Справа № 263/15253/20

Провадження № 2-з/263/6/2021

УХВАЛА

19 січня 2021 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Музика О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 16 грудня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати безпідставно набутим майном грошові кошти у сумі 3500000 рублів, що еквівалентно 1339275 грн. від продажу ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 14 грудня 2017року, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 1339275 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06січня 2021року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

12 січня 2021 року позивачем до суду подана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

На обґрунтування вимог заяви позивач посилається на те, що предметом вказаного позову є стягнення безпідставно набутого ОСОБА_3 майно - грошові кошти в сумі - 3 500000 рублів, що еквивалентно сумі - 1 339 275,0 грн., які позивач отримав від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 14 грудня 2017року. Указана квартира придбана позивачем 20 листопада 2009 року ще задовго до знайомства з відповідачем, за особисті кошти. На момент продажу указаної квартири сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (шлюб укладений 04 березня 2016 року ). На прохання позивача повернути грошові кошти відповідач повідомила, що половина коштів, які він отримав від продажу квартири у м. Севастопіль, належить їй, як його дружині. Гроші перебували у відповідача та позивач мав намір придбати за такі квартиру в м. Одеса і з цією метою підшукував квартиру, про що відповідачу було відомо. З 15 червня 2019року шлюбні відносини між ними припинені і вони почали проживати отремо, спільного бюджету не мали. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 04 грудня 2019 року, шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, у зв`язку з чим отримані внаслідок продажу цієї квартири у період шлюбу за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Грошові кошти від продажу указаної квартири ОСОБА_2 набула без достатньої правової підстави та зобов`язана мені їх повернути. Так за період з 30 червня 2016року по 12 квітня 2019 року відповідач, як держатель картки МС Standard chip Debit № НОМЕР_1 , оформленої на її ім`я, зняла з банківського валютного рахунку позивача, відкритого в відділенні банку ПУМБ «РЦ в м. Маріуполі» кошти, які він заробив, працюючи за контрактом за межами території України в сумі - 123 798 доларів США. Загалом, відповідачка особисто зняла з мого банківського валютного рахунку за період з 27 березня 2015 року по 1 квітня 2019 року 147228доларів США. Тому, на думку позивача, існує загроза того, що грошові кошти, які є особистою приватною власністю позивача, оскільки отримані ним від продажу квартири у м. Севастопіль, може витрати. У той же час, у власності відповідачки є належне їй на праві приватної власності нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_4 , придбана 18 лютого 2020 року за договором купівлі-продажу, за рахунок якого у разі задоволення позовних вимог може бути забезпечене реальне та ефективне виконання судового рішення. Посилаючись на поведінку відповідача під час їх спільного проживання у шлюбі, зняття нею щомісячно великих сум коштів з рахунку позивача, їх приховування та витрачання не в інтересах сім`ї та без пояснень мети, з метою забезпечення виконання рішення суду, позивач просив суд накласти арешт на указану квартиру.

Відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України сторони для розгляду заяви про забезпечення позову не викликались.

Вирішуючи питання щодо указаної заяви, суд враховує наступне.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 грудня 2020 року № 238088587 квартира АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені статтею 150 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

На підставі викладеного, враховуючи підстави позову, необхідно дійти висновку про наявність підстав для накладення заборони на відчуження та розпорядження указаною квартирою, що відповідатиме вимогам співмірності заходів забезпечення позову.

Суд враховує, що таке забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачу, не порушує інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У той же час, зміст статті 317 ЦК України передбачає право власника володіти, користуватися та розпоряджатися майном, де під розпорядженням розуміється і відчуження, тому саме заборона розпорядження є належним заходом забезпечення позову.

У той же час суд залишає право користування цим об`єктом нерухомості титульним власникам, що забезпечить їм право на житло.

Керуючись ст. ст. 3, 149, 151, 153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити частково.

Накласти арешт у вигляді заборони розпорядження майном, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , придбану 18 лютого 2020 року за договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Лашиною Н.Г., реєстровий номер 229, право власності зареєстроване на ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 .

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду, шляхом подачі її до суду апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Музика