ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1260/21 Справа № 212/6893/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Кислиця І.В.

сторони справи :

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксуваннясудового процесуза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,цивільну справу за апеляційнимискаргами представника позивача ОСОБА_1 адвокатаМеланчука ІгораВіталійовича,Публічного акціонерноготовариства «Криворізькийзалізорудний комбінат»на рішенняЖовтневого районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 19жовтня 2020року, ухваленогосуддею БорисО.Н. у м. Кривому Розі, відомості про дату складання повного тексту судового рішення відсутні,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Меланчук І.В. звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат " (надалі- ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ) про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що позивач з30.10.2000року прохідником,гірничим робітникомна підприємствівідповідача.14червня 2006року підчас виконаннятрудових обов`язківна підприємстві ОСОБА_1 було травмовано.Факт травмуванняпозивача комісієюз розслідуваннянещасного випадкувизнано пов`язанимз виробництвом.Висновком МСЕКвід 31.06.2006року позивачупервинно встановлено65%втрати професійноїпрацездатності занаслідками трудовогокаліцтва тавстановлено ІІгрупу інвалідності.При повторних переоглядах ОСОБА_1 висновкомМСЕК від19.11.2019року встановлено25%втрати професійноїпрацездатності безвизначення групиінвалідності.Вважає,що звини підприємства,яке нестворило безпечнихумов праці,він втративсвоє здоров`я,чим йомузавдана моральнашкода,яка полягаєв тому,що позивачвідчуває постійніфізичні страждання,наслідком якогоє порушеннянормальних життєвихзв`язків,позбавлення можливостіреалізовувати своїзвички табажання,виникнення складнощіву побутіу зв`язкуіз фізичнимстаном викликанимнаслідками трудовогокаліцтва.Розмір завданоїморальної шкодипозивач оцінюєв 306995,00грн.,які проситьсуд стягнутиз відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 50 000 грн., без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів. Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави витрати судового збору по 840,80 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представника позивача ОСОБА_1 адвокат Меланчук І.В., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає стражданням позивача та принципу розумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року.

Судом першої інстанції в додатній мірі не враховано, що у зв`язку з трудовим каліцтвом позивач проходив тривале лікування, що на тривалий час обмежило можливість пересування в просторі. Позивача до теперішнього часу турбує біль та обмеження об`єму рухів в правій нозі, встановлені суттєві порушення її функцій. Позивач позбавлений можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання. втілювати в життя свої наміри в професійній сфері, повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, потребує систематичного лікування, постійно відчуває наслідки травмування які призвели до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій, що як наслідок, істотно знизило якість його життя та призвело до втрати ОСОБА_1 блага повноцінно працювати, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, радіти життю, а також істотно знизило активність життя останнього.

При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст. ст. 1, 15, 21, 28, 34 "Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (який діяв на момент первинного встановлення позивачу втрати працездатності), відшкодування моральної шкоди відноситься до обов`язку Фонду, а не роботодавця. Норма Закону, яка передбачає такий обов`язок роботодавця поряд з Фондом (чи окремо від нього) відсутня, оскільки параграф 2 глави 82 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, або смертю особи не поширюється на випадки, які виникли на виробництві із застрахованими особами.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28 та ч. З ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з розділом XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-УІ) відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року.

Крім того, судом не враховано, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості.

Також вважає,що судомпершої інстанціїне було враховано, що положенняЗакону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Меланчука І.В. підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 21 липня 2004 року був прийнятий учнем прохідника з повним робочим днем у підземних умовах Шахтобудівельного управління ВАТ «Кривбасзалізрудком», з 09 грудня 2004 року по 10 березня 2005 року працював підземним прохідником з 10 березня 2005 року по 03 жовтня 2006 року працював підземним прохідником шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з повним робочим днем в підземних умовах. 3 жовтня 2006 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 31-37).

Працюючи прохідником Шахтобудівельного управління ВАТ «Кривбасзалізрудком» 14 червня 2006 року ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого оскольчатого зламу правої голені зі зміщенням обламків, рвана рана м`яких тканей правої голені. Травмування сталось через вихід з гнізда поворотного пристрою конусу кріплення маніпулятора та його падіння на ногу ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 Акту № 13 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 16 червня 2006 року,причиною нещасного випадку є незадовільний технічний стан (а.с. 18).

Згідно п. 10 Акту, особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є зокрема є механік дільниці № 8 ОСОБА_2 , головний електромехінік проходки ш. «Октябрська» ОСОБА_3 (а.с. 16-23)

Відповідно до висновку МСЕК від 03.10.2006 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва та ІІ групу інвалідності.

При повторному переогляді висновком МСЕК від 23.10.2007 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва та ІІІ групу інвалідності.

Висноком МСЕК від 28.10.2008 року позивачу ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва та ІІІ групу інвалідності.

При повторному переогляді висновком МСЕК від 10.11.2009 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності, групу інвалідності не встановлено.

При наступних переоглядах висновком МСЕК від 15.11.2011 року, 12.11.2013 року, 10.11.2015 року, 28.11.2017 року, 19.11.2019 року позивачу ОСОБА_1 підтверджено 25% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва з наступним переоглядом 10.10.2021 року, без визначення групи інвалідності. (а.с. 12-15)

Суд частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно закту проведеннярозслідування нещасноговипадку,що стався 14.06.2006року із позивачем,особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є зокрема є механік дільниці № 8 ОСОБА_2 , головний електромехінік проходки ш. «Октябрська» ОСОБА_3 .

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою на виробництві травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача, щодо покладення відповідальності за заподіяння моральної шкоди на Фонд соціального страхування України з огляду на наступне.

Відповідно до Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року предбачено, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 статті 1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі йогосмерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страховавиплата за моральну шкоду (частина третя статті 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34).

З огляду на положення статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону від 23 вересня 1999 року право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зізмінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин,коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 31 червня 2006 року.

Пунктом 27статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та пунктом 22статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію абзацу 4 статті1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті21, частини третьої статті28та частини третьої статті34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладенона Фонд зупинено.

За таких обставин з 01 січня 2006 року обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань покладено на роботодавця, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, є дещо заниженим, визначений без повного урахування роз`яснень, наведених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин, у зв`язку із чим доводи відповідача, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати професійної працездатності первинно в розмірі 65%, що нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, Позивача до теперішнього часу турбує біль та обмеження об`єму рухів в правій нозі, встановлені суттєві порушення її функцій. Позивач позбавлений можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання. втілювати в життя свої наміри в професійній сфері, повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та збільшити з 50 000 грн. до 190 000 грн., що відповідно до положення п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третійстатті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000,00 грн.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65 %, та ІІ групу інвалідності що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід змінити та збільшити з 50 000 грн. до 190000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положенняЗакону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК Україниціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до ч.13ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави та збільшує цей розмірі з 840,80 грн. до 1900 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 2850 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1900,00 грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, ст.374, п. 2 ч. 1 ст.376, ст. ст.381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Меланчука Ігора Віталійовича задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат " залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 50000 грн. до 190 000 (сто дев`яносто тисяч) грн..

РішенняЖовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 840,80 грн. до 1900 (одна тисяча дев`ятсот) грн..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 2850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 січня 2021 року.

Головуючий:

Судді: