Провадження № 2/641/54/2021 Справа № 641/3980/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді-Колодяжної І.М.,

при секретарях -Ягодіній М.С., Гішян А.В.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідача Мовчан А.В.,Іванович Т.В.,Гуменюк Д.Е.

представника третьої особи - Чаговець О.В.

справа № 641/3980/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Комінтернівськогорайонного судум.Харкова впорядку спрощеногопозовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Техноком», третя особа: Первинна профспілкова організація «Захист трудових прав» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2019року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконним наказ від 22 квітня 2019 року за № 677/к про звільнення позивача з посади «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ « Техноком» на підставі п.2 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатнього стану здоров`я, який перешкоджає продовженню роботи; поновити позивача на посаді « гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком»; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 244 гривні 24 копійки .

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що під час роботи на ТОВ «Техноком» їй була встановлена друга група інвалідності, у зв`язку з інвалідністю відповідно до рекомендації в довідці про стан здоров`я, вона була переведена на посаду гардеробниці. Оскільки робоче місце гардеробниці негативно впливало на стан здоров`я позивача, не відповідало медичним рекомендаціям, остання звернулася до директора ТОВ «Техноком», для того щоб її було призначено на іншу посаду, яка відповідає медичним рекомендаціям. 16.11.2018 року відповідач наказом відсторонив позивача від посади гардеробника із збереженням 2/3 заробітної плати на період пошуку для неї посади, котра відповідає медичним рекомендаціям. 22.04.2019 року позивач була звільнена з посади на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпПУ внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатнього стану здоров`я, який перешкоджає продовженню роботи.

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

05 червня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовної заяви в повному обсязі, вважав наказ ТОВ «Техноком» про звільнення позивача з роботи законним та обгрунтованим, оскільки відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 115584 від 16.12.2015 р ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності. Відповідно до висновку про умови та характер праці зазначено, що позивачу протипоказана праця з підняттям ваги, нічні зміни, може працювати гардеробником, черговою, вахтером. Відповідно до п.12. довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 467115 від 21.12.2016 року медико-соціальна експертна комісія надала висновок про умови і характер праці, рекомендований позивачу, протипоказана праця з переохолодженням, підняттям ваги, нічні зміни, може працювати вахтером, черговою, показані канцелярські роботи невеликого об`єму, з огляду на це відповідно до наказу ТОВ «Техноком» № 1786/к від 16.11.2018 року позивача було відсторонено від виконання обов`язків гардеробника із збереженням заробітної плати в розмірі 2/3 тарифної ставки встановлено окладу на період пошуку відповідної посади та організації її працевлаштування відповідно до медичних висновків. 17.01.2019 року відповідач направив позивачу пропозиції щодо працевлаштування за посадами «Технік-лаборант», та «помічник каштеляна» разом з посадовими інструкціями, в яких була зазначена інформація про мету роботи за зазначеними посадами, основні обов`язки та функції, ключові показники роботи, вимоги щодо кваліфікації, досвіду, компетенції та обсяг відповідальності та інформація про місце роботи, графік роботи, розмір посадового окладу. У відповідь на пропозиції працевлаштування позивач в своїй заяві від 20.01.2019 року повідомила відповідача про те, що попередньо надана нею медична довідка втратила чинність, оскільки 19.12.2018 року нею була отримана нова довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 973177 та нова індивідуальна програма реабілітації інваліда № 1565/1587 від 19.12.2018 року, з якої вбачається, що комісією був наданий висновок про характер та умови праці та раціонального працевлаштування позивача, а саме протипоказана праця з переохолодженням та підняттям вантажів. 15.02.2019 року позивач з`явилася до ТОВ «Техноком» та повідомила, що відмовляється від запропонованих посад, оскільки вони нібито не відповідають медичним рекомендаціям та її кваліфікації і побажанням. Позивач відмовилась від написання такої заяви та не надала ТОВ «Техноком» жодних письмових пояснень з цього приводу, що зафіксовано актом № 270/к від 15.02.2019 року. Оскільки відмова позивача від запропонованих посад унеможливила працевлаштування відповідачем останню відповідно до медичних висновків, а продовжувати виконувати роботу за посадою гардеробник відповідно до медичної рекомендації позивач також не може, відповідач направив ППО «Захист трудових прав» лист № 894 від 26.02.2019 року, в якому просив надати згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до листа № 12/03/2019р. від 12.03.2019 р. ППО «Захист» трудових прав» повідомив відповідача про те, що згода на розірвання трудового договору з позивачем не може бути надана ,оскільки пропозиції по працевлаштуванню позивача ґрунтуються на медичних рекомендаціях, які втратили силу, також, позивач не могла прийняти пропозиції по працевлаштуванню, оскільки їй не відомо чи відповідає така робота стану її здоров`я. 19.04.2019 року позивач в телефонному режимі повідомила спеціаліста служби управління персоналом ОСОБА_3 , що отримала пропозиції по працевлаштуванню, ознайомилася з ними та неодноразово заявила, що не погоджується з переведенням на запропоновані посади, ці обставини зафіксовані в акті № 672/к від 19.04.2019 року, таким чином остання вдруге відмовилася від запропонованих посад, не дивлячись на те, що результати атестації робочих місць за посадами «Технік-лаборант» та «Помічник каштеляна» підтвердили, що робочі місця відповідають медичним рекомендаціям позивачки. Таким чином, відмова ОСОБА_1 від запропонованих посад зробила неможливим працевлаштуванням ТОВ «Техноком» останню відповідно до медичних висновків, викладених в довідці № 973177. Продовжувати виконувати роботу за посадою «гардеробник» відповідно до довідки № 973177, а також численних заяв самої ОСОБА_1 та ППО « Захист трудових прав» вона відмовилась. В задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

18.06.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважала, що відзив не спростовує позовних вимог та не дає підстав відмови в задоволенні позову, оскільки відповідач не надав їй повного переліку наявних вакантних посад за період з моменту відсторонення позивача від посади гардеробника 16 листопада 2018 pоку, запропонувавши їй «на вибір» виключно дві посади, котрі не відповідають її кваліфікації, освіті, професії та медичним показанням. Також зазначила, що адміністрація відповідача, перш за все, мала направити її на позачерговий медичний огляд для того, щоб визначитися, чи відповідають запропоновані посади стану здоров`я останньої, що адміністрація не зробила, від подальшої роботи на підприємстві не відмовлялася, лише прохала надати їй роботу не «помічником прибиральниці», а відповідно до наявних на підприємстві вакансій, котрі відповідають медичним рекомендаціям щодо реабілітації останньої. Крім того, ОСОБА_1 в своїй відповіді на відзив зазначила, що відзив на позовну заяву підписаний особою, яка не мала на те відповідних повноважень.

26.06.2019 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій відповідач зазначив, що доводи зазначені ОСОБА_1 у відповіді на відзив, не спростовують аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а лише повторюють доводи, раніше зазначені в позовній заяві та базуються на домислах позивача, які не можуть бути застосовані як докази в даній справі.

27.06.2019року наадресу судунадійшли поясненнятретьої особищодо позовута відзивуна позов,в яких зазначено,що третяособа підтримуєпозицію позивачащодо незаконностіїї звільнення.Окрім того,зазначили, відповідач,звернувшись дотретьої особиз поданнямпро звільнення ОСОБА_1 (лист № 894 від 26.02.2019 року), отримав відповідь, в якій вказано, що Первинна профспілкова організація «Захист трудових прав» не надає згоди на розірвання безстрокового трудового договору позивача з відповідачем. Третя особа зазначала, що остання має статус члена виборного профспілкового органу (є членом профкому профспілки) та згідно ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та може бути звільнена лише за наявності попередньої згоди виборного органу профспілки, членом якої вона є. При цьому не передбачається наведення профспілкою у разі не надання згоди на звільнення члена виборного профспілкового органу будь яких аргументів та пояснень, що стосуються причин такого рішення. Але третя особа, не надаючи згоди на звільнення ОСОБА_1 , в своєму листі № 12/03/19-01від 12.03.2019р. обґрунтувала своє рішення, надавши 9 (дев`ять) аргументів та вказавши цілу безліч норм законодавства України, які стосуються працевлаштуванню осіб з інвалідністю і які не виконав відповідач. Крім того, третя особа, наголошувала на тому, що відповідач вводить суд в оману, стверджуючи, що запропоновані посади «Помічника каштеляна» та «Техніка-лаборанта» запропоновані позивачу згідно її побажанню, що підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до відповідача. Оскільки відповідач не вважав за потрібне до звільнення останньої з`ясувати, чи підходять запропоновані посади позивачу за станом здоров`я та професією і кваліфікацією, направивши її до відповідних органів (при цьому відповідач самостійно зробив висновок про придатність позивача виконувати роботу згідно запропонованим посадам, перебравши на себе функції медичних органів), ОСОБА_1 самостійно звернулася до медичної установи, де знаходиться на диспансерному обліку в зв`язку з інвалідністю та отримала медичний висновок. Протипоказання, які вказані в цьому висновку, однозначно вказують не неможливість виконувати роботу за запропонованими відповідачем посадами «Помічника каштеляна» та «Техніка-лаборанта». Майже через три місяця, ТОВ «Техноком» знову запропонував ОСОБА_1 ті ж самі посади та зажадав негайної відповіді, не надаючи можливості в зв`язку з обмаль часу долучити юриста та представника профспілки. При цьому відповідач, нахабно проігнорував цілу низку вимог законодавства при звільненні робітника, члена профкому профспілки, діючій на підприємстві, «заочно» звільнив останню з роботи, не повідомив не тільки третю особу, а й саму ОСОБА_1 .. Зазначили, що звільнення останньої було проведено з грубим порушенням закону, просили позов задовольнити в повному обсязі.

16.07.2019 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких зазначено, що відповідач взагалі не мав права звільняти позивача, оскільки вона є членом виборного органу (членом профкому) діючій на підприємстві Первинної профспілкової організації «Захист трудових прав». Ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 252 КЗпП України прямо забороняють це робити, звільнення останньої було проведено з грубим порушенням закону

Ухвалою суду від 17.07.2019 року провадження по справі зупинено до отримання згоди чи відмови у наданні згоди Первинної профспілкової організації «Захист трудових прав» на звільнення ОСОБА_1 з посади «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком»

12.08.2019 року до суду надійшла відмова ППО «Захист трудових прав» у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , витяг з протоколу засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації «Захист трудових прав», з яких вбачається, що профком в ході засідання ухвалив не надавати згоду на звільнення члена виборного органу ППО « Захист трудових прав» ОСОБА_1 з посади «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком», згідно п. 9 ст. 43 КЗпП України.

Ухвалою суду від 02.09.2019 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 25.10.2019 року заяву про відвід головуючого судді Колодяжної І.М. визнано необгрунованою та вирішено передати вирішення питання про відвід на розгляд іншого судді, відповідно до ст. 33 ЦПК України, провадження по справі зупинено на час розгляду заяви про відвід головуючого судді.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року в задоволенні заяви про відвід головуючого судді Колодяжної І.М. відмовлено.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року провадження по справі поновлено.

04.11.2019 року під час судового засідання представником відповідача надані письмові пояснення щодо відмови ППО «Захист трудових прав» у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , в яких зазначено, що рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади «гардеробник» є незаконним, оскільки це рішення ґрунтувалось на медичних рекомендаціях, яких не існувало на момент пошуку посад для працевлаштування та звільнення ОСОБА_1 , також рішення не містить посилання на законодавство, яке порушив відповідач звільнивши ОСОБА_1 , рішення не відповідає інтересам позивача, грунтується на обставинах, які є домислами останньої і спростовуються відповідачем.

09.01.2020 року під час судового засідання представником відповідача надані письмові пояснення щодо відсторонення позивача з посади «гардеробник», в яких зазначено, що ОСОБА_1 було законно відсторонено від виконання обов`язків за посадою гардеробник», оскільки така робота протипоказана останній за станом здоров`я. Вимога позивача про поновлення на посаді «гардеробник» протирічить законодавству, медичним рекомендаціям ОСОБА_1 , які є обов`язковими для виконання ТОВ «Техноком» та обов`язковими для виконання приписами Держпраці України, та в першу чергу не відповідає інтересам позивача, зазначили, що позивач не оскаржувала наказ № 1786/к від 16.11.2018 р. про відсторонення, законність дій відповідача підтвердила Держпраці України. Також до пояснень надана карта умов праці, протокол № 19048 від 16.11.2018 року про проведення досліджень важкості та напруженості праці, акт інспекційного відвідування ТОВ «Техноком», приписи Держпраці України.

21 січня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача , щодо показань свідків , в яких представник відповідача посилалася на те, що свідки у справі підтвердили , що позивачу пропонувалися дві посади для переведення , позивач обидва рази відмовилася від запропонованих їй посад та причиною відмови позивача були не медичні протипоказання , а статус цих посад , рівень заробітної плати та місце розташування. Представник позивача та позивач підтвердили , що позивач не може працювати на посаді «гардеробник» за станом здоров,я , а відтак звільнення позивача на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України відбулося законно. Крім того, позивач та її представник зазначили , що у разі її поновлення на роботі позивач не збирається працювати на цій посаді.

Представник позивача 21.01.2020 року до суду надав письмові пояснення , в яких зазначив, що у відповідача немає жодного медичного документу , висновку , котрий говорить про шкідливість роботи на посаді «гардеробник» здоров,ю позивача, приблизний перелік рекомендацій , в котрому відсутні посада «гардеробник» не є належною підставою для адміністрації для звільнення працівника . Позивач фактично працювала на посаді помічника завгоспу , котра прихована адміністрацією , була з неї звільнена за профспілкову діяльність ,і в подальшому з надуманих підстав звільнення з підприємства.

26 лютого 2020 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких представник зазначила, що дії відповідача щодо відсторонення і подальшого звільнення позивача є повністю законними , а доводи позивача є надуманими.

Представник позивача 26.02.2020 року в письмових поясненнях наданих до суду посилався на надумані та неправдиві твердження представника відповідача в письмових поясненнях від 26.02.2020 року , та вважає, що вони жодним чином не спростовують факту протиправного звільнення позивача.

18 січня 2021 року представник позивача в письмових поясненнях наданих до суду просив обставини , що підтверджені свідком ОСОБА_4 врахувати при ухваленні рішення у справі.

19 січня 2021 року в письмових поясненнях наданих до суду представником відповідача , щодо пояснень ОСОБА_4 зазначила, що свідок підтвердила фактичні обставини ,які мають значення для справи , а саме , що : позивач працювала на посаді «гардеробник» та останньою трудовою функцією позивача було виконання посадових обов,язків за посадою «гардеробник» ; позивач ніколи не працювала «помічником завідуючої господарством», оскільки такої посади на підприємстві не існує та позивач не могла працювати на посаді «гардеробник» за станом здоров.я.

В судовому засіданні позивач та її представник в повномуобсязіпідтрималипозовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити .

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи , допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 43 Конституції Українизакріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно достаття 51 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до частини першоїстатті 43 КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40і пунктами 2 і 3 статті41цьогоКодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згода на звільнення має чинність тільки за умови, що вона дана з підстав, зазначених власником у поданні з проханням дати згоду на звільнення. Якщо ж виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду з іншої підстави, ніж запитував власник, згода не буде мати чинності.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2статті 40 цього Кодексувстановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пунктом 21постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від6листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження

працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його

згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у

випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення

працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботіз додержаннямправил ч.2ст.40КЗпП. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Безперечно, встановлена працівникові група інвалідності свідчить про обмеження чи втрату ним працездатності.Однак не кожне обмеження чи втрата працездатності можуть призвести до невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі. Існує безліч посад чи робіт, які можуть успішно виконувати працівники, яким установлено групу інвалідності. Крім того, такі працівники можуть виконувати попередні роботи в спеціальних умовах праці. Разом з тим із певними захворюваннями працівники, яким не встановлено групи інвалідності, постійно чи протягом певного часу не можуть виконувати покладені на них трудові обов`язки внаслідок свого стану здоров`я.

Слід зазначити, що статтею170 КЗпП на роботодавця покладено обов`язок перевести працівників, які за станом здоров`я потребують надання іншої, легшої роботи, на таку роботу за їх згодою та відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку. Крім того, відповідно до частини другої статті40 КЗпП звільнення за пунктом2 статті40 КЗпП допускається за умови, що працівника, стосовно якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його стану здоров`я.

Разом з тим слід наголосити, що, покладаючи на роботодавця обов`язок стосовно переведення працівників на іншу, легшу роботу, вказані законодавчі норми не вимагають від нього створювати нове робоче місце для працівника, щодо якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Водночас законодавством передбачено сплату на рахунок Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів у межах установленої для підприємства квоти.

Статтею43 Конституції України вУкраїні заборонено застосовувати примусову працю. Тобто роботодавець може виконати свій обов`язок, перевівши інваліда на іншу, легшу роботу, лише якщо є згода такого працівника. Саме те, що працівник-інвалід не дав згоди на переведення на запропоновану роботодавцем іншу, легшу роботу, й може бути підставою для звільнення працівника за пунктом2 статті40 КЗпП.

Таким чином, у ситуації, коли МСЕК установила працівникові групу інвалідності, роботодавець насамперед має вжити заходів щодо встановлення факту виявленої невідповідності такого працівника займаній посаді чи виконуваній роботі. Відтак він повинен запропонувати працівникові роботу, яка б відповідала його стану здоров`я. Лише після цього, якщо працівник відмовився від переведення на іншу, легшу роботу, роботодавець може звільнити працівника, якому встановлено групу інвалідності, за пунктом2 статті40 КЗпП.

Для того щоб установити факт виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, роботодавець повинен передусімкеруватися довідкою до акта огляду МСЕК, на зворотній стороні якої зазначається висновок про умови та характер праці, а також індивідуальною реабілітаційною програмою інваліда, копію якої в установлених законодавством випадках надсилає МСЕК на адресу підприємства за місцем роботи працівника-інваліда.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» експертиза професійної придатності повнолітніх осіб з інвалідністю здійснюється медико-соціальними експертними комісіями. До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою осіб з інвалідністю, спеціалісти державної служби зайнятості. Висновок медико-соціальної експертної комісії з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю - для навчання). Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

Ч. 3ст. 64 ГК України, встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за згодою потерпілого роботодавець зобов`язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що, ОСОБА_1 довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 115584 від 16.12.2015 року встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01.01.2017 року та протипоказана праця з переохолодженням, підняттям ваги, нічні зміни, може працювати гардеробником, вахтером, черговою (а.с.13 том 1.).

11.01.2017 року ОСОБА_1 була переведена на посаду «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком» за її особистою заявою ( а.с.70 том 1).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від серія 12 ААА № 467115 від 21.12.2016 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності на строк до 01.01.2019 року та протипоказана праця з переохолодженням, підняттям ваги, нічні зміни, може працювати вахтером, черговою, показані канцелярські роботи невеликого об`єму (а.с.12 том 1).

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від серія 12 ААА №973177 від 19.12.2018 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності на строк до 01.01.2021 року та протипоказана праця з переохолодженням, підняттям ваги, (а.с.14 том 1).

Головним управлінням Держпраці у Харківській області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (ТОВ « Техконом»), яка використовує найману працю № ХК1747/286АВ від 17.09.2018 року встановлено порушення ч.1 ст.172 КЗпП України, зокрема, те, що ОСОБА_1 працює на посаді «гардеробника», яка протипоказана їй за станом здоров`я, а пропозицій щодо працевлаштування ОСОБА_1 відповідно до медичних рекомендації від ТОВ « Техноком» не надходило. Також цим актом було встановлено порушення ч.1 ст.170 КЗпП України, зокрема ОСОБА_1 . яка працює на посаді «гардеробник» не була запропонована легша робота ( а.с.218-222 том 2)

Пунктами 1,2 Припису Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК1747/285АВ/П від 17.09.2018 року було зобов`язано ТОВ «Техконом» усунути ці порушення (а.с.223-224 том 2).

Наказом № 1786/к від 16.11.2018 року ОСОБА_1 відсторонена від виконання обов`язків за посадою «гардеробник» із збереженням заробітної плати у розмірі двох третин тарифної ставки встановленого ОСОБА_1 окладу на період (термін) пошуку відповідної посади та організації її працевлаштування у відповідності з медичним висновком ( а.с.15 том 1).

20.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Генерального директора ТОВ «Техноком» де висловила побажання щодо подальшого працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій і за її спеціальністю (а.с.17-19 том 1).

17.01.2019 року ТОВ «Техноком» листом № 845 від 17.01.2019 року звернувся до ОСОБА_1 з пропозиціями щодо працевлаштування за однією із зазначених посад, а саме «Технік-лаборант» та «Помічник каштеляна» на вибір працівниці, також цим листом надано інформацію про основні характеристики посад (а.с.85 том 1).

20.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Генерального директора ТОВ «Техноком» про надання їй повного списку посад, які відповідають медичному висновку, щодо стану її здоров`я (а.с.20-21 том 1).

Головним управлінням Держпраці у Харківській області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (ТОВ « Техконом»), яка використовує найману працю № ХК4230/286АВ від 31.01.2019 року, яким порушень в оплаті праці ОСОБА_1 , ні будь-яких інших порушень не виявила ( а.с.127-130 том 1)

15.02.2019 року ОСОБА_1 з`явилася до ТОВ «Техноком», де їй був оголошений лист № 845 від 17.01.2019 року з пропозиціями щодо працевлаштування за посадами «Технік-лаборант» та «Помічник каштеляна» у відповідності до медичних рекомендацій, кваліфікації ОСОБА_5 .. Після чого, остання підтвердила, що вона отримала лист ТОВ «Техноком» № 845 від 17.01.2019 року з пропозиціями щодо працевлаштування за посадами «Технік-лаборант» та «Помічник каштеляна» та ознайомилася з умовами праці, переліком основних обов`язків, функцій, а також обсягом відповідальності за визначеними посадами. Далі ОСОБА_1 повідомила, що відмовляється від запропонованих посад, оскільки вони не відповідають її медичним рекомендаціям, кваліфікації та побажанням. На що, ОСОБА_1 було запропоновано підписати заяву про відмову від запропонованих посад із зазначенням причин відмови, на що остання відмовилася, жодних пояснень не надала, про що був складений відповідний акт № 270/к від 15.02.2019 року (а.с.90).

26.02.2019 року ТОВ «Техноком» листом № 894 від 26.02.2019 року звернувся до голови ПП «Захист трудових прав» ОСОБА_6 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.29-31).

12.03.2019 року голова ПП «Захист трудових прав» направив лист №12/03/19-01 на адресу ТОВ «Техноком» про те, що згода на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не може бути надана, оскільки пропозиції по працевлаштуванню останньої ґрунтуються на медичних рекомендаціях, які втратили силу, також, ОСОБА_1 не може прийняти пропозиції по працевлаштуванню, оскільки їй не відомо чи відповідає така робота стану її здоров`я (а.с.32-36).

17.04.2019 року ТОВ «Техноком» листом № 77 від 17.04.2019 року звернувся до ОСОБА_1 щодо необхідності з`явитись до ТОВ « Техноком» 19.04.2019 року о 09 годині 00 хвилин або 19.04.2019 року о 12 годині 00 хвилин, для надання відповіді щодо наданих їй пропозицій по працевлаштуванню. (а.с.99-100).

19.04.2019 року ОСОБА_1 не з`явилася до ТОВ «Техноком» у назначений час, 19.04.2019 року близько 11 години під час телефонної розмови з ОСОБА_1 під час якої остання пояснила, що отримала листа з пропозиціями та не погоджується з переведенням на запропоновані посади, оскільки вони є «дном підприємства», також заявила, що погоджується з`явитися на підприємство у присутності її особистого представника та представника профспілки, але так на підприємство не з`явилася, про що був складений акт № 672/к від 19.04.2019 року про відмову ОСОБА_1 від запропонованих посад (а.с.101).

22.04.2019 року наказом № 677/к від 22.04.2019 року ОСОБА_1 була звільнена з посади «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком» на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України та в цей же день наказ про звільнення направлено ОСОБА_1 ( а.с.37-38)

З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Техноком» на посаді «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком». Після проведення ОСОБА_1 операції, за станом здоров`я вона не могла виконувати свої обов`язки на посаді «гардеробник». Тоді їй було запропоновано перейти на іншу посаду «Техник-лаборант» або «Помічника каштеляна» на що остання відмовилась. Після чого ОСОБА_1 ще раз було запропоновано зустрітися та обговорити посади, які їй можна запропонувати, але вона не приїхала, потім остання зателефонувала та повідомила, що чи може вона приїхати разом з представником профспілки, на що ОСОБА_1 отримала згоду, однак ані вона, ані представник профспілки не приїхали. Лист від відповідача з пропозиціями альтернативних посад, відповідно до стану її здоров`я та медичним рекомендаціям ОСОБА_1 отримала, та відповіла, що запропоновані посади її не влаштовують. Заяву про переведення ОСОБА_1 не написала, про що був складений акт. Відмову від посад ОСОБА_1 не підписувала та зазначила, що не може працювати «Техником-лаборантом» , так як вона є особою з інвалідністю. Інші посади ОСОБА_1 не пропонувались, оскільки на підприємстві інші посади зі шкідливими умовами, які не підходять до стану здоров`я та медичним рекомендаціям ОСОБА_1 ..

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала аналогічні покази, показам свідка ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що 15.02.2019 року він та приймав участь в наданні ТОВ «Техніком» ОСОБА_1 пропозиції альтернативних посад, які підходять до стану здоров`я та медичним рекомендаціям останньої. Але ОСОБА_1 відмовилася від запропонованих посад, оскільки її не влаштовувала заробітна плата на цих посадах, місце розташування посади «Помічник каштеляна». Зазначив, що ОСОБА_9 приймав участь в створенні цих посад, щоб вони відповідали висновкам МСЕК та стану здоров`я ОСОБА_1 .. Також повідомив, що остання відмовилася від будь-яких підписів щодо незгоди з переведенням та відмови від переведення. 19.04.2019 року близько 11 години під час телефонної розмови з ОСОБА_1 він був присутній, розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , під час якої ОСОБА_1 пояснила, що отримала листа з пропозиціями та відмовляється прийти, будь-яких поважних причин не прийти до ТОВ «Техніком» не називала та пояснила, що запропоновані посади нею не можуть бути прийняті, так як ці посади це «дно підприємства».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює у ТОВ «Техноком» на посаді «завідуючою господарством» , а позивач працювала на посаді «гардеробник» . Свідок , згідно її посади є матеріально зобов.язаною особою. З травня або червня 2018 року протягом року позивач допомагала свідку по роботі ,наприклад коли свідок була у відпустці , позивач її підміняла . Підставою для цього було , що позивач потребувала легкої праці, але офіційного наказу підприємством не виносилося .При заміні свідка на посаді «завідуючої господарством» позивач зберегла всі матеріальні цінності . Наразі свідку таку допомогу на роботі не надає.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 467115 від 21.12.2016 року позивачу надано висновок про умови і характер працівстановлена друга група інвалідності та протипоказана праця з переохолодженням, підняттям ваги, нічні зміни, може працювати вахтером, черговою, показані канцелярські роботи невеликого об`єму.

За таких обставин, суд вважає, що посада «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком» протипоказана позивачу за станом її здоров`я. Це підтверджується наявною в справі медичною документацією. Суд вважає надані з цього приводу докази такими, що відповідають вимогам ст.ст. 76-79 ЦПК України.

Матеріали справи свідчать, що 15.02.2019 року позивачу була запропонована легша робота посада «Техник-лаборант» або «Помічника каштеляна», але ОСОБА_1 повідомила, що відмовляється від запропонованих посад, оскільки вони не відповідають її медичним рекомендаціям, кваліфікації та побажанням. На що, ОСОБА_1 було запропоновано підписати заяву про відмову від запропонованих посад із зазначенням причин відмови, на що остання відмовилася, жодних пояснень не надала, про що був складений відповідний акт № 270/к від 15.02.2019 року.

19.04.2019 року позивачу було повторно запропонована легша робота посада Техник-лаборант» або «Помічника каштеляна». Позивач відмовився від переведення на легшу роботу, що підтверджено актом № 672/к від 19.04.2019 року та показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов`язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору. І лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: він вправі звільнити працівника або не звільняти (за винятком випадків, коли із відповідних норм законодавства випливає обов`язок власника звільнити працівника).

Так, власник не може залишити працівника на попередній роботі, яка відповідно до медичного висновку протипоказана йому за станом здоров`я, і за відсутності згоди працівника на переведення зобов`язаний звільнити його на підставі п. 2ст. 40 КЗпП.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

За приписами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13), від 25 березня 2014 року (справа № 21-44а14).

Разом з тим, згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року провадження по справі зупинено до отримання згоди чи відмови у наданні згоди Первинної профспілкової організації «Захист трудових прав» на звільнення ОСОБА_1 з посади «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком».

12.08.2019 року до суду надійшла відмова ППО «Захист трудових прав» у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , витяг з протоколу засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації «Захист трудових прав», з яких вбачається, що профком в ході засідання ухвалив не надавати згоду на звільнення члена виборного органу ППО « Захист трудових прав» ОСОБА_1 з посади «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком», згідно п. 9 ст. 43 КЗпП України.

Таким чином судом встановлено , що ТОВ «Техноком» не надано доказів щодо звернення до Первинної профспілкової організації «Захист трудових прав» та отримання висновків профспілок, при звільненні ОСОБА_1 .

Статтею 43 Конституції Українигарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на захист при незаконному звільненні.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем ТОВ «Техноком» неправомірно та з порушенням встановленого порядку було винесено наказ №677/к від 22.04.2019 року, яким звільнено ОСОБА_1 з роботи з посади викладача на підставі п.2 ч. 1 ст.40 КЗпП України, а отже вимоги позивача є законними , його порушене право підлягає захисту шляхом визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення його на роботі на попередній посаді.

Згідно ч. 2ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на те, що заява про поновлення на роботі у конкретному випадку розглядається більше одного року не з вини працівника, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу повинна здійснюватися за весь час вимушеного прогулу.

При цьому судом звернуто увагу на те, що вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Отже, у випадку спірних правовідносин, період вимушеного прогулу завершується у день ухвалення судового рішення про поновлення позивача на посаді «гардеробник» в ТОВ «Техноком».

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100у разі обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (у тому числі оплата вимушеного прогулу), провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які повинні оплачуватися за середньою заробітною платою.

При цьому судом прийнято до уваги правову позицію висловлену Верховним Судом 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, що до розрахунку середньої заробітної плати включаються усі виплати в тому розмірі, у якому їх нараховано, без виключення сум відрахування на податки та стягнення аліментів.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 244,24 гривень.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (у тому числі оплата вимушеного прогулу), провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які повинні оплачуватися за середньою заробітною платою.

Отже, 244,24 гривень х 437 днів = 106732,88 гривень.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 22.04.2019 по день ухвалення даного судового рішення 20.01.2021 включно, становить 106732,88 гривень.

При цьому суд звертає увагу учасників справи на те, що сума, яку суд визначив до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахована без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

На що також звернув увагу Верховний Суд 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог п.2 ,4 ч. 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 поновлюється на роботі, то в силу ст. 430 ЦПК України та ст. 235 КЗпП України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати , але не більше ніж за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Керуючисьч.2 ст.40КЗпП КЗпП України, ст.ст.10-13,76-81,89,141,264-265, ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Техноком», третя особа: Первинна профспілкова організація «Захист трудових прав» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним наказ від 22 квітня 2019 року за № 677/к про звільнення ОСОБА_1 з посади «гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком» .

Поновити ОСОБА_1 на посаді « гардеробник» сектору господарського забезпечення ТОВ «Техноком».

Стягнути з ТОВ «Техноком» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку за період з 22 квітня 2019 року по 20 січня 2020 року в розмірі 106 732 (сто шість тисяч сімсот тридцять дві) грн. 88 коп.

Стягнути з ТОВ «Техноком» на користь держави судовий збір у розмірі 2 522 (дві тисячі п,ятсот двадцять дві) грн.40 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати , але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком», код 30511780, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, буд.45.

Третя особа:Первинна профспілкова організація Захист трудових прав», код 42085584, м. Харків, вул. Франтішка Крала, буд.43, кв.6.

Повний текст судового рішення складено 22 січня 2021 року.

Суддя: І. М. Колодяжна