ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16073/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року, суддя Федорчук А.Б., у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Національного банку України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" про визнання протиправними та скасування рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово", в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 12 липня 2018 року №1246; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 31 серпня 2018 року №675/994/13-5/14-П.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані розпорядження та постанову прийнято відповідачем без врахування документів, які позивачем було надано, та без аналізу обставин, про які позивачем також було повідомлено відповідача. Позивач не зобов`язаний був виплачувати страхову виплату, оскільки договір страхування є нікчемним в силу закону.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Національного банку України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, Національним банком України подано клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Закону України від 12.09.2019 року №79-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №79-ІХ ).

Частиою 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до Закону №79-ІХ з 01.07.2020 року Національний банк України є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що 08.07.2020 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг перебуває у стані припинення.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на Національний Ббанк України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Нацкомфінпослуг, за результатами розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені ПАТ "НАСК "Оранта", від 22 червня 2018 року №771/13-4/15, 12 липня 2018 року складено оскаржуване розпорядження, яким зобов`язано ПАТ "НАСК "Оранта" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 02 серпня 2018 року.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Нацкомфінпослуг отримано звернення Пустового Б.В. в інтересах ОСОБА_1 щодо невиконання ПАТ "НАСК "Оранта" зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 вересня 2017 року №АК/7128397 (надалі по тексту - договір страхування) та порушення ПАТ "НАСК "Оранта" вимог законодавства про фінансові послуги.

У зверненні порушувалося питання щодо відмови ПАТ "НАСК "Оранта" у виплаті страхового відшкодування.

За результатами розгляду справи про порушення ПАТ "НАСК "Оранта" законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, встановлено, що листом від 09 липня 2018 року №08-03-12/4849 ПАТ "НАСК "Оранта" надані пояснення та зауваження до акта, в яких відсутні підтверджуючі документи про забезпечення страхування транспортного засобу (надалі по тексту - ТЗ) Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 іншою страховою компанією на момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПАТ "НАСК "Оранта", а надано тільки витяг з бази МТСБУ про договір ОСЦПВВНТЗ з ПрАТ "СК "Здорово" з іншим VIN-кодом.

14 серпня 2018 року Нацкомфінпослуг складено акт №994/13-5/14 про правопорушення, вчинені ПАТ "НАСК "Оранта" на ринку фінансових послуг, згідно з яким, до вказаного товариства застосовано захід впливу у вигляді оскаржуваного розпорядження. Листом від 01 серпня 2018 року №08-03-12/5516 ПАТ "НАСК "Оранта" надано інформацію та документи на виконання оскаржуваного розпорядження, проте викладене у документах не підтверджує виконання вимог такого розпорядження.

На підставі акту №994/13-5/14, 31 серпня 2018 року Нацкомфінпослуг прийнято оскаржувану постанову, якою до ПАТ "НАСК "Оранта" застосовано штрафну санкцію у розмірі 3400,00 грн.

Вважаючи вищезазначене розпорядження та постанову відповідача протипраними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України від 12.07.2001 №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664-III).

Згідно з частиною першою статті 20 Закону №2664-III державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, зокрема: ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 21 Закону №2664-III державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Частиною першою та другою статті 39 №2664-III встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Частиною першої статті 40 Закону №2664-III визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.

У відповідності до пункту 2.1 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням відповідача від 20.11.2012 року №2319 (далі - Положення №2319), Нацкомісія може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3)накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; 4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №2664-III порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №2319 рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомісії. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги. Письмове розпорядження (припис) Нацкомісії повинно містити: дату та номер розпорядження (припису), місце його складання; відомості про особу (повне найменування юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ); зміст виявленого порушення законодавства про фінансові послуги; норму законодавства про фінансові послуги, яку порушено особою; посилання на дату і номер акта про правопорушення, в якому зафіксоване порушення законодавства про фінансові послуги; строк усунення особою порушення законодавства про фінансові послуги та повідомлення Нацкомісії про усунення порушення законодавства про фінансові послуги; прізвище, ініціали та підпис Голови Нацкомісії або члена Нацкомісії, який виконує обов`язки та повноваження Голови Нацкомісії; відбиток печатки Нацкомісії.

Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

З наведеного слідує, що Нацкомісія у зв`язку із виявленням порушення законодавства про фінансові послуги та після вжиття всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, має право застосувати до учасника ринку фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) передбачені законодавством заходи впливу, зокрема, шляхом зобов`язання його вжити заходів для усунення виявлених контролюючим органом порушень.

Згідно з пунктом 1.1 Положення №2319 це Положення розроблене відповідно до Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ";Про страхування", ";Про кредитні спілки", ";Про недержавне пенсійне забезпечення", інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Аналіз зазначених норма права дає підстави для висновку, що до компетенції Комісії віднесено застосування заходів впливу саме за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Ці повноваження мають на меті захист прав споживачів, контроль за якістю фінансових послуг і узгоджуються з обов`язками держави, передбаченими у частині третій статті 42 Конституції України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04 березня 2020 року справа №813/3214/17.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пунктів 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 вересня 2017 року між ПАТ "НАСК "Оранта" та ОСОБА_2 укладено договір страхування, термін дії якого з 20 вересня 2017 року до 19 вересня 2018 року, забезпечений ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

23 лютого 2018 року у с. Крюківщина Київської області ОСОБА_3 , керуючи ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з ТЗ Renault Logan, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1

23 лютого 2018 року ПАТ "НАСК "Оранта" отримано повідомлення про настання страхового випадку та заяву про страховане відшкодування від ОСОБА_1 .

У ході розгляду справи, відповідно до інформації з Централізованої бази даних Моторно (транспортного) страхового бюро України (надалі по тексту - ЦБД МТСБУ), було встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди - 23 лютого 2018 року та на момент укладення договору страхування, ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , попередній державний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_2 , був забезпечений у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Уніка" (надалі по тексту - ПрАТ "СК "Уніка") відповідно до договору №АК/6757844, та у ПрАТ "СК Здорово" відповідно до договору №АМ/1384420, діючого на момент укладення договору страхування.

Також встановлено, що Нацкомфінпослуг від ПрАТ "СК "Уніка" отримано документи, які підтверджують, що дію договору №АК/6757844 припинено за згодою сторін з 18 серпня 2018 року.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, на час укладення договору страхування з ПАТ "НАСК "Оранта" ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , попередній державний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_2 , вже був забезпечений відповідно до договору №АМ/1384420, укладеного з ПрАТ "СК Здорово", про що Нацкомфінпослуг було повідомлено листом ПАТ "НАСК "Оранта" від 29 травня 2018 року №09-02-05/3711.

Для отримання інформації про чинні поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , попередній державний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на 19 вересня 2017 року, ПАТ "НАСК "Оранта" направлено відповідний запит на адресу МТСБУ.

Листом МТСБУ від 27 липня 2017 року №9-09/24495 повідомлено, що станом на 19 вересня 2017 року по відношенню до ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_4 вже був дійсним договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1384420, укладений з ПрАТ "СК Здорово". При цьому, у листі зазначено VIN-код НОМЕР_5 .

Згідно з ДСТУ ISO 3779:2012 "Колісні транспортні засоби. Номер ідентифікаційний транспортного засобі (VIN)" VIN-номер складається з 17 символів - латинських літер і цифр.

В ЦБД МТСБУ щодо ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_4 зазначено 16-значний VIN-номер, що не відповідає вимогам ДСТУ ISO 3779:2012 "Колісні транспортні засоби. Номер ідентифікаційний транспортного засобі (VIN)" та свідчить про допущену помилку під час внесення VIN-номеру. Отже, наявний у ЦБД МТСБУ VIN-номер не може бути використано для здійснення ідентифікації ТЗ, яка в такому випадку має бути проведена за іншими ідентифікуючими ознаками.

Водночас, ДСТУ ISO 3779:2012 "Колісні транспортні засоби. Номер ідентифікаційний транспортного засобі (VIN)" визначає три частини VIN-номеру: перша частина складається з трьох символів і є міжнародним кодом виробника; друга частина складається з шести символів, і є описовою частиною ідентифікаційного номера ТЗ; третя частина складається з восьми символів і є розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера ТЗ.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що навіть при порівнянні VIN-коду, зазначеного у договорі страхування з тим, в якому допущена технічна помилка, очевидним є їх приналежність одному і тому самому ТЗ у зв`язку з ідентичністю їх розпізнавальної частини, а саме "BB220390".

Також згідно з реєстраційною карткою, наданою сервісним центром МВС на ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1 , попереднім номерним знаком такого ТЗ був державний номер НОМЕР_4 . Реєстраційною карткою підтверджується, що правильним VIN-кодом ТЗ Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_4 , був НОМЕР_2 , що, у свою чергу, доводить факт страхування цивільно правової відповідальності згідно договору №АМ/1384420, укладеного з ПрАТ "СК Здорово", та договору страхування, укладеного з ПАТ "НАСК "Оранта", відносно одного й того ж ТЗ.

Відповідно до статті 17 Закону України №1961-IV страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України (статті 17 Закону України №1961-IV).

Статтею 20-1 Закону України №1961-IV чітко визначено, що у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.

У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Разом з тим, статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 981 Цивільного кодексу України, договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний, зокрема, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (стаття989 Цивільного кодексу України).

Відтак, чинним законодавством передбачено, що страхувальник вправі укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. В разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України обумовлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, якщо на час укладання між страхувальником та страховою компанією договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідний ТЗ вже був застрахований згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з іншою страховою компанією, який укладений з попереднім власником автомобіля та третьою особою, в силу статті 201 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року №1961-IV, зміна власника забезпеченого транспортного засобу не припиняє автоматично дію договору страхування, і цей договір діє до закінчення строку на який він укладався, при цьому права та обов`язки страхувальника переходять до нового власника. Таким чином, згідно вимог зазначеного Закону, саме на страхувальника покладається обов`язок повідомляти страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 квітня 2018 року у справі №910/24068/16.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у зв`язку з отриманням від ПАТ "НАСК "Оранта" повідомлення про нікчемність договору страхування страхувальником було подано до ПАТ "НАСК "Оранта" заяву про повернення страхового платежу, сплаченого за таким договором у зв`язку з чим страховий платіж було повернуто страхувальнику.

Також, листом від 01 серпня 2018 року №09-02-16/5508 ПАТ «НАСК «Оранта» повторно повідомлено ОСОБА_4 (представника ОСОБА_1 ) про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування.

Отже, зважаючи на вищезазначені обствини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані розпорядження та постанова, прийняті відповідно до норм Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року№ 2664-III є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.