ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1058/21 Справа № 216/449/19 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м.Кривий Ріг

справа № 216/449/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 ,який дієв інтересахта відімені ОСОБА_2 ,на ухвалуЦентрально Міського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 04вересня 2020року,яка постановленасуддею КузнецовимР.О.у м.Кривому РозіДніпропетровської області,відомості щододати складанняповного текстуухвали вматеріалах справивідсутні,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.

Заочним рішенням Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 12.00 до 17.00 год, на нейтральній території, в межах міста Кривого Рогу, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 та у її присутності.

Встанволено, ОСОБА_5 маєправо надержавні святаУкраїни тапід чассвоєї відпусткиспілкуватись змалолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за попередньоюдомовленістю зматір`юдитини ОСОБА_2 ; спілкуватися з донькою за допомогою засобів телефонного, поштового та електронного зв`язку, що не передбачають фізичного спілкування.

В іншійчастині взадоволенні позовнихвимог відмовлено.

Відповідач посправі звернулась до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, в обґрунтування якої зазначено, що спільна донька сторін хворіє на церебральний параліч, має групу інвалідності. На лікування дитини витрачається чимала сума коштів, яку ОСОБА_2 сплачує сама, батько дитини ухиляється від надання будь-якої допомоги. Зважаючи на вказане, ОСОБА_2 у 2019 році звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Однак, не дивлячись на це, судом, за відсутності відповідача ОСОБА_2 12.03.2020 року, було ухвалене рішення, при цьому зазначено дату набрання чинності 14.04.2020 року. Так, відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, які набрали чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Крім цього, відповідно до норм ст.ст. 284, 285, 288 ЦПК України, заочне рішення набирає законної сили лише після спливу 30 днів з моменту його проголошення, а у випадку, якщо, як в даному випадку, відповідач не був присутнім при проголошенні рішення, воно набирає сили через 30 днів з моменту вручення вказаного рішення відповідачеві. Не дивлячись на це, судом було допущено порушення імперативних норм діючого законодавства, так як позивачеві було видано виконавчий лист на підставі рішення, яке незрозумілим чином набрало законної сили.

Окрім наведеного вище, на даний час відповідачем по справі подано до суду заяву про перегляд вказаного спірного заочного рішення суду, однак державним виконавцем вже вживаються заходи щодо виконання рішення суду, чого категорично не бажає ОСОБА_2 .

Також в обґрунтування відстрочки виконання рішення зазначено, що на сьогоднішній день в Україні введено карантин, у зв`язку з коронавірусною хворобою (COVID-19), тобто є серйозний ризик зараження дитини від будь-якої особи, яка від початку не була пов`язана з нею побутом. Так, зі слів державного виконавця, перші кілька побачень дитини з батьком відповідно до процедури мають відбуватись у присутності батька дитини, самого державного виконавця та представника Служби у справах дітей та можливо інших осіб. За таких умов існує ризик зараження дитини коронавірусною інфекцією від вказаних осіб.

Ухвалою Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2020 року у задоволенні заяви представника боржника адвоката Бурлаченка С.Ю. про відстрочку виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема на те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що спільна донька сторін хворіє на церебральний параліч, має групу інвалідності. На лікування дитини витрачається чимала сума коштів, яку ОСОБА_2 сплачує сама, батько дитини ухиляється від надання будь-якої допомоги. ОСОБА_2 у 2019 році звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, однак, не дивлячись на це, судом за відсутності відповідача ОСОБА_2 12.03.2020 року було ухвалене рішення, при цьому зазначено дату набрання чинності 14.04.2020 року. Так, відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, які набрали чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Крім цього, відповідно до норм ст.ст. 284, 285, 288 ЦПК України, заочне рішення набирає законної сили лише після спливу 30 днів з моменту його проголошення, а у випадку, якщо, як в даному випадку, відповідач не був присутнім при проголошенні рішення, воно набирає сили через 30 днів з моменту вручення вказаного рішення відповідачеві. Не дивлячись на це, судом було допущено порушення імперативних норм діючого законодавства, так як позивачеві було видано виконавчий лист на підставі рішення, яке, на думку відповідача, незрозумілим чином набрало законної сили.

Окрім цього, на даний час відповідачем по справі подано до суду заяву про перегляд вказаного спірного заочного рішення суду, однак державним виконавцем вже вживаються заходи щодо виконання рішення суду, чого категорично не бажає ОСОБА_2 .

Також апелянтом зазначено, що на сьогоднішній день в Україні введено карантин, у зв`язку з коронавірусною хворобою (COVID-19), тобто є серйозний ризик зараження дитини від будь-якої особи, яка від початку не була пов`язана з нею побутом. Так, зі слів державного виконавця, перші кілька побачень дитини з батьком відповідно до процедури мають відбуватись у присутності батька дитини, самого державного виконавця та представника Служби у справах дітей та можливо інших осіб. За таких умов існує ризик зараження дитини коронавірусною інфекцією від вказаних осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити уївалу суду першої інстанції без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 12.00 до 17.00 год, на нейтральній території, в межах міста Кривого Рогу, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 та у її присутності.

Встановлено, ОСОБА_5 має право на державні свята України та під час своєї відпустки спілкуватись з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 ; спілкуватися з донькою за допомогою засобів телефонного, поштового та електронного зв`язку, що не передбачають фізичного спілкування.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання заочного рішення центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12.03.2020 року суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для відстрочки його виконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

За приписами статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку виконання рішення.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

З аналізу наведених норм слідує, що відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, представник відповідача, як на підставу для її задоволення, посилався на ті обставини, що спільна дитина сторін по справі потребує особливого догляду з боку оточуючих, так як є дитиною-інвалідом, на підтвердження чого надав медичні довідки. Батько дитини ОСОБА_1 ніякої матеріальної допомоги не надає та ОСОБА_6 категорично заперечує щодо спілкування дитини з батьком. Всупереч вимог діючого законодавства, заочне рішення суду від 12.03.2020 року набрало чинності 14.04.2020 року. Окрім цього, у зв`язку з запровадженням карантину, під час виконання рішення суду, існує ризик зараження дитини коронавірусною хворобою (COVID-19).

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані медичні документи, обставини набрання рішенням законної сили та ризик зараження дитини коронавірусною хворобою (COVID-19) не є належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 12,81 ЦПК України, доказами виняткового випадку та особливих обставин, які в контексті ст. 435 ЦПК України, є підставою для відстрочки виконання рішення суду.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що підставою для відстрочки виконання рішення є та обставина, що спільна дитина сторін по справі потребує особливого догляду з боку оточуючих, так як є дитиною-інвалідом, на підтвердження чого надані медичні довідки. Батько дитини ОСОБА_1 ніякої матеріальної допомоги не надає та ОСОБА_6 категорично заперечує щодо спілкування дитини з батьком. Всупереч вимог діючого законодавства, заочне рішення суду від 12.03.2020 року набрало чинності 14.04.2020 року. Окрім цього, у зв`язку з запровадженням карантину, під час виконання рішення суду, існує ризик зараження дитини коронавірусною інфекцією, оскільки наведені доводи, в розумінні ст. 435 ЦПК України, не є правовою підставою для відстрочки виконання рішення суду.

На підставі наведенго вище коелгія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Безпідставне та необґрунтоване відстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, як така, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року.

Головуючий:

Судді: