ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/607/21 Справа № 199/2692/20 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Куценко Т.Р.,

суддів: Деркач Н.М., Макарова М.О.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення учасниківсправиапеляційну скаргу

Комунального підприємства«Дніпротепломережа» Дніпропетровськоїміської ради

в особі голови ліквідаційної комісії Завертайного Ігоря Борисовича,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства«Дніпротепломережа» Дніпропетровськоїміської ради,третя особа:Дніпровська міськарада простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті (а.с. 1-5).

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з 06.11.2009 року працювала на посаді головного бухгалтера підприємства за сумісництвом з оплатою 0,5 окладу у Дніпропетровському міському комунальному підприємстві теплових мереж «Дніпротепломережа» правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради. 06.12.2019 р. позивач написала заяву на звільнення з посади бухгалтера за власним бажанням, але з наказом про звільнення не ознайомлена до цього часу. Крім того позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 126 772 грн. 34 коп. за період з квітня 2017 по грудень 2019 р. 08.02.2019 року розпорядженням Дніпровського міського голови №9/8-2-рк було створено ліквідаційну комісію Комунального підприємства «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради. 27.11.2019 року рішенням сесії Дніпровської міської ради 7 скликання № 45/50 було вирішено припинити шляхом ліквідації юридичну особу - Комунальне підприємство «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 03342238. 05.12.2019 року розпорядженням Дніпровського міського голови № 1-5/12-рк створено комісію з припинення як юридичної особи КП «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради. 12.12.2019 р. згідно Акту прийому-передачі бухгалтерської та іншої документації по КП «Дніпротепломережа» ДМР здійснено передачу документів. Головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про знаходження підприємства в процесі припинення з 11.12.2019 року та відомості про заявлення кредиторами своїх вимог у строк до 11.02.2020 р. В зв`язку з тим, що головою ліквідаційної комісії не здійснено публікації в друкованому органі і не визначено адресу і місце для пред`явлення кредиторами своїх вимог позивачем 07.02.2020 року була направлена заява кредитора про грошові вимоги на адреси: Дніпровської міської ради, КП «Дніпротепломережа» ДМР, Голови ліквідаційної комісії Завертайному І.Б. Позивач отримала відповідь за № 32 від 12.02.2020 року, з якої вбачається неможливість розглянути дане питання у зв`язку з відсутністю необхідних документів, при цьому всі належні документи в наявності у відповідача. Позивачем 21.02.2020 року було направлено відповідь з додатком-копії розрахункових листів 2017-2019 р.р. та довідка про заборгованість по заробітній платі станом на 30.09.2019 р., але відповідь до цього часу не отримано.

Просила суд стягнути нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 126 772,34 грн., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 11 778,20 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від23червня 2020року заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Комунального підприємства «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з квітня 2017 року по грудень 2019 року включно в розмірі 126 772, 34 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 11 778, 20 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 840,80 грн., а всього 139 391 (сто тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто одну) грн. 34 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради на користь держави в розмірі 2 102,00 грн. /а.с. 82-86/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, КП«Дніпротепломережа» ДМРв особіголови ліквідаційноїкомісії ЗавертайногоІ.Б. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження та врахування всіх обставин справи та доказів по справі (а.с. 95-103).

ОСОБА_1 своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України скористалась та подала відзив на апеляційну скаргу КП«Дніпротепломережа» ДМРв особіголови ліквідаційноїкомісії ЗавертайногоІ.Б. (а.с. 157-161).

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Комунального підприємства«Дніпротепломережа» Дніпропетровськоїміської ради в особі голови ліквідаційної комісії Завертайного Ігоря Борисовича на рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від23червня 2020року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено,що 06.11.2009 року позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера за сумісництвом з оплатою 0,5 окладу до Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж «Дніпротепломережа» правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради відповідно до наказу № 9-к від 06.11.2009 року.

08.02.2019 року розпорядженням Дніпровського міського голови № 9/8-2-рк було створено ліквідаційну комісію Комунального підприємства «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради.

27.11.2019 р. рішенням сесії Дніпровської міської ради 7 скликання № 45/50 було вирішено припинити шляхом ліквідації юридичну особу - Комунальне підприємство «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 03342238.

05.12.2019 року розпорядженням Дніпровського міського голови № 1-5/12-рк створено комісію з припинення як юридичної особи КП «Дніпротепломережа» Дніпропетровської міської ради, відповідно до ст. 492 КЗпП України письмово попередити працівників комунального підприємства про наступне їх вивільнення згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією.

