КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/857/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 370/668/20

20 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.О.

- Чобіток А.О.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Мазка Н.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Садового товариства «Мотоцикліст» про визнання незаконним та скасування рішення зборів уповноважених по вулицях Садового товариства «Мотоцикліст», оформленого протоколом № 142 від 01.02.2020 року,-

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Садового товариства «Мотоцикліст», в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення зборів уповноважених по вулицях Садового товариства «Мотоцикліст» від 01 лютого 2020 року в частині затвердження рішення правління СТ «Мотоцикліст» від 29.04.2018 року, оформлене протоколом № 122 про виключення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з членів СТ «Мотоцикліст» та відключення їх будинків від електромережі, оформлене протоколом № 142.

Позовна заява мотивована тим, що 14 квітня 2003 року Макарівською районною державною адміністрацією Київської області проведено державну реєстрацію СТ «Мотоцикліст».

Позивачі є членами товариства та власниками земельних ділянок, які розташовані на його території.

Вказували, що в СТ «Мотоцикліст» 01.02.2020 року були проведені збори уповноважених по вулицях СТ «Мотоцикліст», на яких були прийняті рішення, зокрема, про затвердження рішення правління СТ «Мотоцикліст» від 29.04.2018 року, оформлене протоколом № 122 про виключення позивачів з членів товариства та відключення їх будинків від електромережі.

Зазначили, що прийняте товариством рішення є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки обрання керівних органів товариства, припинення членства у товаристві здійснюється лише на підставі рішення загальних зборів товариства, а відключення будинків від електроенергії можливе лише в разі наявності заборгованості. Тобто, прийняття оспорюваного рішення на зборах уповноважених по вулицях суперечить положенням Статуту і чинному законодавству України.

На підставі викладеного, позивачі просили позов задовольнити.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Садового товариства «Мотоцикліст» про визнання незаконним та скасування рішення зборів уповноважених по вулицях Садового товариства «Мотоцикліст», оформленого протоколом № 142 від 01.02.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначали, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що затвердження рішення правління від 29.04.2018 року про виключення позивачів з членів товариства потребувало оперативного вирішення та неможливість з організаційних причин провести загальні збори членів (зимовий час та відсутність на дачах членів товариства), не можливо було скликати збори уповноважених по вулицях. Також суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що позивачами не доведено наявності інших підстав для визнання незаконним рішення зборів уповноважених по вулицях товариства від 01.02.2020 року в частині затвердження рішення правління СТ «Мотоцикліст» від 29.04.2018 року, оформленого протоколом № 122 про виключення їх з членів товариства та відключення їх будинків від електромережі, оформлене протоколом № 142. Вважають, що такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать положенням статуту СТ «Мотоцикліст» та нормам матеріального права. Крім того, вказували на те, що суд не вірно трактує положення п. 9.5. Статуту СТ «Мотоцикліст». Посилалися на те, що уповноважені по вулицях не мають права та повноважень в Садовому товаристві приймати рішення, які є виключною компетенцією загальних зборів, в тому числі про виключення осіб з членів Товариства та затверджувати рішення правління, оскільки це суперечить Статуту СТ «Мотоцикліст».

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

16 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду від представника позивачів надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У клопотанні зазначав, що відповідач у даній справі є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльністю з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Тому, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Вказував, що аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 12.08.2020 року у справі № 370/386/19 за позовом ОСОБА_1 до СТ «Мотоцикліст» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів про обрання нового правління та в постанові від 25.11.2020 року у справі № 370/1965/18-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення правління та рішення загальних зборів про виключення з членів товариства.

Також, 17 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК, в якому зазначав, що спір між сторонами виник з приводу здійснення позивачами корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління відповідача, тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Звертав увагу на постанову Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 370/386/19 за позовом ОСОБА_1 до СТ «Мотоцикліст» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів про обрання нового правління, в якій суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у даній справі виник в межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх представник адвокат Степаненко Г.О. просили задовольнити клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача СТ «Мотоцикліст» - ОСОБА_6 та адвокат Шумило Н.М. підтримали доводи заявлених клопотань про закриття провадження у справі та просили їх задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання про закриття провадження у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивачі є членами СТ «Мотоцикліст», що знаходиться за адресою: с. Андріївка, Макарівський район, Київська область.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82090365 від 09.03.2017 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для колективного садівництва, кадастровий номер - 3222780200:05:010:0035.

Відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвською Н.В., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.0599 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222780200:05:010:0064, цільове призначення - для ведення садівництва.

Згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку, що розташована на території Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області, площею 0.061 га.

Відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №322166, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0.0611 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Андріївська сільська рада, С/Т «Мотоцикліст», цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер - 3222780200:05:009:0123.

Згідно протоколу № 122 засідання правління та уповноважених членів СТ «Мотоцикліст» від 29.04.2018 року, зокрема було вирішено виключити із членів СТ за недотримання Статуту, несвоєчасну сплату внесків та підбурювання членів СТ до несплати членських внесків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . На вказаному засіданні були присутні: голова правління ОСОБА_6 , заступник голови правління ОСОБА_7 , секретар ОСОБА_8 , голова ревізійної комісії ОСОБА_9 , 3 члени правління та 8 уповноважених.

Відповідно протоколу № 142 зборів уповноважених по вулицях Садового товариства «Мотоцикліст» від 01.02.2020 року, зокрема було затверджено рішення правління СТ «Мотоцикліст`від 29.04.2018 року, оформлене протоколом №122, про виключення із членів СТ «Мотоцикліст» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та відключення належних їм будинків від електромережі. На вказаному засіданні були присутні: голова правління ОСОБА_6 , 8 уповноважених по вулицях СТ «Мотоцикліст» та 3 запрошених членів правління СТ «Мотоцикліст».

28.02.2020 року СТ «Мотоцикліст» направило на адресу ОСОБА_3 лист-вимогу, згідно якої вимагалось виконання останньою п.5.6.4. діючого Статуту СТ «Мотоцикліст» та в термін до 29 березня включно підписати з СТ «Мотоцикліст» договір на право користування об`єктами інфраструктури та іншим майном загального користування (сумісною власністю) Садового товариства «Мотоцикліст». У разі відмови від укладення договору будинок буде відключений від електромережі без попередження.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в статуті СТ «Мотоцикліст» вказано, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів Товариства) проведення загальних зборів членів Товариства неможливе, можуть бути скликані збори уповноважених по вулицях. Крім того, позивачами не доведено наявність інших підстав для визнання незаконним рішення зборів уповноважених по вулицях СТ «Мотоцикліст» від 01.02.2020 року в частині затвердження рішення правління СТ «Мотоцикліст» від 29.04.2018 року, оформлене протоколом № 122 про виключення їх з членів СТ «Мотоцикліст» та відключення їх будинків від електромережі, оформлене протоколом № 142.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідають.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з ч.ч. 1,3 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).

Питання господарської діяльності кооперативів урегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів.

Законодавець врегулював приписами статей 95-100 ГК України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 ГК України).

Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів (стаття 2 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, споживчий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Особи, які є членами створеного ним споживчого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні споживчим кооперативом, отримувати певну частку активів споживчого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени споживчого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Наведений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19).

Подібні за змістом висновки у відповідних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19).

Статутом СК «Мотоцикліст» визначено, що відповідач за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом (п. 1.4 Статуту).

У пункті 2.1 статуту зазначено, що товариство утворено та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про громадські об`єднання» та інших нормативно-правових актів та Статуту.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 статуту СТ «Мотоцикліст» товариство є юридичною особою, здійснюючи обслуговування членів товариства, не ставить за мету отримання прибутку.

Таким чином, як за приписами законодавства, так і за положеннями статуту відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени споживчого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Позивачі як члени кооперативу, відповідно до статуту та чинного законодавства, мають у ньому корпоративні права, порушенням яких, обґрунтовано позовні вимоги.

Визначення законом особливостей правового, організаційного, економічного та соціального функціонування кооперативів прямо передбачено приписами ГК України і наявність таких особливостей, зокрема щодо розподілу голосів членів кооперативу під час прийняття рішення, способу реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в управлінні кооперативом не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.

Враховуючи те, що СК «Мотоцикліст» відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо здійснення позивачами корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління товариства, тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

Отже, суд першої інстанціїне взяв до уваги, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, помилково розглянули спір в порядку цивільного судочинства, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і закрити провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив правила юрисдикції, а тому клопотання представника позивачів та представника відповідача про закриття провадження у справі слід задовольнити, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року скасувати, провадження у справі - закрити.

Також відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює, що позивачі мають право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду з заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 377, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Степаненко Галини Олександрівни та представника Садового товариства «Мотоцикліст» адвоката Шумило Наталії Миколаївни про закриття провадження у справі -задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі запозовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Садового товариства «Мотоцикліст» про визнання незаконним та скасування рішення зборів уповноважених по вулицях Садового товариства «Мотоцикліст», оформленого протоколом № 142 від 01.02.2020 року- закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року.

Головуючий: Судді: