--- на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить обов`язок сплати процентів за користування кредитом (якщо таке положення відсутнє в заяві), не містить відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань;

--- у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язанняу виглядігрошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався наВитяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/якневід`ємні частини спірного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Свобода договору є однією із загальнихзасад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

У ч.ч.1-3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору;

--- враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку зповернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як зазначено, у підписаному позичальником документі зазначені процентна ставка.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на заяву позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, з урахуванням вказаного висновку Верховного Суду, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи та недоведення позивачем що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг підписані та визнані відповідачкою, можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, які відповідачкою не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту.

Аналогічними є й висновки Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 року у справі № 136/695/17 та від 06.11.2019 року у справі № 755/1927/16-ц, ухвалених у тотожних справах за касаційними скаргами АТ КБ "ПриватБанк" у справах за участю позикодавця АТ КБ "ПриватБанк" та позичальників-фізичних осіб, в яких були винесені заочні рішення судом першої інстанції і в яких судами першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено, апеляційними судами рішення суду першої інстанції було: в першій справі залишено без змін, а в другій справі скасовано й стягнуто тіло кредиту та штраф (фіксовану частину), а за наслідками розгляду касаційних справ банку: в першій справі судові рішення судів першої і другої інстанцій були скасовані в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та ухвалено нове рішення про стягнення тіла кредиту, а в другій справі рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та комісії, штрафу (процентної складової) було змінено у мотивувальній частині та викладено його у редакції цієї постанови, а саме з підстав того, що Умови та правила надання банківських послуг й Тарифи банку не є складовими кредитного договору.

Однак укладений кредитний договір містить зазначення про розмір процентної ставки: в розмірі 42% річних (для картки "Універсальна голд"), 43,2% річних (для картки "Універсальна") та 84% або 86,4% (відповідно для картки "Універсальна голд" та картки "Універсальна") річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, про порядок повернення кредиту (щомісяця до 25 числа поточного місяця, 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100,00грн).

Отже, слід дійти висновку, що між сторонами був укладений кредитний договір, складовими якого є анкета-заява позичальника та Паспорт споживчого кредиту.

З приводу вимоги про стягнення процентів слід зазначити, що позивач обґрунтовано застосував встановлені умовами договору процентні ставки за користування кредитними коштами, а тому вказана вимога підлягає задоволенню. На її спростування відповідачкою жодних доказів не надано.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, не врахував, що Паспорт споживчого кредиту містить посилання на відповідні процентні ставки, а тому прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн.

Отже, з урахуванням наведеного, права позивача відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України вимагати виконання зобов`язання в будь-який час, стягненню підлягає сума кредитної заборгованості в розмірі 33865,64грн, яка складається з:

--- 26185,81грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00грн заборгованість за поточним тілом кредиту та 26185,81грн заборгованість за простроченим тілом кредиту;

--- 7679,83грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с.8-9).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, а саме про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн.

В частині задоволення позовної вимоги про стягнення 26185,81грн заборгованості за простроченим тілом кредиту рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Відтак, підлягає збільшенню сума заборгованості за кредитним договором, яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача, з 26185,81грн до 33865,64грн.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог на 100%, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в 2102,00грн при поданні позову (а.с.69), в розмірі 2102,00грн. Відтак, в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції слід змінити, збільшивши розмір судових витрат, стягнутих з відповідачки на користь позивача, з 1625,26грн до 2102,00грн.

Також, із заявлених в апеляційній скарзі вимог на 7679,83грн задоволено таких на 7679,83грн, тобто вимоги за апеляційною скаргою задоволено на 100%. При поданні апеляційної скарги позивач поніс судові витрати в розмірі 3153,00грн сплаченого в установленому законом розмірі судового збору (а.с.106). Відтак, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3153,00грн, понесені сплатою при поданні апеляційної скарги судового збору.

Керуючись ст.367,п.2ч.1ст.374,п.п.1,4ч.1ст.376 ЦПК України, ч.ч.1 і 2 ст.207, ч.2 ст.530, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, діючої від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", задовольнити.

Заочне рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року в частинівідмови взадоволенні позовнихвимог Акціонерноготовариства комерційнийбанк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариствакомерційний банк"ПриватБанк"заборгованість запростроченими відсоткамив розмірі7679,83грн.Збільшити сумузаборгованості закредитним договором,яка підлягаєстягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", з 26185,81грн до 33865,64грн.

Це ж рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 26185,81грн заборгованості за тілом кредиту в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Це жрішення судув частинірозподілу судовихвитрат змінити,збільшивши розмірсудових витрат,стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", з 1625,26грн до 2102,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору при поданні апеляційної скарги, в розмірі 3153,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 19 січня 2021 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська