Справа №557/1166/16-ц

Провадження №4-с/557/1/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року смт. Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Пацка Д.В.

секретар судових засідань - Довгалець Н.М.

розглянувши всмт.Гощаскаргуборжника ОСОБА_1 на діїстаршогодержавноговиконавця Солом`янськийрайоннийвідділдержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєвої Л.Ю. у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 557/1166/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся досуду зіскаргою надіїстаршого державноговиконавцяСолом`янськийрайоннийвідділдержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєвої Л.Ю. у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 557/1166/16-ц, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначив що, 13 березня 2017 року Гощанським районним судом Рівненської області було видано виконавчий лист №557/1166/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки всіх доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімум на дитину відповідного віку починаючи з 29.11.2016 року.

Вказаний виконавчий лист було передано на виконання Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ, згідно якого було відкрите виконавче провадження №53814610.

Скаржник вказує, що до грудня 2017 року, аліменти стягувались із заробітної плати, яку отримував у Інституті спеціального зв`язку та захисту інформації НТУ «Київський політехнічний університет». Однак в грудні 2017 року був звільнений з вказаного університету, внаслідок чого переїхав проживати в Рівненську область, а саме: АДРЕСА_1 .

Окрім того, скаржник зазначає, що 22.06.2018 зареєструвався, як фізична особа підприємець з метою роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та був взятий на облік у Рівненській ОДПІ Головного управління ДПС у Рівненській області. Реєстраційна справа перебуває у Рівненській районній державній адміністрації.

Зазначає,що вказанівідомості булипередані старшомудержавномувиконавцю Солом`янськогорайонноговідділудержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєвої Л.Ю.

Зазначає, що 11.07.2018 , отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період грудня 2017 року до жовтня 2018 року, згідно якого аліменти розраховувались виходячи із середньої заробітної плати працівника Рівненської області

Однак, 19.11.2018, отримав новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період грудня 2017 року до жовтня 2018 року, згідно якого аліменти розраховувались виходячи із середньої заробітної плати працівника Київської області.

Скаржник зазначає, що з метою з`ясування правових підстав здійснення нового розрахунку, звернувся з відповідною заявою до Солом`янськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби умісті КиєвіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ).

21.11.2018 року було надано відповідь, що розрахунок аліментів проводився на підставі ч. 2 ст. 195 СК України.

Таким чином, ОСОБА_3 посилаючись наст.ст.18,24,71,74ЗУ «Провиконавче провадження»,ст.195СК України,ст.ст.447,451ЦПК України,просить визнатинеправомірнимидії старшогодержавноговиконавцяСолом`янськийрайоннийвідділдержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєвої Л.Ю.щодо складаннярозрахунку заборгованостізі сплатиаліментів №53814610від 19листопада 2018року таскасувати розрахунокзаборгованості зісплати аліментів№53814610від 19листопада 2018року.Зобов`язати старшогодержавноговиконавцяСолом`янськийрайоннийвідділдержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєву Л.Ю. здійснити розрахунок аліментів з грудня 2017 року по листопад 2018 року виходячи із середньої заробітної плати по Рівненському району, відповідно до офіційної інформації про середньомісячну заробітну плату по Рівненському району, що розміщена на веб-порталі Державної служби статистики України.

В судове засідання скаржник не з`явився, представником скаржникаадвокатом Татарчук Л.І. було надано клопотання, у якому вона просить розглянути справу без її участі та участі скаржника, вимоги скарги підтримала у повному обсязі та просить скаргу задовольнити.

Представник Солом`янськогорайонноговідділудержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєва Л.Ю. в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 2ст.450ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост.129Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За статтею 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За ч. 2ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України«Про державнувиконавчу службу» та «Про виконавче провадження» відповідно.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з частиною першоюстатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ(далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону №1404-VІІІпримусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно дост.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено,що у Солом`янськомурайонномувідділідержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) (Відповідно допостанови КабінетуМіністрів Українивід 09жовтня 2019року №870«Деякі питаннятериторіальних органівМіністерства юстиції»та згіднонаказу Міністерстваюстиції України«Про утворенняміжрегіональних територіальнихорганів Міністерстваюстиції» зміненоназву Солом`янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві на Солом`янськийрайонний відділдержавної виконавчоїслужби умісті КиєвіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)) знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 557/1166/16-ц від 13 березня 2017 року, виданого Гощанським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки з усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 29 листопада 2016 року.

11.07.2018 року, ОСОБА_3 було подано заяву про зміну місця роботи, згідно якої останній повідомив державну виконавчу службу щодо зміни місця роботи та місця проживання, вказавши, що з область та з 22.06 2018 є фізичною особою підприємцем, надавши витяг з реєстру платників єдиного податку.

Судом встановлено, що 11.07.2018 року, старшим державним виконавцем Солом`янськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби умісті Києві, здійснено розрахунок заборгованості з грудня 2017 року по липень 2018 року. Розрахунок аліментів здійснювався виходячи із середньої заробітної плати працівника для Рівненської області.

Згідно з ч. 3ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленомуСімейним кодексом України.

Так, відповідно до частин 1-3статті 195 СК Українипередбачені правила визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (частина 1статті 195 СК України).

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в період з грудня 2017 року по листопад 2018 року, проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином розрахунок аліментів повинен був здійснюватися виходячи із середньої заробітної плати працівника Рівненського району.

Частина 1 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» передбачає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

А відтак, встановивши, що платник аліментів ОСОБА_3 отримував дохід в Рівненській області як фізична особа підприємець, виконавець не вправі був розраховувати заборгованість по аліментам, виходячи із середньої заробітної плати по м. Київ, оскільки, останній будь-який дохід у вказаній місцевості не отримує .

На думку суду державний виконавець повинен був вжити всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»для встановлення джерел і розміру дійсних доходів боржника і з врахуванням реальних доходів боржника, отриманих ним, розрахувати розмір заборгованості по сплаті аліментів на сина.

Суд, з врахуванням положень ст. 195 СК України, вважає, що обов`язок встановлення джерела і розміру заробітку (доходів) платника аліментів, який він одержав, покладено саме на виконавця, яким здійснюється примусове виконання рішення суду, і який вправі звернутися за необхідною інформацією про доходи боржника до відповідних компетентних установ, оскільки відповідно до ч.1ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а відповідно до п.3 ч.3ст.18цього Закону виконавцю з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Окрім того, суд звертає увагу, урахуванням вимог законодавства, зокрема п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1992 року № 146,ст. 68,70-71 Закону України «Про виконавче провадження», висновків Верховного Суду щодо порядку нарахуванням аліментів, яке здійснюється після відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника податків, дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості боржника без врахування податків є неправомірними, а тому заборгованість підлягає перерахунку з врахуванням віднімання обов`язкових податків та зборів.

На підставі зазначеного та керуючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу боржника ОСОБА_1 надіїстаршогодержавного виконавцяСолом`янськийрайоннийвідділдержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєвої Л.Ю. у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 557/1166/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати неправомірнимидіїстаршогодержавного виконавцяСолом`янськийрайоннийвідділдержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєвої Л.Ю. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №53814610 від 19 листопада 2018 року та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №53814610 від 19 листопада 2018 року.

Зобов`язати старшогодержавноговиконавцяСолом`янськийрайоннийвідділдержавної виконавчоїслужбиумісті КиєвіЦентральногоміжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції(м.Київ) Лебедєву Л.Ю. здійснити розрахунок аліментів з грудня 2017 року по листопад 2018 року виходячи із середньої заробітної плати по Рівненському району, відповідно до офіційної інформації про середньомісячну заробітну плату по Рівненському району, що розміщена на веб-порталі Державної служби статистики України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Пацко