ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2095/21 Справа № 185/7665/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р,, Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від09листопада 2020року посправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 09листопада 2020року справуза позовом ОСОБА_1 передано нарозгляд Костянтинівськомуміськрайонному судуДонецької області,що знаходитьсяза адресою:85110,Донецька областьм.Костянтинівкапроспект Ломоносова,157,на підставіп.1ч.1ст.31ЦПК України.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить ухвалуПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від09листопада 2020року скасувати, зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням правил підсудності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він зареєстрований у АДРЕСА_1 , на даний час проживає у м.Бахмут Донецької області, постійно змінює місце свого проживання.

31 грудня 2020 року відповідач ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила її задовольнити та справу направити для подальшого розгляду до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передаючи дану справу на розгляд Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2019 року по справі №185/1169/15-ц (провадження № 2/185/2076/19), встановлено, що місце перебування ОСОБА_1 зареєстровано в АДРЕСА_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За загальним правилом, встановленим статтею 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 2).

Проте ЦПК України для певних категорій справ передбачає альтернативну територіальну підсудність за вибором позивача.

Зокрема, відповідно до частини 1 ст.28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до частини 16 ст.28 ЦПК України саме позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин (стан здоров`я, малолітні діти тощо) позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу. Встановлюючи альтернативну підсудність, законодавець мав мету, яка пов`язана зі створенням максимальних гарантій (можливостей) особи реалізувати своє право на судовий захист та захистити своє порушене суб`єктивне право чи законний інтерес.

Відповідно до пунктів 34,37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред`являються до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 27 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 28 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина 16 статті 28 ЦПК).

Відповідно до частини 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст.3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні": місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до ст.5 Закону України від 2 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, засвідчує довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст.4 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (у редакції чинній на час звернення позивача до суду) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково та нею підтверджується факт внутрішнього переміщення.

Відповідно до ст.1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 921-VIII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Термін "антитерористична операція" визначено в ст.1 Закону України від 20 березня 2003 року №638-IV "Про боротьбу з тероризмом" (у редакції Закону України від 05 червня 2014 року № 1313-VII), згідно якої антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Донецьк, де мала зареєстроване місце проживання позивач, належить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" місто Донецьк, де мала зареєстроване місце проживання позивач, належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На теперішній час проведення антитерористичної операції не завершено.

Відповідно до п.3 частини 2 ст.9 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року №921-VIII) внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.

Згідно паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , який виданий 29 травня 1996 року Костянтинівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с.3).

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що за місцем реєстрації він не проживає та є внутрішньо переміщеною особою.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2019 року по справі №185/1169/15-ц (провадження №2/185/2076/19) за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено, що місце перебування ОСОБА_1 зареєстровано в АДРЕСА_2 та справу передано на розгляду до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

Даною ухвалою встановлено, що відповідно до копії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України від 15 жовтня 2014 року, наданою ОСОБА_1 разом з клопотанням про передачу цивільної справи на розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, місце перебування ОСОБА_1 зареєстровано у АДРЕСА_2 (а.с.15).

У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від`їзду.

З матеріалів справи встановлено та зазначається позивачем, що до місця реєстрації він не повернувся, адресу для листування зазначив м.Костянтинівка Донецької області.

Будь-якої іншої довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, позивач не надав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при постановлені ухвали у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, які визначають правила підсудності, тому не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги доводи якої не є суттєвими.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 09листопада 2020року залишити беззмін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

МакаровМ.О.