Справа №173/1885/20

Провадження №2/173/144/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 року до суду звернулась позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_2

08.12.2020 року отримана адресна довідка про реєстрацію місця проживання відповідача фізичної особи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на 19.01.2021 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Фіксування судового засідання технічного засобами не здійснювалось у відповідності до положень ст. 247 ЦПК України

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення даної позовної заяви, до досягнення сином повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 30.12.2014 року. Їх шлюб зареєстрований виконавчим комітетом Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 26.

В період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне проживання з відповідачем не склалось. Протягом останніх шести місяців вони проживають окремо та спільного господарства не ведуть.

Дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач участі в матеріальному утриманні дитини не приймає, вона намагалась в добровільному порядку вирішити зазначене питання з відповідачем, але спроби врегулювати спір позитивного результату не надали, що й стало причиною звернення до суду.

Справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач в установлений строк відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 2014 року. Шлюб між сторонами зареєстрований виконавчим комітетом Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 26, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому батьком дитини записаний відповідач.

В позовній заяві позивач вказує, що протягом останніх шести місяців вона з відповідачем припинила спільне проживання та ведення спільного господарства. Після припинення спільного проживання відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Відповідачем будь-яких заперечень та доказів на спростування цього факту не надано. За таких обставин знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивачки, щодо участі другого із подружжя в матеріальному забезпеченні дитини та порушення прав дитини, щодо матеріального забезпечення обома батьками. З чого суд приходить до висновку, що існують підстави для захисту порушених прав позивача, відповідно до обраного нею способу захисту порушених прав, передбачених Сімейним кодексом України у вигляді стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, з яким погоджується суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Відповідно доч.1.2ст.182СК України- При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2)доведені стягувачемаліментів витратиплатника аліментів,у томучислі напридбання нерухомогоабо рухомогомайна,сума якихперевищує десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особи,якщо платникомаліментів недоведено джерелопоходження коштів

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного , розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя. необхідних для розвитку дитини.

Згідно наданої довідки позивачка перебуває на обліку в центрі зайнятості та отримує допомогу по безробіттю в незначному розмірі. Відповідач будь-яких доказів про своє матеріальне становище суду не надав.

Враховуючи, що сторони є особами працездатного віку. Доказів про наявність інших неповнолітніх дітей чи утриманців, стан здоров`я, а також інших обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, суду не надали. Суд, виходячи із заявлених позовних вимог, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначаючи розмір аліментів в даному розмірі суд, з урахуванням обов`язку матері утримувати свою дитину, вважає, що стягнення аліментів в даній сумі буде необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини даного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Відповідно до реєстраційного номеру позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 28.10.2020 року. Тому аліменти на утримання дитини суд вважає за потрібне стягнути саме з цієї дати, так як відповідачем не надано доказів про надання коштів на утримання дитини за попередній період

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

На підставі чого суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в межах платежу за один місяць

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 908.00 грн., так як позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».

На основі ст. 180, 181, 182, 183 СК України. керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 , 430 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованогоза адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти наутримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , врозмірі јчастини всіх видів заробітку(доходу) алене менше 50% відпрожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку, щомісячно,починаючи стягнення з 28 жовтня 2020року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в сумі 908.00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 19.01.2021 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 21.01.2021 року

Дата набрання законної сили: 19.02.2021 року