ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4757/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Новошицька О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 (суддя Олійник Віктор Миколайович)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду 29.04.2020 року з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 1-9).

Просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за періоди: з 12.01.2005 по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року; з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та, на його думку, має право на компенсації та пільги, встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 24.01.2020 року він звернувся до пенсійного органу з проханням надати інформацію про розмір призначеної йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, а також просив здійснити відповідний перерахунок і нарахувати йому все, що не було донараховано. Листом від 21.02.2020 р. № 1426-979/Я-02/В-0400/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що виплата додаткової пенсії з 01.05.2014 р. проводиться в розмірі 170,82 грн. згідно п. 5 постанови КМУ № 112 від 25.03.2014 р. Позивач вважає, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю виплачується йому не в тому розмірі, як то передбачено положеннями Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В ході розгляду справи за клопотанням позивача Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року у справу залучено другого відповідача: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (а.с. 31).

Матеріали справи містять заяву позивача від 25.05.2020року про збільшення позовних вимог (а.с. 36-41).

Згідно вказаної заяви позивач просить визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови провести нарахування та виплату індексації пенсії позивачу за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року. Також просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму індексації пенсії 444грн. 40 коп. на користь позивача. Посилається на те, що відповідачем неправильно обраховано індексацію за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року. Після перерахунку пенсії в 2018 році змінися базовий місяць. Став березень 2018 року (місяць підвищення пенсії). Відповідно до публікацій Держстату індекс споживчих цін (ІСЦ) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року перевищував 103%, тому настали підстави для нарахування індексації пенсії. Недоплата за 2018 рік склала 71,08грн. В 2019 році в січні місяці після перерахунку пенсії змінився базовий місяць січень 2019 року став місяцем перерахунку пенсії. Відповідно до публікацій Держстату індекс споживчих цін (ІСЦ) за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року перевищував 103%, тому настали підстави для перерахунку індексації пенсії. Недоплата за 2019 рік склала 373,32грн. Загальна сума недоплати індексації за 2018 та 2019 роки становить 444,40грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 позов задоволено частково (а.с. 72-76).

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 року, з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 р., з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції надав оцінку строку звернення позивача до адміністративного суду та заначив, що 24.04.2018 року у справі №646/6250/17 Верховний Суд висловив правову позицію, що адміністративний суд не може застосовувати 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Задовольняючі позовні вимоги частково, суд першої інстанції свою позицію щодо частини задоволених позовних вимог обґрунтував тим, що аналіз положень Закону №796-ХІІ (нова редакція статті 51, яка набрала чинності з 01.01.2015 року) дає підстави для висновку, що у спірні періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 року, з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., розмір додаткової пенсії, особам, віднесеним до ІІ категорії, має відповідати положенням ст. 51 Закону №796-ХІІ в редакції, згідно якої розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до ІІ категорії, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Щодо частини відмови в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції свою позицію обґрунтував тим, що з 01.01.2018 року виплата індексації пенсії позивача була обґрунтовано припинена пенсійним органом у зв`язку з проведенням перерахунку пенсії згідно постанов КМУ №103 від 21.02.2018 року та №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки розмір підвищення пенсії в результаті такого перерахунку перевищував суму індексації.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, вимоги апеляційної скарги торкаються частини рішення суду, якою позовні вимоги задоволені. Так відповідач зазначає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду. Вважає, що посилання позивача на частину 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ є помилковим, оскільки цією частиною визначено строки проведення перерахунку призначених пенсій у разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, а не строки звернення до суду за захистом порушених прав, визначених статтею 122 КАС України. Щодо додаткової пенсії як ліквідатору ЧАЕС зазначає, що позивач, станом на день відкриття зазначеного провадження вже звертався з відповідним позовом, якому просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ, яка полягає у відмов провести перерахунок та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 15% від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.12.2016 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року у справі №160/2425/20 у задоволенні позову відмовлено. Зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин саме на КМУ законодавством покладено обов`язок щодо визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю (170,82грн. особам ІІ категорії).

До суду апеляційної інстанції позивач надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у даній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення. Зазначає, що органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України. Вказує, що право на отримання неправильно нарахованих сум виплат при призначенні пенсій або сум пенсій, які вчасно не були перераховані, підпадають під статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Позивачем надано заяву про розгляд справи без його участі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. 2 категорії та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

24.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою з проханням надати інформацію про розмір призначеної йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, а також просив здійснити відповідний перерахунок і нарахувати йому все, що не було донараховано.

Листом від 21.02.2020 р. № 1426-979/Я-02/В-0400/20 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 р. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення внесені зміни у порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначеним порядком передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам віднесеним до другої категорії, з 01.05.2014 р. виплачується в розмірі 170,82 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою з проханням надати інформацію про розмір призначеної йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, а також просив здійснити відповідний перерахунок в періоди з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 року, з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р.

Так, позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно було нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в зазначений період в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте відповідач не здійснив таких виплат, тому позивач вважає, що відповідач проявив протиправну бездіяльність.

Частиною 1 ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже вказана норма передбачає, що саме Кабінетом Міністрів України встановлюється порядок і розмір щомісячної додатковї пенсії.

При цьому текст статті 51 в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; текст статті 51 в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення"

Водночас, "Прикінцевими положеннями" Закону № 76-VIII від 28.12.2014 визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.

Задовольняючи частину позовних вимог та надаючи оцінку строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що 24.04.2018 року у справі №646/6250/17 Верховний Суд висловив правову позицію, що адміністративний суд не може застосовувати 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Колегія суддів апеляційної інстанції аналізуючи зазначене рішення Верховного Суду (від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17) зазначає, що спір у цій справі стосується припинення виплати пенсії.

Натомість, спір у справі, що розглядається (справа №160/4757/20) стосується зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за періоди: з 12.01.2005 по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року; з 01.01.2014 року по 02.08.2014, оскільки відповідачем здійснені виплати додаткової пенсії в зазначені періоди в розмірі, встановленому КМУ, а не частиною 1 ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в редакції, що існувала до внесення в неї змін.

Щодо зменшення розміру додаткової пенсії до розміру, встановленого КМУ, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Бюджетного кодексу України.

Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Слід взяти до уваги, що 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011.

Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Отже, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 на виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», встановлено, що у 2013 році положення ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014, який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Отже, з 04.08.2013 норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено в п.13 зазначеної постанови для осіб які належать до 2 категорії з 01.01.2012 р. - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2012 р. - 18% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24.04.2014 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 в розмірі 170,82 гривні.

Оскільки за даними розрахунку позивач отримує додаткову пенсію у розмірі 170,82 грн., то колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що права позивача не порушено.

Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 676/5258/16-а (п. 56-68).

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначеної норми.

При цьому, відсутні підстави вважати, що зменшено рівень гарантій прав позивача та порушено у зв`язку із цим ст. 22 Конституції України.

Так, Конституційний Суд України у Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. … Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України (п. 2.1. мотивувальної частини).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у справі «Великода проти України» (заява № 43331/12, від 03 червня 2014 року) Європейський суд з прав людини заяву про порушення статей 6 і 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції на тій підставі, що внаслідок внесення у 2011 році змін до законодавчих актів розмір пенсії заявниці було зменшено і вона більше не отримувала пенсії в розмірах, встановлених 19 січня 2010 року.

Суд зазначив, що у цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі «Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії» (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12).

Заяву було визнано неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції (п. 27 - 29).

Отже, з урахуванням наведеного, в умовах фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава, саме лише зменшення розміру додаткової пенсії не є порушенням вимог ст. 22 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якщо при цьому забезпечується загальний розмір виплат, що є не меншими прожиткового мінімуму (відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Такий висновок також зазначений в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 676/5258/16-а (п. 69-75).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає порушень при застосуванні відповідачем застосування статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На даний час стаття 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи існує в редакції, згідно якої особам, віднесеним до категорії ІІ, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Вказана стаття існує на даний час та підлягають застосуванню суб`єктами владних повноважень.

При цьому, в постанові Верховного Суду у справі № 676/5258/16-а від 03.10.2019 року (п. 39-40) надано позитивну оцінку залишенню частини позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду по справі щодо додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії в період, шо перевищує 6-ти місячний строк звернення до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначає, що частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, будь-яка особа що звертається до адміністративного суду для вирішення спору мають дотримуватися шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, та постанові від 10.10.2019 у справі № 140/721/19.

Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Натомість матеріали справи не містять даних про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, починаючи з 2005 року.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.

З адміністративним позовом позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 29.04.2020 (тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України).

При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про не застосування строків звернення до адміністративного суду по даним категоріям справ.

Так, задовольняючи частину позовних вимог та надаючи оцінку строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що 24.04.2018 року у справі №646/6250/17 Верховний Суд висловив правову позицію, що адміністративний суд не може застосовувати 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що у разі порушення органом ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову 6-ти місячного строку звернення до суду має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 ст. 46 Закону №1058 право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком. Однак з моменту звернення позивача до суду з урахуванням 6-ти місячного строку звернення до суду таке право підлягає реалізації.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду та залишити позовні вимоги без розгляду.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та залишити позов без розгляджу.

Згідно із ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Діючи в межах вимог, зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції не розглядає вимоги, які не були зазначені в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутність зазначення про поважність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020, а позовну заяву - залишити без розгляду.

Керуючись ст. 122, 123, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 13.01.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 13.01.2021.

Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2021.

Головуючий суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова