Дата документу 20.01.2021 Справа № 332/1560/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№332/1560/20 Головуючий у1інстанції Шалпегіна О.Л.

Провадження № 22-ц/807/277/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

розглянувшив порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу заапеляційною скаргоюАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОДФЕРОСПЛАВІВ» на рішенняЗаводського районного судум.Запоріжжя від 15жовтня 2020року усправі запозовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ»про зобов`язаннявчинити певнідії, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що вона працює в АТ «ЗЗФ» з 22.07.1985 по теперішній час. За період роботи працювала за професіями: з 22.07.1985 по 20.01.1988 лаборантом хімічного аналізу 4 розряду центральної заводської лабораторії; 21.01.1988 по 14.12.2014 - машиністом компресорних установок 4 розряду енергосилового цеху; з 15.12.2014 по теперішній час прибиральником службових приміщень з прибирання санітарних вузлів господарських дільниць.

Згідно з Характеристикою умов праці машиніста компресорних установок енергосилового цеху АТ «ЗЗФ» та Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 18-0-16/780 від 30.07.2014 на своєму робочому місці позивач піддавалась впливу шкідливих виробничих факторів. Професія «машиніст компресорних установок, зайнятий під час роботи із шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки» відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 06.11.2014, протокол №1827, у позивача було виявлено наявність професійного захворювання нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня (з легким зниженням слуху), зліва другого ступеню (з помірним зниженням слуху).

У пунктах 12, 13 Акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання від 24.11.2014 зазначено, що за професією «машиніст компресорних установок» в енергосиловому цеху в умовах впливу шкідливих виробничих факторів позивач працювала 26 років 10 місяців. Шкідливість умов праці відноситься до 3 класу.

У пункті 16 Акту також було зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи на ПАТ «ЗФЗ» в умовах впливу шкідливих виробничих факторів та ознайомлення ОСОБА_1 про умови праці, наявність на її робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров`я, про права та компенсації за роботу в таких умовах.

Наслідком встановлення професійного захворювання у позивача стала втрата 5% професійної працездатності.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Однак, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 їй необхідно подати до відповідного органу Пенсійного фонду України відповідні документи, зокрема уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки відповідачем не було внесено відомості про право на пенсію на пільгових умовах до трудової книжки.

У відповідь на адвокатській запит, позивачу відповідачем було відмовлено у видачі вказаної довідки. З вказаною відмовою ОСОБА_1 не згодна, вважає її такою, що порушує її права.

Просила суд зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про підтвердження наявного спеціального трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за формою згідно з Додатком 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 за період роботи за професією «машиніст компресорних установок, зайнятий під час роботи із шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки» з 21.01.1988 по 12.12.2014.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2020 року позов задоволено.

Зобов`язано АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» надати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про підтвердження наявного спеціального трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за формою згідно з Додатком 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 за період роботи за професією «машиніст компресорних установок, зайнятий під час роботи із шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки» з 21.01.1988 по 12.12.2014.

Стягнуто з АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що записи у трудовій книжці позивача підтверджують лише загальний стаж її роботи і не містять відомостей про зайнятість у шкідливих умовах праці. Відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 уточнюючої довідки про особливий характер роботи, яка надає право на пільгове пенсійне забезпечення, з підстав, зазначених відповідачем у відповіді на адвокатський запит, є необґрунтованою та порушує права позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, щоз 22 липня 1985 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на Запорізький завод феросплавів лаборантом хімічного аналізу 4 розряду центральної заводської лабораторії.

21 січня 1988 року ОСОБА_1 переведено машиністом компресорних установок 4 розряду енергосилового цеху.

31 травня 1995 року Запорізький державний завод феросплавів було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ».

18 квітня 2011 року найменування підприємства змінено на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОДФЕРОСПЛАВІВ».

15 грудня 2014 року ОСОБА_1 переведено прибиральником службових приміщень господарської діяльності.

19 лютого 2015 року ОСОБА_1 переведено прибиральником службових приміщень з прибирання санвузлів, де вона і працює до теперішнього часу;

02 травня 2018 року найменування підприємства було змінено на АТ«ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОДФЕРОСПЛАВІВ».

Встановлено та вбачається з Характеристики умов праці машиніста компресорних установок енергосилового цеху АТ «ЗЗФ» та Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №18-0-16/780 від 30.07.2014 на своєму робочому місці ОСОБА_1 піддавалась впливу шкідливих виробничих факторів, зокрема шкідливих хімічних речовин.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 06.11.2014, протокол №1827 у ОСОБА_1 було виявлено наявність професійного захворювання нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня (з легким зниженням слуху), зліва другого ступеню (з помірним зниженням слуху).

Відповідно до пунктів 12, 13 Акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання від 24.11.2014 втсанволено, що за професією «машиніст компресорних установок» в енергосиловому цеху в умовах впливу шкідливих виробничих факторів ОСОБА_1 працювала 26 років 10 місяців. Шкідливість умов праці відноситься до 3 класу.

Згідно п.16 вказаного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи на ПАТ «ЗФЗ» в умовах впливу шкідливих виробничих факторів та ознайомлення ОСОБА_1 про умови праці, наявність на її робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров`я, про права та компенсації за роботу в таких умовах.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наслідком встановлення професійного захворювання у позивача стала втрата 5% професійної працездатності (а.с. 18-20).

Згідно відповіді на запит позивача про видачу уточнюючої довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності відповідних записів у трудовій книжці, відповідачем надано відповідь про відсутність підстав для видачі запитуваної довідки.

При цьому положеннями статті 49 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Відповідно до п.10 Порядку застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637.

Згідно п. 20 вищевказаного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Зазначена довідка необхідна для подальшого її надання відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Для встановлення факту роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та № 2 необхідними є уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, або їх правонаступників, оскільки в трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи, та не вказується, чи були такі особи зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2020 у справі № 486/516/17.

З трудової книжки позивача вбачається, що записи у ній підтверджують лише загальний стаж її роботи і не містять відомостей про зайнятість у шкідливих умовах праці.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно встановив, що робоче місце «Машиніст компресорних установок, зайнятий під час роботи із шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки» було передбачено у Розділі XXXIII. «Загальні професії» у Списках № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, постановами КМУ № 162 від 11.03.1994, № 36 від 16.01.2003, № 461 від 24.06.2016 (в редакції, що діяла до 01.01.2018 р.).

З огляду на зазначене колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про відсутність робочого місця «Машиніст компресорних установок» у Розділ III. Чорна металургія п. 2 Виробництво сталі і феросплавів. Підготовка сумішей і ремонт металургійних печей. Загальні професії, що стало підставою для відмови у видачі уточнюючої довідки.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 уточнюючої довідки про особливий характер роботи, яка надає право на пільгове пенсійне забезпечення, з підстав, зазначених відповідачем у відповіді на адвокатський запит, є необґрунтованою та порушує права позивача.

Скаржником надані до апеляційної скарги письмові докази, які підтверджують доводи викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності обов`язку видавати уточнюючу довідку про пільговий стаж роботи ОСОБА_1 .

Проте, колегією суддів не приймаються вказані письмові докази з огляду на наступне.

За приписами ч.3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Встановлено, що вказані документи були в наявності у Відповідача на момент розгляду справи у суді першої інстанції. Неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника ним не доведена, винятковим випадком вважатися не може, як і прийматись до уваги судом апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі скаржником не обґрунтовано свою позицію щодо відсутності у ОСОБА_1 пільгового трудового стажу до 21.08.1992 р. та не надано доказів, що вона працювала у цей період на умовах неповного робочого дня.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення - судові витрати в силу ст. 141 ЦПК України перерозподілу не підлягають.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2021 року.

Головуючий

Судді: