актів у галузі використання та охорони тваринного світу, якими визначається спеціальний порядок використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства в межах рибогосподарських водних об`єктів. Крім того, відповідач вказує, що вимога позивача щодо демонтажу огорожі є протиправною та такою, що може вплинути на дотримання заходів безпеки при використання водосховища. Зазначена огорожа встановлена для недопущення доступу сторонніх осіб до гідротехнічної споруди (дамби) водосховища. Також, відповідач на виконання науково-обґрунтованих вимог Режиму забезпечує безоплатний доступ до водосховища в межах зон, визначених Режимом. Додатково відповідач зауважив, що згідно із Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" господарську діяльність, пов`язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств, не віднесено до видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. У відзиві відповідачем також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

У підготовчому засіданні 10.11.2020 судом задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву. При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки ухвала від 29.09.2020 у даній справі була отримана відповідачем 03.10.2020, останнім днем встановленого судом 15-денного строку на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, слід вважати 19.10.2020. Отже, відзив було подано відповідачем з пропуском встановленого строку.

У відзиві відповідач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву, у якому зазначив, що пропуск даного строку був викликаний тим, що договір про надання правової допомоги між TOB "Фіш-Торг" та адвокатом Федчишиним Д.В. було і укладено лише 16.10.2020, що вплинуло на неможливість у визначені судом строки подати відзив на позовну заяву, адже адвокат повною мірою не встиг ознайомитися з матеріалами справи. Крім того, безпосередньо на зазначену ситуацію вплинуло включення м.Харкова до зони "червоного" рівня епідеміологічної небезпеки.

Суд зазначає, що згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Статтею 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Таким чином, одним з основних завдань підготовчого провадження у господарській справі є надання сторонам можливості подати всі наявні у них докази та викласти свої доводи та заперечення щодо суті спору.

Враховуючи викладене, а також з огляду на поважність повідомлених відповідачем причин пропуску строку, суд вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву.

У зв`язку з цим, відзив відповідача з доданими документами було прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Також, у підготовчому засіданні 10.11.2020 судом оголошено перерву до 24.11.2020.

10 листопада 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві. При цьому, наголосив на наявності у нього права на полювання та ведення мисливського господарства на території Старогниличанського водосховища, включаючи його водне дзеркало та прибережну зону, що підтверджується умовами договору про умови ведення мисливського господарства від 30.12.2014 №00024, укладеного з Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Заперечив проти посилань відповідача про наявність у нього одноосібного права на користування водосховищем, оскільки воно не передавалося йому в оренду. Вважає, що відповідач також не є власником об`єктів аквакультури, розведення яких він здійснює на підставі погодженого режиму рибогосподарської експлуатації. Посилаючись на відсутність у відповідача правовстановлюючих документів щодо власності або користування на умовах оренди землями водного фонду, позивач вважає неправовірним встановлення відповідачем огорожі на березі Старогниличанського водосховища.

18 листопада 2020 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому він зауважив, що з наданого позивачем Проекту організації та розвитку мисливського господарства Харківської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок на території Чугуївського району Харківської області вбачається, що Старогниличанське водосховище не входить до складу угідь, наданих позивачу для здійснення мисливського господарства. Дане водосховище є штучно створеною водоймою, до водно-болотних угідь не належить. Старогниличанське водосховище є окремим рибогосподарським водним об`єктом, а тому має свій правовий режим, яким, зокрема, визначаються підстави для його використання. Щодо права TOB "Фіш-Торг" на одноосібне користування водосховищем, відповідач вказує на те, що дане товариство здійснює спеціальне використання водних живих біоресурсів на підставі затвердженого Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища. Посилання позивача у відповіді на відзив на положення Закону України "Про аквакультуру" не відповідають суті спірних правовідносин. Також, відповідач зауважив, що позивач є користувачем мисливських угідь, однак у відповіді на відзив посилається на те, що відповідач не визнає його права здійснення спортивної та любительської риболовлі на території Старогниличанського водосховища та перешкоджає його здійсненню. Однак, здійснення мисливського господарства позивачем жодним чином не пов`язане зі здійсненням любительського та спортивного рибальства. Щодо встановлення огорожі на гідротехнічній споруді Старогниличанського водосховища відповідач зазначив, що на теперішній час дана огорожа була демонтована. При цьому, відповідач зазначив, що ця огорожа не була збудована TOB "Фіш-Торг".

У підготовчому засіданні 24.11.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 22.12.2020.

У судовому засіданні 22.12.2020 судом оголошено перерву до 12.01.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2021 підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 12.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Рішенням XXXII сесії VI скликання Харківської обласної ради від 18.12.2014 Харківській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок (надалі - ХОО УТМР) було надано у користування 48044,80га мисливських угідь на території Чугуївського району, в межі яких також увійшло Старогниличанське водосховище.

Зазначена обставина підтверджується картографічними матеріалами Проекту організації і розвитку мисливського господарства Харківської обласної організації УТМР на території Чугуївського району Харківської області, погодженого 07.06.2017 Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації та Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Крім того, позивач використовує вказані мисливські угіддя згідно з умовами договору про умови ведення мисливського господарства від 30.12.2014 №00024, укладеному ним з Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Зокрема, згідно з п.2.1 цього договору позивачу дозволяється за погодженням з власниками або користувачами земельних ділянок здійснювати заходи пов`язані з веденням мисливського господарства. А відповідно до п.22 договору до обов`язків організації відносяться використання мисливських угідь, ведення мисливського господарства на закріплених мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ" та інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу.

Таким чином, позивач у встановленому порядку отримав у користування мисливські угіддя, в межі яких також входить Старогниличанське водосховище на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Згідно з умовами вищевказаного договору від 30.12.2014 №00024 позивач має право використовувати у цілях, передбачених статутом громадської організації, Старогниличанське водосховище, включаючи його водне дзеркало та прибережну зону.

Таке право узгоджується з поняттям мисливських угідь передбаченим ст.1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", відповідно до якої мисливськими угіддями є ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Також, члени Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок мають право на здійснення любительського і спортивного рибальства на території Старогниличанського водосховища, у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В той же час, 14.07.2017 Державне агентство рибного господарства України було погоджено для ТОВ "Фіш-Торг" Режим рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, на підставі якого відповідач здійснює господарську діяльність спрямовану на використання водних біоресурсів.

Відповідач не визнає права членів Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на здійснення полювання, спортивної та любительської риболовлі, вважаючи себе, у зв`язку із наявністю Режиму рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища одноосібним користувачем водних біоресурсів на даному водному об`єкті.

Так, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що відповідачем систематично вчиняються дії, спрямовані на недопущення членів Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок до використання Старогниличанського водосховища шляхом встановлення огорожі і тимчасових споруд на березі водосховища, що унеможливлює безперешкодний доступ до берега водного об`єкта.

Встановлення даної огорожі саме відповідачем підтверджується листом №02-01-25/775 від 04.05.2020 селищного голови Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Також, відповідачем розміщені попереджувальні знаки навколо Старогниличанського водосховища про заборону полювання, риболовлі, купання, а також здійснюються активні дії спрямовані на заборону полювання, любительської та спортивної риболовлі, у тому числі шляхом, фізичного перешкоджання у доступі до водойми.

Вказані обставини підтверджуються листом керівника Чугуївського осередку Харківської обласної організації УТМР від 06.03.2020, а також витягом з протоколу №46 від 08.06.2019 загальних зборів членів садового товариства "Ковиль".

Крім того, позивач звертався до відповідача з листами №56 від 02.06.2020 та №65 від 16.06.2020, в яких повідомляв останнього про заплановані заходи щодо спортивно-любительського вилову (вудкою) риби на Старогниличанському водосховищі.

Втім, відповідач листами №17 від 10.06.2020 та №18 від 24.06.2020 відмовив позивачу у наданні можливості організації проведення запланованого відповідачем заходу, посилаючись на наявність у нього одноосібного права на використання водних біоресурсів на водному об`єкті згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища.

Посилаючись на те, що дії відповідача щодо перешкоджання у здійсненні права користування Харківською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок та її членами Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання є неправомірними, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить суд усунути вищевказані перешкоди шляхом зобов`язання ТОВ "Фіш-Торг" здійснити демонтаж огорожі та забороняючих знаків, встановлених вздовж берега даного водосховища, та заборони чинити перешкоди у реалізації вказаних прав позивача іншим чином.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські організації" для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право, зокрема, звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Відповідно до п.2.1 Статуту ГО "Українське товариство мисливців і рибалок" головною метою товариства є охорона, відтворення, збереження, раціональне використання державного мисливського фонду в наданих у користування мисливських угіддях, захист спільних інтересів своїх членів, організація та проведення полювання, любительського і споритвного рибальства, стендового спорту.

Товариство відповідно до статутних завдань у встановленому порядку має право представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у держаних і в неурядових організаціях (пункт 3.1 Статуту).

Пунктом 4.4 Статуту УТМР визначено, що його члени мають право звертатися до органів управління та ревізійних органів товариства за допомогою у захисті своїх прав і законних інтересів.

Пунктом 2.4 Статуту УТМР передбачено, що з метою виконання статутних завдань товариство, його відокремлені підрозділи (місцеві осередки) - Кримська республіканська, обласні, міські, регіональні, районні, міжрайонні, міськрайонні організації УГМР, що діють із статусом юридичної особи, здійснюють необхідну господарську, підприємницьку діяльність безпосередньо або через створені в порядку, передбаченому законодавством України, установи, організації, підприємства зі статусом юридичної особи, які діють на підставі законодавства України, цього Статуту, а також статутів створених установ, організацій, підприємств.

Листом керівника Чугуївського осередку ХОО УТМР від 06.03.2020 повідомлено голову президії, про порушення прав членів організації відповідачем, що стало підставою для подання даного позову.

Враховуючи, що ХОО УТМР відповідно до положень Статуту наділена відповідними повноваженнями щодо звернення до суду з позовом за захистом прав та законних інтересів її членів, а також є юридичною особою, позивач в розмінні ст.4 Господарського процесуального кодексу України є суб`єктом, який має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом відповідних порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів його членів, та, подаючи позов, реалізує статутні завдання організації.

Позивач та члени ХОО УТМР має права щодо користування Старогниличанським водосховищем та його біологічними ресурсами у порядку любительського та спортивного рибальства, а також з метою ведення місливського господарства, що підтверджується наступним.

Щодо права користування позивачем водними біоресурсами Старогниличанського водосховища у порядку любительського та спортивного рибальства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів":

- водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини;

- водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт);

- водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів);

- любительське рибальство - безоплатне добування (вилов) водних біоресурсів у порядку загального використання, у дозволених обсягах, для особистих потреб (без права реалізації) знаряддями вилову, встановленими для цього правилами рибальства. В інших випадках любительське рибальство здійснюється на праві спеціального використання;

- спортивне рибальство - вид любительського рибальства, що здійснюється у порядку загального використання, з установленням певних вимог до проведення спортивних змагань або кваліфікаційних нормативів.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів.

Також, відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Зокрема, згідно зі статтею 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров`я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об`єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв`язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Місцеві ради зобов`язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

На водних об`єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об`єкт в оренду.

Водокористувач, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди, зобов`язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об`єкті, наданому в оренду.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення уповноваженими органами місцевого самоврядування будь-яких обмежень загального водокористування Старогниличанським водосховищем.

Слід зауважити, що відповідач не є користувачем Старогниличанського водосховища на умовах оренди, оскільки згідно зі статтею 51 Водного кодексу України не можуть бути об`єктами оренди водосховища комплексного призначення, яким є Старогниличанське водосховище.

Натомість, відповідач здійснює користування водними біоресурсами даного водного об`єкту.

Порядок спеціального використання водних біоресурсів, та спеціального водокористування регламентований положеннями Водного Кодексу України, Законом України "Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", Законом України "Про тваринний світ", Законом України "Про аквакультуру" та низкою підзаконних нормативних актів.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема: промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з`ясування їх санітарно- епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів.

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав.

Правовою підставою для спеціального використання водних ресурсів Старогниличанського водосховища відповідачем є Режим рибогосподарської експлуатації даного водного об`єкта, затверджений 14.07.2017 Державним агентством рибного господарства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Статтею 34 Закону України "Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що суб`єкти рибного господарства мають право на: користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку; власність на водні біоресурси, добуті у порядку, встановленому законом, а також на доходи від їх реалізації; спорудження у встановленому порядку гідротехнічних та інших об`єктів, необхідних для забезпечення рибогосподарської діяльності; поновлення права власності на водні біоресурси; одержання компенсації або кредитних чи інших пільг у разі проведення за власні кошти робіт з відтворення водних біоресурсів, здійснення інших ефективних заходів щодо їх охорони тощо.

Таким чином, до кола повноважень суб`єкта рибного господарства не належить контроль використання водних біоресурсів іншими суб`єктами, так само як і право обмежувати інших користувачів у праві загального користування водними об`єктами та біоресурсами, у тому числі шляхом встановлення огорож та забороняючих знаків.

Стосовно посилань відповідача на положення Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України 15.01.2008 №4, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 даної Інструкції Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (далі - Режим) - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення ВЖР за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання туводних видів, виконання якого забезпечує раціональне використання ВЖР рибогосподарського водного об`єкта або його ділянки.

Користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання ВЖР у цьому рибогосподарському водному об`єкті (пункт 2.8 Інструкції).

Контроль за виконанням Режиму, спеціальним використанням ВЖР під час проведення рибогосподарської експлуатації водних об`єктів СТРГ та охороною користувачем водних живих ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України, територіальними органами рибоохорони та іншими органами відповідно до законодавства України (пункт 2.14 Інструкції).

Отже, положеннями даної Інструкції відповідач, який є користувачем водних біоресурсів, також не наділений повноваженнями щодо контролю встановленого Режиму рибогосподарської експлуатації, а зобов`язаний лише його виконувати.

В той же час, матеріали справи свідчать, що відповідач безпідставно встановив огорожу, забороняючі знаки та обмежує доступ до берегу Старогниличанського водосховища іншим чином, у тому числі із застосування фізичної сили, чим перешкоджає членам ХОО УТМР реалізувати їх право загального використання водних біоресурсів на вказаному водному об`єкті шляхом здійснення спортивної та любительської риболовлі.

Щодо права користування позивачем водними біоресурсами Старогниличанського водосховища з метою ведення мисливського господарства, спеціальне використання об`єктів тваринного світу.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про тваринний світ" до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України "Про тваринний світ" мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об`єктами полювання.

Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя.

Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про тваринний світ" право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про тваринний світ" організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про мисливське господарство та полювання", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач є землекористувачем земельної ділянки, розташованої під Старогниличанським водосховищем.

Разом із цим, Рішенням XXXII сесії VI скликання Харківської обласної ради від 18.12.2014 позивачу було надано у користування 48044,80 га мисливських угідь на території Чугуївського району, в межі яких також увійшло Старогниличанське водосховище.

Крім того, позивач використовує вказані мисливські угіддя згідно договору про умови ведення мисливського господарства від 30.12.2014 № 00024, укладеного з Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку отримав у користування мисливські угіддя, в межі яких також входить Старогниличанське водосховище на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, а тому згідно вищевказаного договору від 30.12.2014 № 00024, він має право використовувати у цілях, передбачених статутом громадської організації, Старогниличанське водосховище, включаючи його водне дзеркало та прибережну зону.

У свою чергу, відповідач не має жодних повноважень щодо обмеження використання, об`єктів тваринного світу, та доступу до Старогниличанського водосховища з метою ведення мисливського господарства позивачем.

Однак, відповідач із встановленням огорожі, забороняючих знаків, та перешкоджання доступу до берегу Старогниличанського водосховища іншим чином, перешкоджає позивачу здійснювати його права та обов`язки, як користувача мисливських угідь, а також перешкоджає спеціальному використанню об`єктів тваринного світу шляхом полювання на території Старогниличанського водосховища членами Харківської обласної організації УТМР, що є неправомірним.

Крім того, суд зазначає, що встановлення відповідачем огорожі на березі Старогниличанського водосховища суперечить положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування", яким внесені зміни до Водного та Земельного кодексів України.

Заперечення відповідача проти позовних вимог спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

Відповідач вказує на те, що він не порушує прав позивача, оскільки в межах водосховища передбачені зони для здійснення безоплатного та платного любительського рибальства.

Втім, наявність таких зон фактично спростовується наявним у справі листом від 06.03.2020 керівника Чугуївського осередку ХОО УТМР та витягом з протоколу №46 від 08.06.2019 загальних зборів членів садового товариства "Ковиль", з яких вбачається вчинення відповідачем систематичних дій щодо перешкоджання у здійсненні рибної ловлі та мисливства на всій території водосховища.

Також, у справі наявні листи відповідача №17 від 10.06.2020 та №18 від 24.046.2020, якими він фактично повністю відмовив позивачу у проведенні спортивно-любительського вилову риби на даному водному об`єкті.

Слід зауважити, що відповідач у вказаних листах послався, зокрема, на ту обставину, що він щорічно проводить зариблення на водному об`єкті розмірами риб, які не відповідають стандартам любительського та спортивного лову. Між тим, дана обставина сама по собі не виключає наявності у водоймі іншої риби, яка придатна для здійснення любительського та спортивного рибальства членами ХОО УТМР.

Наявність численних конфліктних ситуацій з представниками Чугуївського осередку ХОО УТМР визнав і сам відповідач у своєму листі від 21.12.2019, адресованому позивачу.

Щодо посилань відповідача на те, що спірна огорожа на Старогниличанському водосховищі була збудована не ТОВ "Фіш-Торг", суд зазначає, що вони спростовуються листом від 06.03.2020 керівника Чугуївського осередку ХОО УТМР, витягом з протоколу №46 від 08.06.2019 загальних зборів членів садового товариства "Ковиль", а також листом №02-01-25/775 від 04.05.2020 селищного голови Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

В той же час, будь-які докази існування спірної огорожі до моменту початку відповідачем своєї господарської діяльності на території водосховища, в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про усунення перешкод у його праві користування Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання є обґрунтованими.

Разом із тим, суд враховує, що із заперечення відповідача на відповідь на відзив вбачається, що під час розгляду справи огорожа, яка була встановлена вздовж берега Старогниличанського водосховища, була ним демонтована в добровільному порядку.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи здійснений відповідачем демонтаж спірної огорожі, провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж огорожі, встановленої вздовж берега Старогниличанського водосховища, слід закрити.

Іншу частину позовних вимог про усунення перешкод у праві користування позивача Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання, шляхом зобов`язання відповідача здійснити демонтаж забороняючих знаків, встановлених вздовж берега Старогниличанського водосховища, та заборони чинити перешкоди у реалізації вказаних прав Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок іншим чином, суд визнає законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у праві користування Харківською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок (61039, м.Харків, вул.Грушевського, буд.27, код 03928435) Старогниличанським водосховищем щодо здійснення мисливського господарства, здійснення спортивної та любительської риболовлі, проведення полювання, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" (63541, Харківська область, Чугуївський район, с.Стара Гнилиця, вул.Східна, буд.44, код 41365426) здійснити демонтаж забороняючих знаків, встановлених вздовж берега Старогниличанського водосховища, та заборони чинити перешкоди у реалізації вказаних прав Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок іншим чином.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" (63541, Харківська область, Чугуївський район, с.Стара Гнилиця, вул.Східна, буд.44, код 41365426) здійснити демонтаж огорожі, встановленої вздовж берега Старогниличанського водосховища - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" (63541, Харківська область, Чугуївський район, с.Стара Гнилиця, вул.Східна, буд.44, код 41365426) на користь Харківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (61039, м.Харків, вул.Грушевського, буд.27, код 03928435) 2102,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "22" січня 2021 р.

СуддяМ.В. Калантай