РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Мукачево Справа №303/1246/20

2/303/59/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: (1) приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»;

(2) ОСОБА_2

про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» коштів у розмірі 33863,04 гривень (24990,00 грн. - вартість відновлювального ремонту, 7753,06 грн - пеня, 721,00 грн - 3% річних, 398,98 грн - інфляційне збільшення).

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права на відшкодування за рахунок відповідача (1) шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS TF69Y», державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі - Автомобіль), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), що мала місце 19.12.2018 о 16 год 29 хв на перехресті вулиць І.Зріні та Берегівська об`їзна в м.Мукачево. Внаслідок винних дій ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована у відповідача (1) було завдано шкоди майну позивача, яке перебуває в його власності на суму 22267,80 грн., що констатовано у висновку експертного дослідження від 05.01.2019 №30. Однак, відповідач (1), порушуючи норми чинного законодавства, затягнув процес розгляду та виплати страхового відшкодування, внаслідок чого позивачем пропущено строк звернення до суду, який просить поновити.

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 625, 979, 988, 1116 Цивільного кодексу України та норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Позивач, заяв, клопотань, заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, не подавав.

Від відповідача (1) надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким в задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки позивачу на підставі п. 1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» відмовлено у здійсненні виплати страхового відшкодування, так як ним було пропущено строк подання заяви про страхове відшкодування.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач (2) відзив на позовну заяву не подав.

З урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

На підставі постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2019 року, яка набула законної сили 29.03.2019 року, ОСОБА_2 визнана винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Фактичні обставини скоєного ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, мали місце «19 грудня 2018 року о 16 год. 29 хв., керуючи транспортним засобом марки "Volvo FH" д.н.з. НОМЕР_2 на перехресті вулиць І.Зріні та Берегівська об"їздна в м. Мукачево, рухаючись в напрямку вул. Автомобілістів допустив зіткнення з автомобілем марки "DAEWOO Lanos" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в напрямку вул. Берегівська - об"їздна на увімкнений зелений сиглан світлофор, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження».

Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником Автомобіля є ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В межах розгляду даної судової справи, позивач просить стягнути з відповідача (1) шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, внаслідок скоєння винною особою дорожньо-транспортної пригоди.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України .

За змістом п. 8 частини другої ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Із спірних правовідносин вбачається, що такі є деліктними та поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Згідно з положеннями частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На практичну реалізацію положень ст. 1166 Цивільного кодексу України спрямовані і приписи п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якими передбачено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин є також положення частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Частиною четвертою ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 4 липня 2018 року по справі № №755/18006/15-ц зроблено висновок, відносно того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (в даному випадку приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС») на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника (в даному випадку ОСОБА_2 ), який завдав шкоди (пункт 35 цієї постанови).

Фактичні дані по справі свідчать про те, що на момент вчинення ДТП у винної особи був у наявності дійсний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2018 №АМ9083154, виданий приватним акціонерним товариства «Страхова Група ТАС».

Приймаючи до уваги такі фактичні обставини справи суд виходить з того, що дії водія транспортного засобу, причетного до дорожньо транспортної пригоди, в тому числі, потерпілого, так і страховика детально регламентовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Так, згідно з приписами п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту 31.1.4 пункту 31.1 статті 31 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

В свою чергу страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1 статті 31 Закону). Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 статті 34 Закону).

Згідно з пунктом 34.3 статті 34 Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Наявні в матеріалах цивільної справи докази, а саме повідомлення від 26.12.2018 реєстраційний №06441/44/2019/53, свідчить про те, що ОСОБА_1 26.12.2018 звернувся до АТ «СГ «ТАС» з повідомленням про настання ДТП.

Разом з тим, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35 Закону).

Порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати визначено статтею 36 Закону. Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені у пункті 37.1 статті 37 Закону.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього , приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому, саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 465/4287/15 (14-406цс19).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду.

У справі, що розглядається, встановлено, що страховий випадок (ДТП) мав місце 19.12.2018 року, а позов до суду подано 10 березня 2020 року, тобто за межами встановленого законом річного строку, який поновленню не підлягає, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

В свою чергу, позивачем доказів звернення до відповідача (1) із заявою про страхове відшкодування в межах однорічного строку не надано.

На підставі частин першої, другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840,80 гривень покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

5. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідачі: (1) Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (03062 м.Київ, вул. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243);

(2) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя В.В. Кость