справа №619/378/21

провадження №3/619/149/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Суддя Дергачівського районного суду

Харківської області Якименко Л.О.,

розглянув матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 320846 складеного 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 перебував на території України, будучи громадянином РФ, без медичної страховки, яка покриває витрати пов`язані з лікуванням COVID-19, чим порушив п.10.4 Постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 року. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 443 КУпроАП.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Вказані дії орган, який розглядає справу повинен вчинити для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд дійшов висновку про їх повернення для належного оформлення з таких підстав.

Статтею 44-3 КУпроАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Зазначена норма закону є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт) та має бути викладено їх зміст.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Статтею 1 вказаного Закону визначено: карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; обсерватор - спеціалізований заклад, призначений для перебування осіб, які підлягають обсервації, їх обстеження та здійснення медичного нагляду за ними; обсервація - перебування особи, стосовно якої є ризик поширення інфекційної хвороби, в обсерваторі з метою її обстеження та здійснення медичного нагляду за нею.

За приписамист.29Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»карантин встановлюєтьсята відміняєтьсяКабінетом МіністрівУкраїни. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Постанова № 211 від 11.03.2020) відповідно до ст. 29 Закону № 1645-ІІІ на всій території України в період з 12.03.2020 до 22.05.2020 встановлений карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Постанова № 392 від 20.05.2020) відповідно до ст. 29 Закону № 1645-ІІІ на всій території України в період з 22.05.2020 до 31.07.2020 карантин продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, в редакції від 29.08.2020 (далі Постанова № 641) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» установлено, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 01.08.2020 до 31.10.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Згідно Постанови № 392 від 20.05.2020 в редакції від 29.08.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 01.08.2020 до 31.10.2020 продовжено на всій території України дію карантину згідно з Постановами КМ № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 320846 складеного 28 жовтня 2020 року вбачається, що 28 жовтня 2020 року о ОСОБА_1 перебував на території України, будучи громадянином РФ, без медичної страховки, яка покриває витрати пов`язані з лікуванням COVID-19, чим порушив п.10.4 Постанови КМУ № 641 від 22.07.2020.

За змістомч.1ст.256КУпроАП упротоколі проадміністративне правопорушеннязазначаються:дата імісце йогоскладення,посада,прізвище,ім`я,по батьковіособи,яка склалапротокол;відомості проособу,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності (уразі їївиявлення);місце,час вчиненняі сутьадміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщовони є;пояснення особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення передбачено «Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністра МВС України №1376 від 06.11.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі Інструкція № 1376).

Згідно з п. 9 Розділу ІІ. Документування адміністративних правопорушень Інструкції № 1376 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статтіКУпроАП, за якою складено протокол).

Відповідно до п. 15 Розділу ІІ. Документування адміністративних правопорушень Інструкції № 1376 до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 320846 складеного 28 жовтня 2020 року долучені:

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 28.10.2020 року;

- довідка про судимість правопорушника;

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення - протокол складено відносно ОСОБА_1 , який є громадянином РФ, проживає та зареєстрований: РФ м. Москва. В матеріалах справи відсутня ксерокопія паспорту і взагалі при складанні протоколу не вбачається присутність перекладача.

Постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 повертався до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області для належного оформлення, але вказана постанова виконана не була.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва протиРосії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін протиРосії» («Karelinу.Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не мас: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 251 КУпроАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Пленум Верховного Суду України у п.24 своєї постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимогст.256 КУпроАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Також у п. 12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 за № 11 вказано, що норми КУпроАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

За таких умов та враховуючи, що фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є неповними, суддя дійшов висновку про необхідність повернення адміністративного матеріалу для належного оформлення.

Конституційний Суд України у рішення №2-рп/2015 від 31.03.2015 роз`яснив, що положення ч.2 ст.294КУпроАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч.1 ст.284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених устатті 241 цього кодексу, про закриття справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 256, 278, 283, 284 КУпроАП суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Повернути до відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 ГУ НП в Харківській області справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпроАП, для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Л. О. Якименко