open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальнийномер справи: 656/574/20 Головуючий в І інстанції: Крисанова В.І.

Номер провадження: №22-ц/819/228/21 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19січня 2021року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Давиденко І.О.,

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справив залісуду вм.Херсоніцивільну справуза апеляційноюскаргою Крилової Олени Леонідівни, діючої від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на заочне рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року, у складі судді Крисанової В.І., у справі за позовом Гребенюка Олександра Сергійовича, діючого від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

27 серпня 2020 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачкина користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 30.11.2018 року у розмірі 33865,64грн станом на 14.07.2020 року, а також судові витрати.

Позов обґрунтований наступним.

Відповідно до укладеного договору №б/н від 30.11.2018 року відповідачка отримала кредит, розмір якого у подальшому збільшився до 15000,00грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, вказаному в Тарифах. Про це було підписано відповідну анкету-заяву.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають Договір між сторонами.

Щодо встановлення і зміни кредитного ліміту банк керується п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою банку.

Умови договору передбачають сплату заборгованість за кредитом та процентів (п.2.1.1.5.5.). Умови та Правила передбачають підвищену ставку процентів при порушенні зобов`язань (86,4% для картки "Універсальна" та 84,0% для картки "Універсальна голд").

На порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 14.07.2020 року виникла заборгованість у розмірі 33865,64грн, яка складається з:

--- 26185,81грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00грн заборгованість за поточним тілом кредиту та 26185,81грн заборгованість за простроченим тілом кредиту;

--- 0,00грн заборгованість за нарахованими відсотками;

--- 7679,83грн заборгованість за простроченими відсотками.

Оскаржуваним заочним рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року позов було задоволено частково, з відповідачки на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 21.09.2018 року станом на 14.07.2020 року у сумі 26185,81грн, а саме тіло кредиту. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Також з відповідачки на користь позивача було стягнуто судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1625,26грн.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати зазначене заочне рішення в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін. При цьому послалася на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначила, що судом першої інстанції не було враховано положення ст.634, 1054 ЦК України, за якими з урахуванням наданих доказів слід дійти висновку про те, що у даному випадку кредитний договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту, у якому визначені основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду (43,2% річних або 3,6% на місяць). Також встановлена підвищена процентна ставка при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту (86,4% річних) та розмір штрафів.

Отже, заочне рішення суду першої інстанції оскаржується лишев частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн і неоскаржується вчастині задоволення позовної вимоги про стягнення 26185,81грн тіла кредиту.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 06.09.2019 року, позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", яке в свою чергу є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.69-70).

Відповідачка ОСОБА_1 подала 21.09.2018 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.14).

В нійвказані детальнідані провідповідачку,а потімзазначено пронаступне:що позичальникпогоджується зтим,що даназаява разомз Умовамита Правиламинадання банківськихпослуг,а такожПам`яткою йТарифами складаютьміж нимта банкомдоговір пронадання банківськихпослуг;що вона(позичальниця)ознайомилася тазгодна зУмовами таПравилами наданняпослуги іТарифами.

Наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту від 30.11.2018 року на двох аркушах у формі заповненої інформації щодо кредитодавця, процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання кредитних зобов`язань. Він містить положення про процентну ставку в розмірі 42% річних (для картки "Універсальна голд"), 43,2% річних (для картки "Універсальна") та 84% або 86,4% (відповідно для картки "Універсальна голд" та картки "Універсальна") річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, про порядок повернення кредиту (щомісяця до 25 числа поточного місяця, 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100,00грн).

Також позивачем надано Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.18-61).

Зазначені Умови та Правила підпису позичальника (відповідачки) не містять.

Також позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та "Універсальна голд" (а.с.17).

Зазначений Витяг також не містить підпису позичальника (відповідачки).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором №б/н від 30.11.2018 року станом на 14.07.2020 року наявна заборгованість у розмірі 33865,64грн, яка складається з:

--- 26185,81грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00грн заборгованість за поточним тілом кредиту та 26185,81грн заборгованість за простроченим тілом кредиту;

--- 0,00грн заборгованість за нарахованими відсотками;

--- 7679,83грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с.8-9).

Відповідно до довідки, наданої позивачем, відповідачці за кредитним договором № б/н було видано: кредитну картку № НОМЕР_1 (дата відкриття 30.11.2018р) з терміном дії до 01/22; кредитну картку № НОМЕР_2 (дата відкриття 20.03.2019р) з терміном дії до 06/22 (а.с.13).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування за вказаною карткою № НОМЕР_1 первісно кредитний ліміт був встановлений в розмірі 15000,00грн. У подальшому Банк зменшив кредитний ліміт: до 300,00грн з 30.11.2018 року, з 27.02.2019 року кредитний ліміт було збільшено до 13755,98грн, а з 24.03.2020 року він був зменшений до 0,00грн (а.с.12).

Також позивачем надано банківську виписку за період з 30.11.2018 року по 01.07.2020 року (за вказаними картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ), яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи (а.с.10-11).

Згідно вказаної виписки відповідачка спочатку досить активно користувалася кредитною карткою, знімала готівку у банкоматах, поповнювала картку. Останні операції, здійснені відповідачкою, поповнення 23.03.2019 року карти готівкою в сумі 500,00грн, погашення 26.12.2019р обов`язкового платежу з картки 51….11 в сумі 535,42грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, стягуючи тіло кредиту в розмірі 26185,81грнта відмовляючи в задоволенні решти вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як на підставу для стягнення процентів, відповідачкою не підписані, що відсутні докази того, що саме долучені до справи Умови та Правила розуміла відповідачка та ознайомилася з ними, що їх не можна вважати складовою кредитного договору. Також суд виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника не міститься положень про сплату процентів. Також суд виходив з того, що відповідачкою фактично кредитні кошти отримані та використані, в добровільному порядку банку не повернуті, а тому відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України це є підставою для стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту в сумі 26185,81грн.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

У справі встановлено і це підтверджується розрахунком заборгованості та випискою банку, що відповідачці (позичальнику) було відкрито картковий рахунок та видано кредитні картки № НОМЕР_1 (дата відкриття 30.11.2018р) з терміном дії до 01/22 та № НОМЕР_2 (дата відкриття 20.03.2019р) з терміном дії до 06/22, первісно кредитний ліміт було встановлено у розмірі 15000,00грн. У подальшому Банк зменшив кредитний ліміт, збільшив і знову зменшив до 00,00грн з 24.03.2020 року.

Відповідачка, погашаючи заборгованість за кредитом, тим самим прийняла умови договору та погодилася з ними.

Заява позичальника не містить відомостей про кредитний ліміт, про базову процентну ставку та про відповідальність за порушення зобов`язань.

Однак, відповідачка (позичальник) підписала Паспорт споживчого кредиту у формі заповненої інформації щодо кредитодавця, процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання кредитних зобов`язань. Він містить положення про процентну ставку в розмірі 42% річних (для картки "Універсальна голд"), 43,2% річних (для картки "Універсальна") та 84% або 86,4% (відповідно для картки "Універсальна голд" та картки "Універсальна") річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, про порядок повернення кредиту (щомісяця до 25 числа поточного місяця, 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100,00грн).

Відповідачкою вказані обставини не заперечуються.

Щодо кредитного договору, укладеного між сторонами, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду, вважаючи занеобхідне відступитивід висновкущодо застосуваннянорми правау подібнихправовідносинах,викладеного ураніше ухваленомусудовому рішенніВерховного СудуУкраїни, зробила такий нижчезазначений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхомпідписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку таперсональний ідентифікаційний номер для авторизації:

--- надані позивачемПравила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можнавважати складовоюкредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил,чи можливостівикористання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняттяпозичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору;

--- на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить обов`язок сплати процентів за користування кредитом (якщо таке положення відсутнє в заяві), не містить відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань;

--- у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язанняу виглядігрошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався наВитяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/якневід`ємні частини спірного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Свобода договору є однією із загальнихзасад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

У ч.ч.1-3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору;

--- враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку зповернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як зазначено, у підписаному позичальником документі зазначені процентна ставка.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на заяву позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, з урахуванням вказаного висновку Верховного Суду, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи та недоведення позивачем що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг підписані та визнані відповідачкою, можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, які відповідачкою не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту.

Аналогічними є й висновки Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 року у справі № 136/695/17 та від 06.11.2019 року у справі № 755/1927/16-ц, ухвалених у тотожних справах за касаційними скаргами АТ КБ "ПриватБанк" у справах за участю позикодавця АТ КБ "ПриватБанк" та позичальників-фізичних осіб, в яких були винесені заочні рішення судом першої інстанції і в яких судами першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено, апеляційними судами рішення суду першої інстанції було: в першій справі залишено без змін, а в другій справі скасовано й стягнуто тіло кредиту та штраф (фіксовану частину), а за наслідками розгляду касаційних справ банку: в першій справі судові рішення судів першої і другої інстанцій були скасовані в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та ухвалено нове рішення про стягнення тіла кредиту, а в другій справі рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та комісії, штрафу (процентної складової) було змінено у мотивувальній частині та викладено його у редакції цієї постанови, а саме з підстав того, що Умови та правила надання банківських послуг й Тарифи банку не є складовими кредитного договору.

Однак укладений кредитний договір містить зазначення про розмір процентної ставки: в розмірі 42% річних (для картки "Універсальна голд"), 43,2% річних (для картки "Універсальна") та 84% або 86,4% (відповідно для картки "Універсальна голд" та картки "Універсальна") річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, про порядок повернення кредиту (щомісяця до 25 числа поточного місяця, 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100,00грн).

Отже, слід дійти висновку, що між сторонами був укладений кредитний договір, складовими якого є анкета-заява позичальника та Паспорт споживчого кредиту.

З приводу вимоги про стягнення процентів слід зазначити, що позивач обґрунтовано застосував встановлені умовами договору процентні ставки за користування кредитними коштами, а тому вказана вимога підлягає задоволенню. На її спростування відповідачкою жодних доказів не надано.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, не врахував, що Паспорт споживчого кредиту містить посилання на відповідні процентні ставки, а тому прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн.

Отже, з урахуванням наведеного, права позивача відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України вимагати виконання зобов`язання в будь-який час, стягненню підлягає сума кредитної заборгованості в розмірі 33865,64грн, яка складається з:

--- 26185,81грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00грн заборгованість за поточним тілом кредиту та 26185,81грн заборгованість за простроченим тілом кредиту;

--- 7679,83грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с.8-9).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, а саме про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн.

В частині задоволення позовної вимоги про стягнення 26185,81грн заборгованості за простроченим тілом кредиту рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Відтак, підлягає збільшенню сума заборгованості за кредитним договором, яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача, з 26185,81грн до 33865,64грн.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог на 100%, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в 2102,00грн при поданні позову (а.с.69), в розмірі 2102,00грн. Відтак, в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції слід змінити, збільшивши розмір судових витрат, стягнутих з відповідачки на користь позивача, з 1625,26грн до 2102,00грн.

Також, із заявлених в апеляційній скарзі вимог на 7679,83грн задоволено таких на 7679,83грн, тобто вимоги за апеляційною скаргою задоволено на 100%. При поданні апеляційної скарги позивач поніс судові витрати в розмірі 3153,00грн сплаченого в установленому законом розмірі судового збору (а.с.106). Відтак, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3153,00грн, понесені сплатою при поданні апеляційної скарги судового збору.

Керуючись ст.367,п.2ч.1ст.374,п.п.1,4ч.1ст.376 ЦПК України, ч.ч.1 і 2 ст.207, ч.2 ст.530, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, діючої від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", задовольнити.

Заочне рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року в частинівідмови взадоволенні позовнихвимог Акціонерноготовариства комерційнийбанк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7679,83грн скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариствакомерційний банк"ПриватБанк"заборгованість запростроченими відсоткамив розмірі7679,83грн.Збільшити сумузаборгованості закредитним договором,яка підлягаєстягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", з 26185,81грн до 33865,64грн.

Це ж рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 26185,81грн заборгованості за тілом кредиту в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Це жрішення судув частинірозподілу судовихвитрат змінити,збільшивши розмірсудових витрат,стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", з 1625,26грн до 2102,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору при поданні апеляційної скарги, в розмірі 3153,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 19 січня 2021 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська

Джерело: ЄДРСР 94280415
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку