Справа № 477/3105/19

Провадження № 2/477/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

14 січня 2021 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючої у справі - судді Полішко В.В., з секретарем - Хлибовою Г.Є., Заїченко О.Є..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі 6000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення їх сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що тривалий час мешкає однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 . Останнім часом вони спільно мешкали у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач. В свідоцтві про народження дитини він вказаний як батько дитини. Окрім спільної дитини, позивач має ще доньку - ОСОБА_4 , 2013 року народження.

Через відкриту агресію з боку відповідача по відношенню до неї та дітей, відносини ускладнилися. Вказала, що через насилля в родинні та нанесення тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_2 змушена була звертатися до поліції.

Відповідач разом із дитиною її вигнав з дому, в зв`язку з чим вона змушена з дітьми мешкати у її батьків.

На теперішній час позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в зв`язку з чим позбавлена можливості самостійно матеріально утримувати себе і тому змушена звернутися до суду з цим позовом, який просить задовольнити. Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги, хоча працює та має постійний високій дохід, є власником поштового відділення «Нова пошта», що розташоване в смт. Воскресенське Вітовського району Миколаївської області, крім цього є власником декількох інтернет-магазинів.

У встановлений законом строк представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Михайлов Гліб Борисович звернувся до суду з відзивом, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позову. Вказав, що відповідач не погоджується з обставинами, викладеними в позові з огляду на наступне. Так, зазначив, що відповідач припинив підприємницьку діяльність внаслідок її збитковості. На сьогодні не має постійної роботи, а тому має мінливий мінімальний дохід. Звернув увагу на те, що на його утриманні також знаходиться мати похилого віку. На сьогодні відповідач в пошуках роботи, а тому позбавлений можливості утримувати дружину. Зазначив, що турбується про дитину, надає їй регулярно матеріальну допомогу, тому посилання позивачки щодо ухилення від утримання дитини вважає хибними. Вказав на те, що відповідно до норм Сімейного кодексу України необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Крім цього, зазначив, що положення статті 84 СК України передбачає право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Водночас ОСОБА_1 не є дружиною відповідача, тобто відносини осіб до сімейних відносин у розумінні Сімейного кодексу України так і не дійшли, питання про встановлення факту проживання однією сім`єю не вирішувалось. До того ж, твердження позивачки про тривале проживання з відповідачем нічим не підтверджено, а тому не заслуговує на увагу.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися. Від представника позивачки до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності заявлені позовні вимоги своєї довірительки підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Крім цього, просив залишити без розгляду клопотання подане до суду 03 лютого 2020 року про витребування доказів.

З огляду на письмові пояснення просить стягнути з відповідача аліменти на утримання своєї довірительки, посилаючись на положення статті 91 Сімейного кодексу України.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, причини суду не повідомили, відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України вважаються такими, що повідомлені судом належним чином про час і місце розгляду справи.

З огляду на те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Дослідивши письмові докази, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлено, наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 13 серпня 2019 року, серії НОМЕР_1 , в якому сторони вказані як батьки дитини (а.с. 7).

Відповідно до характеристики виданої виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 11 грудня 2019 року №б/н ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 8).

Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 та акту проведення оцінки рівня безпеки дитини встановлено, що умови проживання дитини задовільні, будинок облаштований необхідними меблями та речами для проживання родини. В будинку тепло, чисто, є електроенергія, опалення природним газом.

Дитина проживає разом із позивачкою за вказаною адресою з огляду на довідку, видану виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 11 грудня 2019 року №2804 (а.с. 9).

Тобто, з вказаного вбачається, що дитина проживає разом із позивачкою. Вказана обставина відповідачем та його представником не оспорювалася.

Як на доказ спроможності відповідачем сплачувати на її користь аліменти позивачка посилається на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 грудня 2019 року, з огляду на який ОСОБА_2 є підприємцем та займається переліченими в реєстрі видами підприємницької діяльності (а.с. 17-24).

Водночас, відповідачем припинена підприємницька діяльність в січні 2020 року, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 липня 2020 року (а.с. 118-124).

А саме, після 24 січня 2020 року, тобто після звернення позивачкою до суду з вказаним позовом, що на думку суду є спробою ухилитися від зобов`язання щодо утримання матері дитини до досягнення нею трирічного віку.

Крім цього, відповідачем, як фізичною особо-підприємцем припинена підприємницька діяльність, в якості партнера компанії ТОВ «Нова пошта» у відділенні АДРЕСА_5, розпочата 01 січня 2017 року - 31 січня 2020 року (а.с. 115), тобто теж після звернення позивачкою з позовом до суду.

На сьогодні, у вказаному відділенні здійснює діяльність як партнер компанії ФОП ОСОБА_6 (а.с. 114).

Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_6 є матір`ю позивача, та саме їй на сьогодні належить його бізнес. Як на доказ родинних відносин між ними посилається на свідоцтво про народження повторно видане 02 листопада 2012 року, серії НОМЕР_2 (а.с. 116). Водночас, вказане свідоцтво про народження не може бути прийнято судом в якості доказу, оскільки прізвище відповідача не збігається з прізвищем вказаним в свідоцтві про народження. В матеріалах справи відсутні докази зміни прізвища відповідача з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 ».

Крім цього як на доказ можливості сплачувати аліменти на її утримання позивачка посилається на роздруківки сторінок інтернет-магазинів з інтернету: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 » де відповідач зазначений як керівник та контактна особа.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_2 21 січня 2020 року звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області з заявою про скасування судового наказу виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області 11 січня 2020 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , посилаючись на те, що існує спір про право, зазначив, що з нього вже стягуються аліменти на інших дітей по 25%, водночас це не було враховане.

06 лютого 2020 року відповідач звернувся до Інгульського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про зупинення провадження щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина до вирішення спору по суті (а.с. 86).

Водночас, ані відповідачем, ані його представником суду не надано належних та допустимих доказів того що на утриманні ОСОБА_2 перебувають інші особи.

В матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 до Вітовського ВП Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення сімейного насилля щодо позивачки та неповнолітньої дитини (а.с. 13-14, 15-16).

Крім цього, 10 грудня 2019 року позивачка зверталася до Вітовського ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області з заявою про кримінальне правопорушення за статтею 125 КК України щодо неї (а.с. 10-11).

Відповідні відомості були внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019150230001240 та розпочате досудове розслідування (а.с. 12).

Водночас, вказані документи лише характеризують особу відповідача, водночас не є доказом у справі щодо можливості надавати матеріальну допомогу.

Статтею 91 СК України визначено підстави виникнення права на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживають однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу, вказана норма закріплена в частині 1 статті 91 СК України.

Як встановлено частиною 2 статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частини другою-четвертої статті 84 та статті 86 і 88 цього Кодексу. Вказані права жінки та чоловіка на утримання припиняються з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статті 85,87 і 89 цього Кодексу, відповідно до частини 3 статті 91 СК України.

Таким чином, вказана норма закону встановлює два випадки виникнення права на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою: 1) втрата працездатності жінкою та чоловіком під час спільного проживання, які тривалий час проживали однією сім`єю; 2) проживання з жінкою, чоловіком їхньої дитини.

Установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не перебувають у шлюбі між собою, проте мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою.

Як було встановлено під час розгляду справи позивачка на сьогодні перебуває у відпустці по догляду за спільною з відповідачем дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цей факт відповідачем не оспорювався.

Отже, відповідно до частини 2 статті 91 СК України, ОСОБА_1 має право на утримання від ОСОБА_2 , оскільки з нею проживає їх спільна дитина.

Стаття 91 СК України при встановленні права на утримання відсилає до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2, 4 статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Такий правовий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 28 грудня 2017 року, справа №654/1991/16. Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року у справі № 390/776/16-ц, від 15 травня 2017 року 3524/9457/16-ц, від 16 березня 2017 року, справа № 201/16791/15-ц є тотожними із висновком Верховного Суду.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлений 2270 гривень.

Таким чином законодавець визначив суму прожиткового мінімуму достатнього для працездатної людини в місяць.

Дані щодо інших осіб, які перебувають на утриманні відповідача, відсутні, доказів того, що він не в змозі надавати матеріальну допомогу, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_3 , який проживає з матір`ю, яка на сьогодні перебуває у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, інших утриманців не має, доказів, які б спростовували ці обставини, відповідачем суду не надано, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково на суму 2270,00 грн. щомісячно.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», а також з урахуванням роз`яснень, що містяться у пункті 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам у сумі 908,00 грн.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 18 грудня 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. (UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу - судовий збір).

Стягнення аліментів за один місяць в твердій грошовій сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2021 року.

Суддя В.В. Полішко