РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/225/20

Провадження № 22-ц/4815/45/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Блащук Т.В. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2020 року, ухвалене в складі судді Гладишевої Х.В., повний текст рішення складено 29 вересня 2020 року у справі № 570/225/20,

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивовано тим, що рішення прийняті Олександрійською сільською радою з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки водоохоронна зона та прибережно захисна смуга навколо водойми на території Олександрійської сільської ради становить 50 метрів, відповідно водоохоронна зона площею 0,0935 га на земельній ділянці площею 0,1393 га є прибережно-захисною смугою вказаної водойми, яка відповідно до вимог ст.ст. 83, 84 ЗК України не підлягає передачі безоплатно у приватну власність громадянам.

Просив суд про задоволення позову.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2019 року позов задоволено.

Рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23 лютого 2018 року № 1005 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17 квітня 2018 року № 1129 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» - визнано незаконними та скасовано.

Скасовано запис № 31973942 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0458 га, кадастровий номер 5624680400:08:035:0407 та запис № 31973535 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0935 га, кадастровий номер 5624680400:08:035:0408 за ОСОБА_1 .

Стягнуто з Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області та ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 4204 гривні з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 із порушенням установленого ЗК України порядку, а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Вказує, що суд не перевірив та не встановив наявність підстав для представництва прокуратурою в інтересах держави, не з`ясував, який об`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.

Крім того, суд першої інстанції розглянув справу без його участі та за відсутності відомостей про повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Відповідач зазначає, що він як інвалід другої групи звільнений від сплати судового збору в усіх інстанціях, незалежно від свого процесуального статусу, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув із нього половину судового збору, сплаченого прокуратурою за подачу даного позову.

Відзив до апеляційного суду не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.

Установлено, що рішенням Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23 лютого 2018 року № 1005 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1393 га у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Олександрія за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17 квітня 2018 року № 1129 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1393 га (кадастровий номер 5624680400:08:035:0379) у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Олександрія на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області та передано вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Олександрійської сільської ради.

Згідно інформаційних довідок з Державної реєстру речових прав на нерухоме майно № 196987550 та № 196987935 від 21.01.2020 земельна ділянка (кадастровий номер 5624680400:08:035:0407) площею 0,0458 га та земельна ділянка (кадастровий номер 5624680400:08:035:0408) площею 0,0935 га зареєстровані за ОСОБА_1 .

Відповідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 26.11.2018 № 10-17-0.4-1630/90-18 земельна ділянка з кадастровим номером 5624680400:08:035:0379 площею 0,1393 га має водоохоронне обмеження у використанні площею 0,0935 га, що підтверджується схемою прибережної захисної смуги водного об`єкту (ширина 50 м).

У переліку обмежень у використанні земельної ділянки № 36 від 14 березня 2018 р. сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_2 встановлено, що на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 , площею 0,1393 га, розташованої в с. Олександрія на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області знаходиться водоохоронна зона, площею 0,0935 га.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Олександрійською сільською радою під час відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , яка розташована в зоні Р-3 (рекреаційна зона озеленених територій загального користування), не були враховані вимоги затвердженої містобудівної документації, а також положень ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини п`ятої статті 88 ВК України та частини другої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, має становити: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 ВК України, статті 60, 62 ЗК України).

Частинами 1, 3 статті 60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 22 квітня 2015 року № 6-52цс15, від 01липня 2015 року № 6-184цс15.

Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08 травня 1996 року.

Відповідно до п.5 зазначеного Порядку розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації; проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

За положеннями частин шостої та сьомої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до частини четвертої статті 88 ВК України в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності вних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08 травня 1996 року, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до частини третьої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою; межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до статті 59 ЗК України громадянамта юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та островидля сінокосіння, рибогосподарських потреб(у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Статтею 85 ВК України визначено, що землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

У пунктах 142-143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня

2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) зазначено: «Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил). За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів. Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку».

Установлено, що відповідно до генерального плану села Олександрія земельна ділянка гр. ОСОБА_1 знаходиться у водоохоронній зоні (а.с. 44).

У висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.03.2018 р. № 692-3165/81-18 зазначено зауваження та пропозиції до проекту землеустрою: в матеріалах проекту землеустрою врахувати вимоги ст. 88-91 Водного кодексу України, а саме: у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг, тому експерт державної експертизи пропонував відобразити прибережну захисну смугу та врахувати вимоги ст. 83 Земельного кодексу України щодо заборони передачі їх у власність.

Таким чином, задовольняючи позов заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано виходив з того, що рішення Олександрійської сільської ради №1005 від 23.02.2018 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та рішення Олександрійської сільської ради №1129 від 17.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» суперечить вимогам статей 59 ЗК України, статей 89 ВК України, тому рішення органу місцевого самоврядування правомірно визнано незаконним.

При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Доводи у апеляційній скарзі про відсутність підстав для звернення прокурора до суду із зазначеною позовною заявою, апеляційний суд відхиляє, оскільки прокурором обґрунтована наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, що підтверджено постановою Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року, якою апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури задоволено частково, ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Предметом позову в даній справі є вимоги про визнання та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_1 як громадянина.

Крім того, у прокурора, який вживає заходи представницького характеру без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та набуває статус позивача, обов`язок повідомлення про це Олександрійської сільської ради та ОСОБА_1 відсутній.

За наведеного, місцевий суд зробив правильний висновок про відсутність підстав уважати звернення прокурора з цим позовом необґрунтованим.

Разом з тим, довід апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про день та час розгляду справи заслуговує на увагу, оскільки відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд якої було призначено на 22 вересня 2020 року, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та практики його застосування уваги не звернув, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права, за наведеного апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 звільненний від сплати судового збору, то судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4204 грн підлягає компенсації Рівненській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Блащук Т.В. задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2020 року скасувати.

Позов Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності - задовольнити.

Рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23 лютого 2018 року № 1005 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» - визнати незаконним та скасувати.

Рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17 квітня 2018 року № 1129 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» - визнати незаконним та скасувати.

Скасувати запис № 31973942 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0458 га, кадастровий номер 5624680400:08:035:0407 за ОСОБА_1 .

Скасувати запис № 31973535 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0935 га, кадастровий номер 5624680400:08:035:0408 за ОСОБА_1 .

Стягнути з Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 коп.

Компенсувати Рівненській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 січня 2021 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.