Єдиний унікальний номер 229/7550/19

Номер провадження 22-ц/804/73/21

Єдиний унікальний номер 229/7550/19 Головуючий у 1 інстанції Лебеженко В.О.

Номер провадження 22-ц/804/73/21 Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №229/7550/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 серпня 2020 року,

встановив:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що до 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем по справі, працювала електромеханіком дільниці ІІ групи Лінійно-апаратного залу станції Ясинувата Лінійно-виробничої дільниці зв`язку Ясинувата Виробничого підрозділу дільниці зв`язку Ясинувата Виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця».

На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період березень - липень 2017 року в розмірі 24873,26 гривень: за березень 2017 року 4961,17 гривень, за квітень 2017року 2740,09 гривень, за травень 2017 року 2740,09 гривень, за червень 2017 року 693,70 гривень, за липень 2017 року -13738,21 гривень.

Загальна сума компенсації за втрату частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати становить 5107,95 гривень.

Також вказувала, що згідно додатку до наказу №Ц-2-25/1666-17 винагорода за 2016 рік для працівників Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» проводиться у розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року. Відповідно до наказу №Ц-2-25/1666-17, сума винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, яка належить їй до виплати, складає 2130,98 гривень, і також підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Просила стягнути з АТ «Українська залізниця» заборгованість по виплаті заробітної плати, за березень - липень 2017 року у розмірі 24873,26 гривень, суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, у розмірі 2130,98 гривень, компенсацію за втрату частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати становить 5107,95 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення по суті її позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на день звільнення відповідач мав перед нею заборгованість по виплаті заробітної плати, що підтверджується розрахунками заробітної плати за березень - липень 2017 року у розмірі 24873,26 гривень: за березень 2017 року 4961,17 гривень, за квітень 2017року 2740,09 гривень, за травень 2017 року 2740,09 гривень, за червень 2017 року 693,70 гривень, за липень 2017 року -13738,21 гривень.

Факт знаходження в трудових відносинах з відповідачем не спростовано.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував відомості, надані позивачем.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівнику, а також вести бухгалтерський облік, покладено на роботодавця, отже первинний документ повинен бути оформлений саме відповідачем.

Твердження суду, що згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» РФ «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, ст.. 115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин, у період існування таких обставин відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання, є необґрунтованими, оскільки на підставі дії форс-мажорних обставин звільнений тільки від відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України, а не від обов`язку виплати працівнику заробітної плати.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала електромеханіком дільниці ІІ групи Лінійно-апаратного залу станції Ясинувата Лінійно-виробничої дільниці зв`язку Ясинувата Виробничого підрозділу дільниці зв`язку Ясинувата Виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця».

17 липня 2017 року була звільнена у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до наказу № 8837/ДН-ос від 10 липня 2017 року з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що нараховано в березні 2017 року всього 6239,02 гривень, до виплати 4961,17 гривень, в квітні 2017 року всього 3445,87 гривень, до виплати 2740,09 гривень, в травні 2017 року всього 3445,87 гривень, до виплати 2740,09 гривень, в червні 2017 року всього 872,37 гривень, до виплати 693,70 гривень, в липні 2017 року всього 17176,93 гривень, до виплати 13738,21 гривень.

Крім цього судом встановлено, що згідно видаткового касового ордеру №2085 від 18 вересня 2017 року за березень 2017 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2078,85 гривень, про що наявний підпис позивача у платіжній відомості № 09 ШЧ Ясинувата графі «одержав».

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, яка виникла з трудових відносин та ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження позовних вимог. Зазначені обставини не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу, Журналом обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої, з підписом працівника, табуляграмами. Також суд виходив з того, що надані позивачем розрахунки заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року не є належними доказами, оскільки не відповідають вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а також наявним в матеріалах справи письмовим доказам та встановленим обставинам.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Отже, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. У відповідності до вимог процесуального права, сторонам роз`яснено обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ними обставин.

Встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 працювала електромеханіком дільниці ІІ групи Лінійно-апаратного залу станції Ясинувата Лінійно-виробничої дільниці зв`язку Ясинувата Виробничого підрозділу дільниці зв`язку Ясинувата Виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця».

17 липня 2017 року була звільнена у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до наказу № 8837/ДН-ос від 10 липня 2017 року з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 «Загальні вимоги до створення управлінських документів» розділу II «Документування управлінської інформації» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55.

Відповідно до пунктів 1, 2 параграфу 2 «Бланки документів» розділу II «Документування управлінської інформації» цих Правил організаційно-розпорядчі документи оформляють на бланках. Розміщення реквізитів на бланку повинно відповідати ДСТУ 4163-2003. Зразки бланків затверджуються розпорядчим документом установи. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 параграфу 3 «Печатки» зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

Між тим, позивачем по справі не надано документів, що підтверджують виконання нею службових обов`язків (зокрема табелю обліку робочого часу, оформленого відповідно до норм законодавства), а також даних щодо тарифної ставки, виходячи з яких повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період, які є підставою для нарахування наведених в наказі компенсаційних виплат та матеріальної допомоги. Приведений позивачем розрахунок також не знайшов свого підтвердження належними доказами та суперечить інформації, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.1 ч.3 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 року, на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, позивачем надано ксерокопію листа в.о. голови правління ПАТ «Українська залізниця» № 2-25/1666-17 від 11 липня 2017 року щодо вирішення питання про виплату працівникам винагороди за підсумками роботи за 2016 рік та додаток до вказівки про виплату працівникам винагороди за підсумком роботи за 2016 рік. (а.с.25-27) Суму винагороди позивачем розраховано в позовній заяві. При цьому позивачем не надано жодних доказів нарахування їй винагороди як то наказ, розпорядження, табуляграма з зазначенням суми винагороди.

Крім того, з вказаного листа в.о. голови правління ПАТ «Українська залізниця» (а.с.25-27) вбачається, що виплата винагороди за підсумками роботи за 2016 рік штатним працівникам, які є колишніми працівниками ДП «Донецька залізниця» та прийняті на роботу за переведенням у 2016 році, здійснюється регіональними філіями та філіями ПАТ «Укрзалізниця» до яких переведені працівники, з урахуванням умов, визначених Положенням, за умови виконання обов`язків на підконтрольній українській владі території, у розмірах, передбачених у таблиці.

Як вбачається з обставин справи позивач не виконувала своїх трудових обов`язків в АТ «Українська залізниця» на підконтрольній українській владі території.

Таким чином, надані позивачем докази, щодо винагороди за підсумками роботи за 2016 рік не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості з винагороди.

На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану роботу, ОСОБА_1 надала копії розрахункових листів (табуляграм), з яких вбачається, що позивачу нараховано в грудні 2016 року - 7111,20 гривень, до виплати 4112,74 гривень, в березні 2017 року - 6239,02 гривень, до виплати 4961,17 гривень, в квітні 2017 року - 3445,87 гривень, до виплати 2740,09 гривень, в травні 2017 року - 3445,87 гривень, до виплати 2740,09 гривень, в червні 2017 року - 872,37 гривень, до виплати 693,70 гривень, в липні 2017 року - 17176,93 гривень, до виплати 13738,21 гривень.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія довідки, яка видана АТ «Українська залізниця» від 28 січня 2020 року №188/2, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за січень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 6711,18 гривень, до виплати 5336,62 гривень, за лютий 2017 року 3289,20 гривень, до виплати 5001,06 гривень, за березень 2017 року 2614,30 гривень, до виплати 2078,85 гривень. З період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась. (а.с. 60)

З видаткового касового ордеру №2085 від 18 вересня 2017 року вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2078,85 гривень, про що наявний підпис позивача у платіжній відомості № 09 ШЧ Ясинувата графі «підпис одержувача». (а.с. 61)

Так, за змістом частини 1,2,4,6 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості по оплаті праці за період березень-липень 2017 року, про виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, компенсації за втрату частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції.

Місто Ясинувата Донецької області входило до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Крім того, місто Ясинувата входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р,із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085.

Згідно висновку Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року, яким засвідчено настання обставин непереборної сили встановлено, та встановлена втрата контролю і доступу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, 68 та Луганська область, місто Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно з статтями 47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Згідно з пунктом 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» обов`язків передбачених законодавством України про працю, а саме: статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є ПАТ «Українська залізниця».

Зважаючи на те, що на момент звільнення позивача і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, АТ «Українська залізниця» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені трудовим законодавством при звільненні працівника.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 233/836/19.

Інші докази того, що позивач в спірний період виконувала свої посадові обов`язки та їй було нараховано, але не виплачено заробітну плату, у справі відсутні.

Сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Наведене узгоджується з правовими висновками, які викладені Касаційним цивільним судом Верховного Суду у постановах №761/12893/16-ц від 11 квітня 2018 року та №408/2445/17-ц від 11 квітня 2019 року, та які, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, повинні враховуватися судами при застосуванні відповідних норм права.

Враховуючі, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження правових підстав щодо нарахування йому заробітної плати та наявності заборгованості перед ним у зазначеному розмірі, то апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено право на отримання заробітної плати за спірний період.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону і підстави для його скасування відсутні.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.І. Корчиста

Судді: О.В. Агєєв

Т.В. Космачевська