-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2021 року Справа № 906/365/17
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
від ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України" - адвокат Юзвенко В.Г.
ліквідатор Коляда В.І. - особисто
від ліквідатора - адвокат Вівчарівський В.П.
Коростишівської міської ради - Окушко О.В.
інші учасники не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну Комунального підприємства "Теплосервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року у справі №906/365/17 (повний текст складено 01 жовтня 2020 року, суддя Гнисюк С.Д.)
за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до боржника - Комунального підприємства "Теплосервіс"
про визнання банкрутом
в частині розгляду заяви про скасування рішення державного реєстратора та визнання за боржником права господарського відання на адміністративне приміщення
ВСТАНОВИВ:
На адресу Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява від Комунального підприємства "Теплосервіс" до державного реєстратора Чернявської Ірини Володимирівни, згідно якої заявник просить суд: скасувати рішення державного реєстратора Чернявської І.В. Коростишівської міської ради від 28.02.2018 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - приміщення адміністративне заг.пл. 205,3 м.кв. (Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) - за Коростишівською міською радою Житомирської області; визнати право власності на адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв., адреса: Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Миру, 3, за Комунальним підприємством "Теплосервіс".
Заяву прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство.
10.01.2019р. до суду від КП "Теплосервіс" надійшли письмові уточнення до позовної заяви від 17.05.2018р., у яких заявник просив вважати резолютивну частину позовної заяви наступного змісту: "визнання права повного господарського відання на адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м кв. матеріали стін: цегла. Опис: до адмінприміщення належить вхідне крильце, адреса: Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Миру 3".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.01.2019р., зокрема, подані до суду уточнення до позовної заяви визнано заявою про зміну предмета позову у відповідності до ч. 3 ст. 46 ГПК України.
27.02.2019 від ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс" Яворського В.М. надійшло уточнення позовних вимог від 26.02.2019, у яких ліквідатор просить скасувати рішення державного реєстратора Коростишівської міської ради Житомирської області Чернявської І.В. від 02.03.2018 індексний номер рішення 39954949 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) за Коростишівською міською радою та визнати за Комунальним підприємством "Теплосервіс" право господарського відання на адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3 (загальною площею 205,3 м. кв.).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.09.2019 (суддя Макаревич В.А.), зокрема, відмовлено Комунальному підприємству Теплосервіс у задоволенні заяви, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.02.2019, про скасування рішення державного реєстратора Коростишівської міської ради Житомирської області Чернявської І.В. від 02.03.2018 індексний номер рішення 39954949 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) за Коростишівською міською радою та визнання за Комунальним підприємством "Теплосервіс" права господарського відання на адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3 (загальною площею 205,3 м. кв.) у справі №906/365/17.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, зокрема, апеляційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Теплосервіс" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 вересня 2019 року у справі №906/365/17 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.02.2020, касаційну скаргу Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України задоволено частково; касаційну скаргу ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс" арбітражного керуючого Коляди В. задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.09.2019 у справі №906/365/17 скасовано; справу №906/365/17 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року у справі №906/365/17 відмовлено Комунальному підприємству Теплосервіс в задоволенні позовної заяви (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) про скасування рішення державного реєстратора Коростишівської міської ради Житомирської області Чернявської І. В. від 02 березня 2018 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) за Коростишівською міською радою та визнання за Комунальним підприємством "Теплосервіс" права господарського відання на адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3 (загальною площею 205,3 м. кв.) у справі №906/365/17.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджено і заявником не доведено факт належності адміністративного приміщення на праві господарського відання (не надано рішення про закріплення нерухомого майна на праві господарського відання, прийняте власником нерухомого майна) факт передачі підприємству у господарське відання цього майна безпосередньо власником (акт приймання-передачі у господарське відання). Державним реєстратором Коростишівської міської ради Житомирської області Чернявською І.В. реєстраційні дії стосовно державної реєстрації права власності на нерухоме майно (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) за Коростишівською міською радою були вчинені з дотриманням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, рішення державного реєстратора не порушує права заявника або охоронюваного законом інтересу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Теплосервіс" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року у справі №906/365/17 та ухвалити нове, яким позов задоволити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано правового режиму адміністративного приміщення, не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах у справі №904/4928/17 від 27.11.2018р., у справі №902/318/16 від 10.03.2020р., у справі №4/44-Б від 03.06.2020р. Місцевий господарський суд не застосував до спірних правовідносин ст. 78 ГК України. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що за відсутності між позивачем та відовідачем будь-яких договорів щодо утримання на балансі майна, переданого підприємству на підставі рішення міської ради від 30.09.2004р., КП "Теплосервіс" не може бути балансоутримувачем вказаного майна. Скаржник зазначає, що позивач є комунальним підприємством, яке відповідно до Закону може володіти майном лише на праві господарського відання. Не враховано судом першої інстанції також і вказівки Верховного Суду у даній справі, викладені у постанові від 05.02.2020р. Не з`ясовано чи майно, що передавалося на баланс КП "Теплосервіс" відповідно до рішення міської ради, входить до статутного фонду цього підприємства з огляду на рішення про передачу на баланс підприємства майна, вартість якого співпадає з розміром статутного капіталу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплосервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року у справі №906/365/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2020р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020р. розгляд скарги відкладено на 18.01.2021р.
30.11.2020р. на адресу суду від Комунального підприємства "Теплосервіс" надійшли додаткові пояснення, до яких долучено дані про банківські рахунки КП "Теплосервіс", копії банківських виписок, копії виписок з казначейського рахунку, копія постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. у справі №806/607/16, копія довідки щодо грошових коштів, отриманих в 2004-2006рр. КП "Теплосервіс" від Коростишівської міської ради, копія клопотання щодо долучення до справи в якості документального доказу виписки з розрахункового рахунку КП "Теплосервіс" з 14.10-31.12.2004р.
04.12.2020р. на адресу суду від Коростишівської міської ради надійшов відзив, в якому міська рада просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
04.12.2020р. на адресу суду від Коростишівської міської ради надійшов відзив на додаткові пояснення, в якому міська рада просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, не приймати до розгляду докази, що долучені до додаткових пояснень КП "Теплосервіс".
08.12.2020р. на адресу суду від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
11.01.2021р. на адресу суду від Комунального підприємства "Теплосервіс" надійшли додаткові пояснення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники КП "Теплосервіс" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підтримали вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник Коростишівської міської ради повністю заперечила проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на викладене у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників провадження, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду скасувати частково, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду Житомирської області від 10.10.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Яворського Володимира Миколайовича.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.05.2019р. усунуто арбітражного керуючого Яворського В.М. від виконання повноважень ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.06.2019р., зокрема, призначено ліквідатором Комунального підприємства "Теплосервіс" арбітражного керуючого Коляду Володимира Ілліча.
У своїй заяві, з урахуванням уточнень, доповнень, відповіді - ліквідатор Комунального підприємства "Теплосервіс" просить суд: скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; визнати право господарського відання на адміністративне приміщення.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Згідно частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.
Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно статті 7 Кодексу, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Розгляд справи №906/365/17 здійснювався за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Предметом спору у даній справі є визнання за КП "Теплосервіс" права повного господарського відання на адміністративне приміщення та скасування рішення державного реєстратора.
Колегія суддів апеляційної інстанції щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора, зазначає наступне.
Положеннями статей 181, 182, 334 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності; речові права, похідні від права власності, в т.ч. право господарського відання.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Частина 5 статті 12 вищезазначеного Закону передбачає, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у позовній заяві позивач зазначає, що право власності на спірне майно адмінприміщення було зареєстровано за КП Теплосервіс 05.12.2017р. державним реєстратором приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленком П.П. на підставі рішень Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004р. та б/н від 11.11.2004р., технічного паспорту: серія та номер 633/ю/376, виданого 30.11.2017р. Проте, згодом, позивачу стало відомо про скасування запису про реєстрацію нерухомого майна - адміністративного приміщення загальної площі 205,3 м.кв., адреса: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Миру, 3 за КП Теплосервіс та прийняття державним реєстратором 28.02.2018р. рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - адміністративного приміщення загальної площі 205,3 м.кв., адреса: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Миру, 3 за Коростишівською міською радою.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 надав суду пояснення про те, що ним було внесено до Державного реєстру дані про реєстрацію нерухомого майна - адміністративного приміщення загальної площі 205,3 м.кв., адреса: Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Миру, 3 за КП Теплосервіс на підставі наданих заявником копій документів (у тому числі статуту) Комунального підприємства "Теплосервіс" (Житомирська область, м. Коростишів). Оскільки заявником так і не було надано для огляду та перевірки оригіналів документів (у тому числі статуту) Комунального підприємства "Теплосервіс", через деякий час ним було скасовано, як помилково внесений запис про реєстрацію нерухомого майна - адміністративного приміщення загальної площі 205,3 м.кв., адреса: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Миру, 3 за КП Теплосервіс. Зазначив, що реєстраційна справа не була сформована, а була лише складена довідка про реєстраційну дію.
При цьому позивачем не надано до суду жодного доказу порушення (недотримання) Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 при реєстрації вищевказаного майна.
Враховуючи дотримання державним реєстратором Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 при реєстрації вищевказаного майна та оцінивши в сукупності всі надані докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державним реєстратором Коростишівської міської ради Житомирської області Чернявською І.В. реєстраційні дії стосовно державної реєстрації права власності на нерухоме майно (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) за Коростишівською міською радою були вчинені з дотриманням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а тому рішення державного реєстратора Коростишівської міської ради Житомирської області Чернявської І.В. від 02.03.2018 індексний номер рішення 39954949 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) за Коростишівською міською радою є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Також колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ст. 4 ГПК Укрраїни, як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. (правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду № 915/127/18 від 04.09.2018).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Тобто, враховуючи вищевикладене, рішення державного реєстратора не порушує права заявника або охоронюваного законом інтересу. Обраний заявником спосіб захисту не є належним і ефективним з огляду на те, що задоволення позовних вимог жодним чином не призведе до реального поновлення прав або інтересів заявника, які він вважає порушеними у зв`язку з прийняттям державним реєстратором рішення.
Крім того, заявник не довів, за захистом якого саме охоронюваного законом інтересу він звернувся із вимогою про скасування рішення державного реєстратора. Водночас під час реалізації гарантованого права на ефективний та справедливий судовий захист на заявника покладається обов`язок належним чином обґрунтувати характер порушення його прав та інтересів у взаємозв`язку зі спірними правовідносинами.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування рішення державного реєстратора Коростишівської міської ради Житомирської області Чернявської І.В. від 02.03.2018р. індексний номер рішення 39954949 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3) за Коростишівською міською радою.
Колегія суддів щодо правово режиму спірного майна та визнання права господарського відання суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коростишівської міської ради від 24.06.2004р. створено Коростишівське комунальне підприємство Теплосервіс (а.с.102, т.9).
Відповідно до рішення Коростишівської міської ради від 30.09.2004р. затверджено уточнений статут комунального підприємства Теплосервіс (а.с.106, т. 9).
Засновником і власником підприємства є територіальна громада Коростишівська міська рада, яка є власником майна підприємства (основних фондів) (п. 1.2 Статуту).
Коростишівське Комунальне підприємство "Теплосервіс" створено рішенням Коростишівської міської ради від 24.06.2004р.
Рішенням Коростишівської міської ради від 30.09.2004р. затверджено уточнений статут Комунального підприємства "Теплосервіс".
Відповідно до п.1.1 Статуту, Комунальне підприємство "Теплосервіс", що надалі іменується "Підприємство", є комунальним унітарним підприємством, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади Коростишівської міської ради, згідно законодавства України, що надає послуги населенню, організаціям бюджетної сфери та іншим споживачам з теплопостачання, гарячого водопостачання, ремонту і обслуговування котельного обладнання, будівельних конструкцій, споруд теплових мереж та інших послуг.
Засновником і власником підприємства є територіальна громада Коростишівська міська рада, яка є власником майна підприємства (основних фондів) (п.1.2 Статуту).
Управління підприємством здійснюється на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу (п.3.1 Статуту).
Виключно на пленарних засіданнях сесії Коростишівської міської ради вирішуються питання щодо, зокрема, розпорядження майном підприємства, що було надано на праві повного господарського відання (п. 3.3 Статуту).
Відповідно до п.4.1 статуту, майно підприємства становить оборотні кошти, основні засоби, а також інші цінності, вартість яких визначається в самостійному балансі підприємства.
Розмір статутного фонду підприємства становить 1485807,45 грн.
Відповідно до п. 4.2 Статуту, майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь - які дії, що не суперечать статуту підприємства.
Згідно п. 4.4 Статуту джерелами формування майна підприємства є: матеріальні та грошові внески Засновника; доходи, одержані від господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджету; придбання майна іншого підприємства; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Згідно з рішенням Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004р. на баланс МКП "Теплосервіс" (Комунальному підприємству "Теплосервіс") передано котельні, теплові мережі (згідно з додатком).
Відповідно до додатку до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004р. №383, визначено перелік основних засобів, що передаються з балансу Коростишівського підприємства "Тепломережа" на баланс Коростишівського міського комунального підприємства "Теплосервіс", у тому числі адміністративне приміщення інв. №299 (балансова вартість - 50413,14), розділ 13 котельня по вулиці К. Лібкнехта,12.
Рішенням б/н від 11.11.2004р. надано дозвіл МКП "Тепломережа" на передачу підприємству КП "Теплосервіс" на баланс малоцінного інвентаря та матеріалів згідно переліку.
Закінчено формування статутного фонду 31.12.2004р.
У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 41 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтями 319, 321 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Колегія суддів зазначає, що на момент формування ліквідаційної маси, діяли норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Згідно норм ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
У застосовуванні положення зазначеної норми, необхідно виходити із загальної спрямованості цього Закону на максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника. Розуміння положень цієї статті таким чином, що майно боржника, яке йому належить на праві власності, буде безоплатно передано у комунальну власність, суперечить загальній спрямованості цієї норми. Отже, у наведеній нормі права йдеться про майно, яке належить боржнику як володільцю, а не як власнику або утримувачу і яке він повинен у випадку банкрутства передати (повернути) в порядку, встановленому законодавством, територіальній громаді. Таке майно не включається до складу ліквідаційної маси.
Отже, згідно зазначених норм, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором сформовано ліквідаційну масу до якої включено, зокрема, адміністративне приміщення (адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3).
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004р. на баланс КП "Теплосервіс" передано майно (додаток до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004р. №383), до якого включено і спірне майно - адміністративне приміщення з інвентарним номером згідно Переліку - №299.
Рішенням Коростишівської міської ради №719 від 07.08.2008 було затверджено майно, що перебуває у власності територіальної громади міста Коростишева згідно додатків (а.с. 116-124, т.9). У додатках до вищезазначеного рішення міститься перелік майна, що перебуває у власності територіальної громади м. Коростишева, яке знаходяться на балансі КП "Теплосервіс".
Як вбачається з додатків до рішення Коростишівської міської ради №719 від 07.08.2008р., у переліку зазначено і спірне майно - адміністративне приміщення балансовою вартістю 50413,14 грн (а.с.123, т.9).
Рішенням Коростишівської міської ради №752 від 07.11.2008р. було вирішено поповнити статутний фонд КП Теплосервіс з бюджету розвитку в сумі 400 000 грн з подальшим перерахуванням коштів на рахунок КП Теплосервіс (а.с. 110, т.9).
При цьому, позивачем надано до матеріалів справи банківські виписки з рахунку, відкритого в АТ "Укрінбанк" (а.с. 146-187, т. 10). У банківській виписці від 19.10.2004р. зазначено про оплату за опалення Коростишівською міською радою в сумі 33799.00 грн. (а.с. 147, т. 10).
05.12.2017р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленком П.П. на підставі рішень Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004 та б/н від 11.11.2004р., технічного паспорту: серія та номер 633/ю/376, виданого 30.11.2017р., за КП "Теплосервіс" було зареєстровано право власності на спірне майно адмінприміщення.
Також, адміністративне приміщення балансовою вартістю 50 413,14 грн є у переліку основних засобів, що знаходяться на балансі КП Теплосервіс станом на 01.07.2017 (а.с.225, т.9).
Проте, в подальшому, 02.03.2018р. державним реєстратором Коростишівської міської ради Чернявською І.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - адміністративного приміщення загальної площі 205,3 м.кв., адреса: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Миру, 3 за Коростишівською міською радою.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції з`ясовано, що спірне майно адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3, згідно Додатку до рішення №383 виконкому Коростишівської міської ради від 15.09.2004 та Додатку до рішення №719 від 07.08.2008 має інвентарний номер №299, балансова вартість 50 413,14 грн (том 9 а.с.135, 123 ).
Будь-якого іншого адміністративного приміщення на баланс КП "Теплосервіс" не передавалось.
В судовому засіданні 18.01.2021р. представники сторін підтвердили, що на даний час є чинним рішення Коростишівської міської ради №719 від 07.08.2008р. згідно якого затверджено майно, що перебуває у власності територіальної громади міста Коростишева, згідно додатків (а.с. 116 - 124, т.9), зокрема, адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3, згідно Додатку до рішення №383 виконкому Коростишівської міської ради від 15.09.2004 та Додатку до рішення №719 від 07.08.2008 має інвентарний номер №299, балансова вартість 50 413,14 грн.
Правовий режим майна комунальної власності, порядок його формування та суб`єкти права комунальної власності визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" тощо.
За змістом статей 142-145 Конституції України до матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить нерухоме майно, управління яким територіальні громади здійснюють безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
За приписами ч. 1 ст. 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 1 ст. 24 ГК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Цим нормам кореспондують положення ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно тощо, а також інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.
Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.
Враховуючи положення абз. 1 ч. 10 ст. 78 ГК України щодо особливостей господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, зокрема, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних комерційних підприємств аналогічно до діяльності державних комерційних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Зважаючи на викладені норми законодавства, господарський суд приходить до висновку, що КП "Теплосервіс" є комунальним комерційним підприємством.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно ст. 2 Закону, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст. 5 Закону, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; органи самоорганізації населення.
Згідно ст.6 Закону, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до ст. 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст. 17 Закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 29 Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно ст.60 Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Отже, суб`єктом управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, є орган місцевого самоврядування; орган місцевого самоврядування здійснює передачу об`єктів комунальної власності в оперативне управління та господарське відання комунальним закладам та підприємствам; рішення щодо відчуження (у тому числі й передачі) комунального майна приймаються виключно на пленарних засіданнях та сесіях сільської, селищної, міської ради.
Водночас суб`єкти господарювання, котрі належать до комунального сектору економіки, здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
При цьому під правом господарського відання слід розуміти речове право суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна (ч. 1 ст. 136 ГКУ).
Отже, КП "Теплосервіс", як комерційне підприємство, яке може отримувати майно від органу місцевого самоврядування у господарське відання.
Враховуючи, що КП "Теплосервіс" є комунальним комерційним підприємством, тобто таким, що займалося комерційною діяльністю з метою одержання прибутку від надання послуг, передбачених п. 1.1 Статутом.
При цьому, комунальне підприємство використовувало в своїй діяльності основні засоби, зокрема, адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3.
Тобто, основні засоби, до яких, зокрема, відносилось і адміністративне приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3, фактично були закріплені за КП "Теплосервіс" на праві господарського відання та були передані на баланс боржника.
Враховуючи вищевикладене, досліджуючи питання правового режиму спірного майна (адміністративне приміщення), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що майно належить боржнику - КП "Теплосервіс" саме на праві господарського відання, оскільки підприємство займалось комерційною діяльністю з метою одержання прибутку від надання платних послуг населенню, організаціям бюджетної сфери та іншим споживачам з теплопостачання, гарячого водопостачання, ремонту і обслуговування котельного обладнання, будівельних конструкцій, споруд теплових мереж та інших послуг, використовуючи при цьому спірне адміністративне приміщення.
Судова колегія також зазначає, що учасниками провадження ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції не було надано до матеріалів справи доказів на спростування обставин щодо здійснення КП "Теплосервіс" комерційної господарської діяльності.
Як вже судом встановлено, рішенням Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004 та Переліком основних засобів, що передані згідно рішення Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004 на баланс КП Теплосервіс (Додаток до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004 №383) підтверджується передача адміністративного приміщення з інвентарним номером згідно Переліку - №299 Комунальному підприємству Теплосервіс на баланс.
Крім того, колегія суддів зазаначає, що передача майна на баланс комунального підприємства, що відбулася на підставі прийнятого в межах повноважень рішення органу місцевого самоврядування, який діє від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, є майновою дією власника щодо розпорядження майном.
Майнові дії власника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені власником або від імені власника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акта, пов`язаного з волевиявленням власника як суб`єкта правовідносин, зокрема, на зміну правового режиму майнових активів власника.
Таким чином, колегія суддів вважає, що міська рада, прийнявши рішення №383 від 15.09.2004р. та Перелік основних засобів, що передані згідно рішення Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004 на баланс КП Теплосервіс (Додаток до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004 №383), здійснила зміну правового режиму майнових активів, зокрема, спірного адміністративного приміщення. Тобто, фактично передала спірне майно Комунальному підприємству Теплосервіс на праві повного господарського відання.
Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що КП Теплосервіс не є балансоутримувачем спірного майна, оскільки вказане твердження спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.
Також колегія суддів не приймає до уваги твердження міської ради про відсутність рішення про передачу спірного майна на праві господарського відання, оскільки відсутність формального рішення не спростовує фактичної передачі на праві повного господарського відання спірного майна КП Теплосервіс.
Щодо питання чи майно, що передавалось на баланс відповідно до рішення міської ради, входить до статутного фонду цього підприємства з огляду на рішення міської ради про передачу на баланс підприємства майна, вартість якого співпадає з розміром статутного капіталу.
Як вбачається зі змісту Статуту КП "Теплосервіс" у ньому відсутній перелік майна, яке входить до статутного фонду підприємства.
Відповідно до п. 4.1 статуту, майно підприємства становить оборотні кошти, основні засоби, а також інші цінності, вартість яких визначається в самостійному балансі підприємства.
Рішенням міської ради передано на баланс підприємства майна на суму 1485807,45грн.
Спірне адміністративне приміщення є лише незначною складовою того майна, яке було передане на баланс КП "Теплосервіс".
На підставі рішення Коростишівської міської ради від 11.11.2004р. було передано з балансу Коростишівського підприємства "Тепломережа" на баланс КП "Теплосервіс" малоцінний інвентар та матеріали, основні засоби і незавершене будівництво згідно з переліком, загальною вартістю 118159,98грн.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру формування статутного фонду заявника закінчено 31.12.2004р.
Рішення про передачу малоцінного інвентарю та матеріалів, основних засобів і незавершеного будівництва прийняте радою до завершення формування статутного фонду КП "Теплосервіс".
Вартість зазначеного майна більша ніж балансова вартість адміністративного приміщення.
Колегія суддів зазначає, що надані суду банківські виписки щодо руху коштів по єдиному у 2004 році поточному рахунку заявника, не відображають інформацію за рахунок чого було сформовано статутний фонд позивача.
Судом встановлено, що у 2004 році загальний рух коштів боржника становив 331 925,42 грн, з них 33 799,09 грн внесені радою за опалення приміщення.
Розмір статутного фонду підприємства становить 1485807,45 грн.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання щодо передачі до статутного фонду підприємства спірного майна з огляду на рішення міської ради про передачу на баланс підприємства майна, вартість якого співпадає з розміром статутного капіталу не має визначального значення, оскільки не спростовує обставин щодо здійснення КП "Теплосервіс" комерційної господарської діяльності та використання в своїй діяльності основних засобів, зокрема, адміністративного приміщення загальною площею 205,3 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, 3, а також щодо майнових дій власника. Ці обставини підтверджують, що спірне майно було фактично передане на праві повного господарського відання КП "Теплосервіс".
Таким чином, звертаючись з вимогою про визнання права повного господарського відання, позивач (боржник) діє у відповідності із п. 4.2 Статуту, який визначає повне господарське відання. Враховуючи ту обставину, що здійснюється ліквідаційна процедура та без підтвердження повного господарського відання на адміністративне приміщення, ліквідатор не взмозі включити в ліквідаційну масу вказане майно.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом з неповним з`ясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що згідно статті 277 ГПК України є підставою для його часткового скасування та задоволення позову в частині визнання за Комунальним підприємством "Теплосервіс" права повного господарського відання на адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул. Миру, 3 (загальною площею 205,3 м. кв.)
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплосервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року у справі №906/365/17 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року у справі №906/365/17 скасувати в частині відмови визнання за Комунальним підприємством "Теплосервіс" права повного господарського відання на адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул. Миру, 3 (загальною площею 205,3 м. кв.).
Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати за Комунальним підприємством "Теплосервіс" право повного господарського відання на адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул. Миру, 3 (загальною площею 205,3 м. кв.).
В решті рішення залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4.Справу №906/365/17 повернути до господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "20" січня 2021 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
скопійовано
-
скопійовано
-
