Справа № 585/2871/20

Номер провадження 2/585/149/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайоннийсуд Сумськоїобласті вскладі:головуючого суддіВ.О.Шульги,при секретаріЮ.В.Кириленко,розглянувшиу спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач -АТ КБ«Приватбанк»,звернувся всуд зпозовом до ОСОБА_1 і просить:стягнути звідповідача накористь банкузаборгованість урозмірі 12515,64грн.за кредитнимдоговором б/н від 10.09.2012року та2102.00 грн.сплаченого судовогозбору.В обґрунтуваннязаявлених вимог, в позовнійзаяві вказано,що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 10.09.2012 року. При підписанні заяви відповідач підтвердивсвою згодуна те,що підписаназаява разомз "Умовамита правилами надання банківськихпослуг"та "ТарифамиБанку", які викладеніна банківськомусайті складаєміж нею та банкомдоговір.Щодо зміникредитного лімітубанк керуєтьсяп.2.1.2.3,п.2.1.2.4Умов таПравил наданнябанківських послуг,де зазначено,що клієнтдає своюзгоду,що кредитнийліміт встановлюєтьсяза рішеннямбанку іклієнт даєправо банкув будь-якиймомент змінитикредитний ліміт. Відповідач зобов`язався: на підставіп.2.1.5.5Договору погашатизаборгованість заКредитом, відсотки зайого використання, за перевитратиплатіжного ліміту, а такожоплачувати комісіїна умовах,передбачених цимДоговором;слідкувати завитратами коштівв межахплатіжного лімітуз метоюзапобігання виникненняОвердрафту,згідно п.2.1.5.7Договору, а уразі невиконаннязобов`язань за Договором, у відповідностідо п.2.1.5.6,на вимогуБанку виконатизобов`язанняз поверненняКредиту (утому числіпростроченого кредитута Овердрафту),оплати ВинагородиБанку. Згідно п. 2.1.12.7.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем , в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі , зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.12.6.1 Договору клієнт сплачує Банку пеню в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 24.09.2020 року має заборгованість 12515,64 грн., з яких: 4141,50 грн. заборгованість за тілом кредита; 3213,42 грн. заборговасть за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625, 5160,72 грн. нархована пеня.

17 листопада 2020 року суд відкрив провадження у цій справі та з урахуванням ч. 6 ст. 19 ЦПК України, за клопотанням позивача, ухвалив проводити її розгляд у порядку спрощеного провадження. Сторони не подали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Представник позивача при зверненні до суду з позовом надав клопотання про розгляд справи без його участі. В даному клопотанні також вказав, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку банка відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, заяв чи клопотань суду не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 10.09.2012 року ОСОБА_1 подав заяву ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" якою, після ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», виявив бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній карті Універсальна, що підтверджено анкетою-заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.09.2012 року станом на 24.09.2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить: 12515,64 грн., з яких: 4141,50 грн. заборгованість за тілом кредита; 3213,42 грн. заборгованість за відсотками, 5160,72 грн. нархована пеня. Даний розрахунок підписаний представником банку, прізвище не вказане, інші реквізити (штамп, печатка чи інш.) відсутні.

До позовної заяви, як доказ банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» , «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс.

Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу виконання кредитного зобов`язання, які регулюються ст. ст. 526, 530, 536,610, 612, 625, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзацом другим частини першоїстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено,що довідносин закредитним договоромзастосовуються положенняпараграфа 1цієї глави,якщо іншене встановленоцим параграфомі невипливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно частини першоїстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець - в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 10.09.2012 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.04.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємну частину спірного договору .

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634ЦКУкраїни за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.09.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.11.2020) тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17 вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод від 04 листопада 1950 р. принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вказане, суд вважає, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, оскільки вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку 3213,42 грн. заборгованості по процентам та 5160,72 грн. заборгованості по пені.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст.42КонституціїУкраїни держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 статті 1ЦКУкраїни цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1,3 ст.509ЦКУкраїни вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст.11ЗаконуУкраїнивід 12травня1991р.№1023-XII«Прозахистправспоживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 р. №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42КонституціїУкраїни участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону№1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10.09.2012 р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті не в повному обсязі, а також вимоги ч.2 ст.530ЦКУкраїни за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 4141,50 грн., а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 12515,64 грн., а задоволено 4141,50 грн., тобто на 33% (4141,50 х 100 :12515,64 ).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 693,66 грн. судового збору (2102,00 х 33%:100).

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов АкціонерноготоваристваКомерційнийбанк «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.09.2012 року в сумі 4141 (чотири тисячі сто сорок одна) грн. 50 (п`ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 693 (шістсот дев`яносто три) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга