-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" січня 2021 р. Справа№ 01/3070
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання
від 20.01.2021 року
розглянувши апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року
у справі №01/3070 (суддя Боровик С.С.)
за заявою Верхняцької дослідно-селекційної станції інституту коренеплідних культур Української Академії Аграрних Наук
до Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року по справі №01/3070 задоволено клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі №01/3070; припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" (надалі по тексту - ДП "Іваньківський цукровий завод", боржник) та припинено повноваження розпорядника майна Ярмолінського Юрія Васильовича; закрито провадження у справі №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод"; скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби в Черкаській області подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року по справі №01/3070, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року та прийняти постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судове рішення прийнято з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.
На думку скаржника місцевим судом помилково трактуються норми щодо укладення мирової угоди, оскільки вона була виключена як окремий інститут з процедури банкрутства.
Заборони застосування мирової угоди чинне законодавство не передбачає, тому вона може бути укладена у разі досягнення згоди всіх учасників справи.
Скаржник вважає, що місцевим судом помилково зазначено, що процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди у справі про банкрутство або закриттям провадження у справі про банкрутство.
Також на думку скаржника, судом помилково зроблений висновок про відсутність предмета спору та неможливість досягнення легітимної мети у справі про банкрутство, оскільки провадження у справі триває з грудня 2009 року.
Крім того, скаржник зазначає, що продовження провадження у даній справі про банкрутство боржника задля надання йому можливості погасити вимоги кредиторів у процедурі розпорядження майном дає можливість досягти процесуальної економії та запобігти повторному (неодноразовому) порушенню провадження у справі про банкрутство боржника.
В зв`язку з чим, на думку скаржника, висновки суду про закриття провадження у справі зроблені також без врахування принципу процесуальної економії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області у справі №01/3070 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року по справі №01/3070, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року про закриття провадження у справі №01/3070 за заявою Верхняцької дослідно-селекційної станції інституту коренеплідних культур Української Академії Аграрних Наук до ДП "Іваньківський цукровий завод" про визнання банкрутом і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що на момент прийняття спірного рішення в ДП "Іваньківський цукровий завод" наявна заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області в сумі 1014788,53 грн. Грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є безспірними та включені до реєстру вимог кредиторів в повному обсязі.
Введення строків процедури розпорядження майном ніяким чином не спростовує наявності непогашеної заборгованості перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
На момент винесення оскаржуваної ухвали вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не погашені, залишаються безспірними, а відтак, неспроможність боржника виконати свої грошові зобов`язання продовжує існувати.
Скаржник вважає, що закриваючи провадження у даній справі, місцевий суд не дослідив та в ухваленому судовому рішенні не відобразив, яким способом буде відновлене порушене право Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як кредитора боржника поза межами справи про банкрутство. Питання щодо можливості відновлення платоспроможності боржника в межах справи про банкрутство під час ухвалення оскаржуваного рішення місцевим судом не досліджувалось.
Крім того, скаржник вважає, що прийнята місцевим судом ухвала про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору позбавляє останнього, як кредитора, можливості захисту порушеного права шляхом задоволення кредиторських вимог у визнаній сумі та черговості, що у справах про банкрутство є неможливим.
Підсумовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що закриття провадження у справі про банкрутство боржника не відповідає принципу верховенства права, оскільки відсутність належного законодавчого регулювання з питань приватизації державних підприємств не повинно негативно впливати на інтереси кредиторів.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 10.12.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області передано колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року у справі №01/3070 задоволено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року по справі №01/3070 та призначено до розгляду на 20.01.2021 року.
21.12.2020 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року від Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано платіжне доручення №3423 від 04.12.2020 року, з якого вбачається, що скаржником сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року клопотання Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року у справі №01/3070 задоволено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року по справі №01/3070. Об`єднано апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року у справі №01/3070 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг призначено 20.01.2021 року.
05.01.2021 року на електронну адресу суду від розпорядника майна боржника Ярмолінського Ю.В. надійшло клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року у задоволенні клопотання розпорядника майна боржника Ярмолінського Ю.В. про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі №01/3070 відмовлено.
18.01.2021 року через відділ документообігу суду від Черкаської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі.
В поданих поясненнях представник прокуратури зазначає, що провадження у справі №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" порушено згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв до 21.10.2019 року.
Отже, до зазначеного державного підприємства до 21.10.2019 року не могли бути застосовані санація та ліквідація, а було можливим завершення процедури його банкрутства лише шляхом укладення мирової угоди.
Пропозицій щодо укладення мирової угоди від органу, уповноваженого управляти державним майном, від боржника та кредиторів до господарського суду Черкаської області надані не були та судом не розглядалися.
З урахуванням приписів Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд справи №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" судом здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Провадження у справі №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" станом на 16.11.2020 року перебувало на стадії розпорядження майном. Відтак, з огляду на приписи Кодексу України з процедур банкрутства укладання мирової угоди у справі про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" між кредиторами і боржником на час ухвалення рішення судом не було можливим.
Крім того, представник прокуратури зазначає, що процедури банкрутства за приписами Кодексу України з процедур банкрутства мають строковий характер.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що провадження у справі №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" триває понад одинадцять років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (тобто до 21.10.2019 року) у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном у даній справі, а чинна редакція Кодексу не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода, представник прокуратури вважає, що місцевий суд правомірно дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 2. ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
20.01.2021 року в судовому засіданні представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, представник Державного агентства резерву України та представник Черкаської обласної прокуратури надали усні пояснення по справі.
Представники Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області та інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. В зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе прийняти рішення без участі їх представників.
20.01.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області слід відмовити, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року у справі №01/3070 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність.
Згідно п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.12.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод".
Процедура розпорядження майном щодо боржника ДП "Іваньківський цукровий завод" проводиться понад одинадцять років.
Від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Заначене клопотання Міністерство юстиції України обґрунтовує тим, що провадження у справі №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" триває понад 11 років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (тобто до 21.10.2019 року) у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном, а чинна редакція Кодексу не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода; боржник є підприємством з державною формою власності, міститься в переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, застосування відносно боржника судової процедури санації чи визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не є можливим; для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів, Міністерство юстиції України просило закрити провадження у справі про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 Кодекс України з процедур банкрутства та п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд визнав доводи Міністерства юстиції України обґрунтованими, клопотання задовольнив та провадження по справі закрив.
Як зазначено вище, провадження у справі №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" порушено згідно норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв до 21.10.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Відповідно до ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України зазначено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2015 року №83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" серед підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву, визначено ДП "Іваньківський цукровий завод". Боржник - ДП "Іваньківський цукровий завод" входить до сфери управління Державного агентства резерву України та є підприємством, що має стратегічне значення для економіки держави.
Згідно п. 3 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" підприємства, установи і організації та інші об`єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.
Приписами ч. 4 ст. 96 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції після 19.01.2013 року було встановлено обмеження щодо можливості застосування до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, положень цього Закону в частині санації та ліквідації. До таких суб`єктів господарювання могли бути застосовані виключно процедури розпорядження майном та мирова угода. При цьому, застосування таких судових процедур банкрутства як санація та ліквідація встановлюється можливим лише після виключення юридичної особи-боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи, пропозицій щодо укладення мирової угоди від органу, уповноваженого управляти державним майном, від боржника та кредиторів до господарського суду Черкаської області надані не були та судом не розглядалися.
В порівнянні з приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинним до 21.10.2019 року, чинна редакція Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Тобто, процедури банкрутства за приписами Кодексу України з процедур банкрутства, мають строковий характер.
Як вбачається з матеріалів справи строк процедури розпорядження майном у справі №01/3070 про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод" від дати введення процедури розпорядження майном складає більше ніж 170 днів, провадження у справі порушено 11.12.2009 року.
При цьому, оскільки, процедура розпорядження майном боржника була розпочата до дати введення Кодексу України з процедур банкрутства в дію, зазначений строк має обраховуватися з дати введення в дію Кодексу, тобто з 21.10.2019 року. Отже, 09.04.2020 року закінчився строк розпорядження майном боржника.
Стаття 49 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; звернутись до господарського суду з клопотанням про продовження строку розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Іваньківський цукровий завод".
Крім того, суд зважає на наступне.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 року визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 року у справі ''Рисовський проти України'').
В даному випадку тривалість розгляду справи про банкрутство боржника, більш того перебування справи на одній стадії більше 11 років порушує загальні принципи щодо розумного строку розгляду справи та забезпечення належного та своєчасного захисту прав як кредиторів так і самого боржника.
Приймаючи рішення про закриття провадження, судом враховується, як бездіяльність органу управління боржника щодо відновлення платоспроможності господарюючого суб`єкта, який визнаний Кабінетом міністрів України підприємством, що має стратегічне значення для економіки держави, так і самих кредиторів.
На думку суду, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись ст.ст. 269, 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року у справі № 01/3070 залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року у справі № 01/3070 залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи №01/3070 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2021 року.
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко
скопійовано
-
скопійовано
-
