Справа № 506/609/20

Номер провадження 2/504/1327/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.

за участю секретаряСухіна Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

10.12.2020 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, які ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 12.10.2020 року направлено за підсудністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить розірвати шлюб, укладений 28.09.1996 року та зареєстрований у Малаївській сільській раді Красноокнянського району Одеської області, актовий запис №4.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 28.08.1996 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Красноокнянським РСГУДМС України в Одеській області від 18.11.2013 року та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорту за № НОМЕР_2 , виданим 13.08.2019 року.

Позивач стверджує, що подружнє життя з відповідачем не склалось, причиною цього стали різні погляди на життя та розбіжності по найважливішим життєвим питанням, а також втрачено почуття любові та поваги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу головуючим у справі визначено суддю Литвинюк А.В.

Ухвалою судді від 24.12.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розгляд справи проводити у його відсутність у зв`язку з тим, що він є інвалідом ІІІ групи та проживає на значній відстані від Комінтернівського районного суду Одеської області, що ускладнює можливість його прибуття для участі у судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій проти розірвання шлюбу не заперечувала та просила розглядати справу у її відсутність. Просила суд відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Згідно ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Як вбачається з ч.ч.3,4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Положеннями ч.3 ст.109 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до вимог ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Ст.112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

У відповідності до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно роз`яснень, які викладені у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 27.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом встановлено, що 28.09.1996 року Малаївською сільською радою Красноокнянського району Одеської області було зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №4.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Красноокнянським РСГУДМС України в Одеській області від 18.11.2013 року та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорту за №003754077, виданим 13.08.2019 року.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Суд вважає, що подальше спільне життя дружини ОСОБА_2 та чоловіка ОСОБА_1 й збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, примирення між ними неможливе, спорів з приводу спільного майна немає.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що причини які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, тому подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Однак, враховуючи, що позивач в своїх позовних вимогах просив суд стягнути на його користь понесені судові витрати то суд, за таких обставин, вважає за можливе не стягувати понесені позивачем судові витрати з відповідача по справі.

Керуючись ст.ст.10,206,263-265 ЦПК України, ст.ст.1,56,110,112,113,161,180 СК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 28.09.1996 року між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований у Малаївській сільській раді Красноокнянського району Одеської області, актовий запис №4.

Після розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище відповідача « ОСОБА_5 ».

Рішення після набрання ним законної сили направити до Лиманського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Литвинюк А. В.