Справа №: 646/25/21

Провадження № 3/646/191/2021

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 року м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Власова Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Узбекістану, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , 15 грудня 2020 року о 01 годині 19 хвилин, по вул. Гімназійна набережна, 22 в м. Харкові, керував транспортним засобом «CHEVROLET NUBIRA», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, яка склалася, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в КЗОЗ КНП ХОР «ОНД» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26 у присутності двох свідків відмовився.

Своїми діями водій ОСОБА_2 допустив порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), а саме: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п. 2.5 ПДР, кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судове засідання ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи засобами рекомендованого поштового зв`язку, не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не надав.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо

його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.

Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення визначені положеннями статті 277 КУпАП.

Так, згідно ч. 1 цієї норми Кодексу, справа про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема частиною 1 статті 130 КУпАП, розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як посвідчується матеріалами справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 достеменно обізнаний про розглядсправи пропритягнення доадміністративної відповідальностіЧервонозаводським районнимсудом м.Харкова,про щосвідчить його особистийпідпис у відповідній графі протоколупро адміністративнеправопорушення серії ДПР18 № 134028 від 15 грудня 2020 року. При цьому, отримати інформацію про рух справи останній не позбавлений можливості на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Правила вручення судової повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, врегульовано положеннями ч. 1 ст. 277-2 КУпАП.

Відповідно до п. 99-1, п. 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі коли адресат відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Як убачається з пошукового запиту веб-сайту АТ «УКРПОШТА», 11 січня 2021 року рекомендоване поштове відправлення (судова повістка) з ідентифікатором 6100145954491, що адресовано ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято поштовим відділенням 61001, а 15 січня 2021 року під час доставки поштовим

відділенням 61068 адресату не вручене.

З урахуванням наведеного, а також тієї обставини, що ОСОБА_4 жодних доказів та заперечень для спростування складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення суду не надано, і причини його неявки суд визнає неповажними, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.

При цьому суд враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, інкриміноване ОСОБА_3 , не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч. 2 ст. 268 КУпАП).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їхній сукупності та надавши їм належну правову оцінку, приходжу до таких висновків.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та визначено особливості початку досудового розслідування у формі дізнання. Закон набув чинності 01 липня 2020 року.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 КУпАП викладено у новій редакції. Одночасно, підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1 цього Закону внесено зміни до КК України та введено новий склад кримінального проступку у статті 286-1 КК України у такій редакції: «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», об`єктивна сторона якого включає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,; вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування. У частині другій цієї статті передбачена відповідальність за повторне вчинення проступку.

Законом України від 17 червня 2020 року № 720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (на підставі статті 8 Конституції України набув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції України з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України Голос України 03 липня 2020 року) (далі - Закон № 720-ІХ) виключені норми Закону № 2617-VIII, а саме: підпункт 4 пункту 1 Розділу І, яким положення статті 130 КУпАП викладено у новій редакції, та підпункт 171 пункту 2 Розділу 1,

яким введено в дію положення статті 286-1 КК України.

Згідно з частиною 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 720-ІХ до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки Законом № 720-ІХ такі зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 КУпАП.

Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Тобто, до набрання чинності Закону № 2617-VIII (до 01 липня 2020 року), КУпАП передбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: з 01 липня 2020 року і до 03 липня 2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1; а з 04 липня 2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 КУпАП.

Оскільки адміністративне правопорушення, яке мало місце 17 грудня 2020 року та охоплюються складом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП після 03 липня 2020 року, а зміни, введені підпунктом 4 пункту 1 Розділу І (яким положення статті 130 КУпАП викладено у новій редакції) та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1 (яким введено в дію положення статті 286-1КК України) Закону № 2617-VIII виключені Законом № 720-ІХ, тобто положення статті 130 КУпАП на момент розгляду справи діє в редакції Закону від 07 липня 2016 року за № 1446-VIII, має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до преамбули Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі Закон № 3353-ХІІ) цей Закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (стаття 1).

Законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього (стаття 2).

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, окрім іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14).

Пунктом 1.1 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону № 3353-ХІІ встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. 1.3, 1.9 ПДР).

За визначенням термінів, наведеним у п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначена положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкція № 1452/735).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичногочи іншогосп`яніння абоперебування підвпливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 3).

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6).

Щодо першого способу, поліцейські проводять огляд та оформлюють результати огляду лише щодо стану алкогольного сп`яніння за наявності певних умов. В усіх інших випадках має бути застосований другий спосіб, тобто огляд має бути проведений лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, ознаки наркотичного сп`яніння, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, яка склалася, виражене тремтіння пальців рук,-відповідають ознакам,що знижуютьувагу ташвидкість реакціїнаркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,які зазначенів Інструкції№ 1452/735,та єпідставами длянаправлення останньогодо закладуохорони здоров`ядля огляду на стан сп`яніння.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан

сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція № 1395).

Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.

Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені < > статтею 130 КУпАП < >.

Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:

1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності;

2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання;

3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння;

4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. (п.п. 1, 2 розділу ІІ).

Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП унормовані положеннями розділу Х Інструкції № 1395.

Так, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та

швидкість реакції (п. 1).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 6).

Як установлено судовим розглядом, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 134028 від 15 грудня 2020 року складений поліцейським саме за відмову ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку, тобто за порушення притягуваним вимог п. 2.5 ПДР.

Факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується:

- поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які письмово пояснили, що 15 грудня 2020 року працівниками патрульної поліції їх було залучено в якості свідків при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 134028 за ознаками ст. 130 КУпАП, та в їх присутності водій транспортного засобу «CHEVROLET NUBIRA», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД». Також в їх присутності водій ОСОБА_2 ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, зі своїми правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та повідомлений про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- рапортом інспектора батальйону № 4 роти № 3 взводу № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Золочіна В.О.

Крім того, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон 580-VIII) поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону унормовано, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як убачається із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, доданого до матеріалів справи (файли 20201215080225000308, 20201215080321000311, 20201215080335000314, 20201215080145000515, 20201215080125000512) працівниками поліції, у присутності свідків, ОСОБА_3 запропоновано пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, останній на пропозицію працівників поліції відмовився.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251).

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 134028 від 15 грудня 2020 року, а також відеозапис свідчать, що з боку працівників поліції ОСОБА_3 надана можливість надати особисті пояснення з приводу вчиненого правопорушення, проте, останній у протоколі їх не надав та за браком часу відмовимся проїхати до закладу охорони здоров`я.

Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних, порушення при запропонованому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_2 не заявляв.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП Інструкції № 1452/735.

Суд, дослідивши матеріали справи, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП, тобто - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що узгоджуються між собою, є допустимими, належними та достатніми, та всі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР та його дії за ч. 1 ст.130 КУпАП кваліфіковані вірно.

Відповідно до змісту довідки, виданої поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 в Харківській області ДПП Карпенко О.С., згідно облікових даних НАІС ДДАІ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував. Відтак, особа, якій посвідчення водія не видавалося, у розумінні п. 1.10 ПДР, не вважається водієм і відноситься до іншої особи.

Отже, обираючи вид адміністративного стягнення ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд не застосовує додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки у останнього таке право відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, вважаю необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 454 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 130, 248, 251, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Суддя - Ю.Ю. Власова