12.12.2019 р. згідно Акту прийому-передачі бухгалтерської та іншої документації по КП «Дніпротепломережа» ДМР здійснено передачу документів.

Головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про знаходження підприємства в процесі припинення з 11.12.2019 р. та відомості про заявлення кредиторами своїх вимог у строк до 11.02.2020 р.

В зв`язку з тим, що головою ліквідаційної комісії не здійснено публікації в друкованому органі і не визначено адресу і місце для пред`явлення кредиторами своїх вимог позивачем 07.02.2020 р. була направлена заява кредитора про грошові вимоги на адреси: Дніпровської міської ради, КП «Дніпротепломережа» ДМР, Голові ліквідаційної комісії Завертайному І.Б.

Відповідно до ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

У ст. 111 ЦК України зазначено, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Згідно зі ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до розрахункового листа заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем становить 126 772 грн.34 коп. за період з квітня 2017 по грудень 2019 р.

Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року Позивач має право на індексацію своєї заробітної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів,нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Заробітна плата виплачувалась нерегулярно і за порушення термінів виплати заробітної плати внаслідок чого Позивач згідно із ст. 2 та 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» має право на компенсацію втрати частини заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати ,у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата та інші.

Зазначені положення також викладені у Постанові Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати, що носить тривалий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою, організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічні норми закріплені в ст. 34 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати, у зв`язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку,встановленому чинним законодавством. Приймаючи до уваги вказані положення Закону та факт несвоєчасної виплати заробітної плати при підготовці проміжного балансу на 30.09.2019 року за серпень 2019 року було здійснено нарахування у сумі 11 778 грн. 20 коп. Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Розрахунок проведений без врахування компенсації за невикористану відпустку, яка є доходом, що має разовий характер та не підпадає під дію ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

За змістом ст. ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо доцільності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 126 772,34 грн. за період з квітня 2017 року по грудень 2019 року та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 11 778,20 грн.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Доводи скарги щодо порушення судом норм процесуального права, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані доводи не спростовують обгрунтованих висновків суду.

Доводи скарги про те, що в матеріалах справи відсутність такого доказу, як розрахунковий лист в якому вказана заборгованість у сумі 126 772,34 грн. в матеріалах справи відсутній, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Доводи скарги щодо ненадання належної оцінки доказам по справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані доводи зводяться до переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Доводи скарги щодо безпідставного нарахування завищеної заробітної плати є припущеннями заявника, які не підтверджені жодним належним доказом, а тому колегією суддів до уваги не беруться.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. Таким чином доводи скарги щодо незаконності нарахування компенсації за невикористанні дні відпустки, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач у відповідності до ст. 83 КЗпП та ст. 24 ЗУ Про відпустки мала право за її бажанням отримати компенсацію за частину невикористаної відпустки в період трудових відносин. Докази порушення нарахування компенсації в матеріалах справи відсутні.

Доводи скарги в частині незаконності нарахуванні премії, колегія суддів не бере до уваги, оскільки премії були нараховані на підставі наказів керівника підприємства та які і до теперішнього часу є чинними та жодним чином не скасовані у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати щодо незаконності їх нарахування.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Доводи скарги щодо помилкового стягнення з апелянта судового збору на користь держави в розмірі 2 102 грн. колегія суддів бере до уваги та вважає, що в цій частині рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення вказаної суми виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 ЗУ Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 вказаної статті визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем розмір судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову визначена, як 138 550,54 грн, таким чином 1% від ціни позову складає 1 385,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 7).

У зв`язку з вищевикладеним з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 544,71 грн. (1 385,51 грн. - 840,80 грн.).

Тому судовий збір який підлягає стягненню з відповідача на користь держави підлягає зміні шляхом його зменшення з 2 102 грн. до 544,71 грн.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства«Дніпротепломережа»Дніпропетровськоїміської радив особіголови ліквідаційноїкомісії ЗавертайногоІгоря Борисовича задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення з Комунального підприємства«Дніпротепломережа» Дніпропетровськоїміської ради судового збору на користь держави шляхом зменшення його розміру з 2 102 грн. до 544,71 грн.

В іншій частині Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від23червня 2020року залишити беззмін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Н.М. Деркач

М.О. Макаров