Згідно з п.11.8 Правил, під час реєстрації пасажиру надається посадковий талон на рейс, у якому зазначаються його прізвище та ім`я, код ІАТА або код ІСАО авіакомпанії, номер рейсу, дата та час відправлення рейсу, час закінчення посадки у повітряне судно, клас обслуговування і номер посадкового місця в салоні повітряного судна.

Позивачі не надали суду копії посадкових талонів, які б підтверджували реєстрацію на рейс та проходження всіх перевірок, а представник відповідача в судовому засіданні заперечував ту обставину, що позивачі були допущені на борт літака.

Також з інформації, наданої представником відповідача вбачається, що затримка рейсу відбулась внаслідок «Інспекції після зіткнення з птахом». Як зазначила представник відповідача у відзиві, рейс відбувся 26.04.2017 року о 23.30 год., тобто із затримкою на 26 годин.

Згідно з п.16.1 Правил, Авіакомпанія має право затримати, або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, що не залежать від неї.

У разі дії надзвичайних обставин авіакомпанія має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс, або анулювати раніше підтверджене бронювання.

В інших випадках авіакомпанія або її агенти з продажу зобов`язані попередити пасажирів про затримку або скасування рейсу не пізніше ніж за три години до початку реєстрації (п.16.3).

У разі затримки рейсу авіакомпанія самостійно або через суб`єкта наземного обслуговування (експлуатанта аеропорту) інформує пасажирів доступними засобами в аеропорту відправлення кожні 30 хвилин про орієнтовний час затримки рейсу та очікуваний час його відправлення (п.16.4).

Розділ 17.1 Правил визначає порядок застосування компенсаційних виплат.

Так згідно з п.17.1.1 Правил, Положення цього розділу застосовуються до пасажирів регулярних та чартерних рейсів, яким відмовлено в перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіакомпанії та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення рейсу чи забронював місце на рейс, який було затримано або перенесено авіакомпанією на інший рейс, незалежно від причин.

Згідно з п.17.1.5 Правил, компенсаційні виплати, передбачені цим розділом, здійснюються за зверненням пасажира у разі встановлення факту безпосередньої вини авіакомпанії у відмові в перевезенні, скасуванні чи тривалої затримки авіарейсу.

В той же час, розділ 17.2 Правил передбачає компенсацію пасажиру у разі відмови у перевезенні.

Згідно з п.17.2.1 Правил, у разі якщо авіакомпанія мотивовано очікує на відмову пасажиру у посадці на рейс, вона спочатку проводить опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та авіакомпанією винагороду.

За пунктом 17.2.2 Правил, крім виплати винагороди, авіакомпанія пропонує пасажиру на вибір:

1) відшкодування вартості перевезення впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківським дорученням, банківським чеком або електронним ваучером чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків - повної вартості квитка за ціною, за якою його було придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотне перевезення у початковий пункт відправлення за першої можливості;

2) зміну маршруту перевезення, що здійснюється за відповідних транспортних умов:

до кінцевого пункту призначення за першої можливості, або

за бажанням пасажира до кінцевого пункту призначення у пізніший час при наявності вільних місць на рейсі.

Згідно з п.17.2.5 Правил, якщо пасажиру відмовлено у перевезенні проти його волі, авіакомпанія здійснює компенсаційну виплату у таких розмірах:

250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів включно;

400 євро - для рейсів дальністю понад 1500 до 3500 кілометрів включно;

600 євро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше заплановано та на який заброньовано принаймні одне місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час.

В той же час, згідно з п.17.2.7 Правил, компенсація не виплачується авіакомпанією, якщо:

1) Відмова у перевезенні була зумовлена, якщо пасажир:

- прибув на реєстрацію після встановленого авіакомпанією часу її закінчення;

- відмовився від проходження перевірки служби безпеки або виконання інших інструкцій авіакомпанії;

- пред`явив неналежним чином оформлені документи для подорожі;

- пред`явив квиток, який зареєстровано як втрачений (викрадений) або підроблений.

2) Рейс не може бути виконано за розкладом через фактори, що не залежать від перевізника (виникнення надзвичайних обставин).

3) Пасажир подорожує за безкоштовним авіаквитком (ID00) або авіаквитком зменшеної вартості, яка прямо або опосередковано не є доступною для інших пасажирів, окрім випадків коли авіакомпанія видала квитки у відповідності до програми лояльності для пасажирів - членів «Панорама Клубу», а також пасажирам, що подорожують за компенсаційними квитками.

4) Пасажир перевозиться без надання окремого місця (діти віком до 2 років).

5) Альтернативний рейс прибуває в аеропорт призначення раніше або в однаковий час з первинно заброньованим.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, затримка рейсу відбулась на 26 год. 00 хв., тобто до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню положення ч.3 ст.106 Повітряного кодексу України згідно із якою якщо затримка рейсу перевищує п`ять годин, пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.2 ст.104 Повітряного кодексу України, крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов`язаний запропонувати пасажиру на вибір:

1) відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості;

2) зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць.

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача компенсації в розмірі 400 Євро посилалась на положення статті 104 Повітряного кодексу України. Проте суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами не можуть бути застосовані положення зазначеної статті, оскільки вона регулює питання сплати компенсації пасажирам у разі відмови у перевезенні, проте позивачу було відмовлено у перевезенні у зв`язку з відсутністю у них необхідних документів, які є обов`язковими для здійснення авіаперевезення та мають бути пред`явлені пасажирами. Крім того, відбулась затримка рейсу.

В той же час у відповідності до п.17.3.2 Правил, Авіакомпанія, скасовуючи або затримуючи рейс, надає пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу.

Позивач не надав доказів, що він звертався до представників авіакомпанії про надання інформації про причини затримки рейсу та відповіді не отримав.

Позивачі в позовній заяві не зазначили причини з яких не було здійснено обмін квитків на інший рейс, оскільки як вбачається в подальшому, позивач придбав квитки на авіарейс, перевезення яким було здійснено саме відповідачем. Не обгрунтовано було і необхідності придбання нових квитків.

26.04.2017 року о 19:44 год. позивачі придбали квитки

№ 566 2410243332 на ім`я ОСОБА_2 на рейс РS74 сполученням Дніпропетровськ - Київ (аеропорт Бориспіль) на 02.05.2017 року 07:40, далі РS775 02.05.2017 09:55 сполученням Київ (аеропорт Бориспіль) - Тель-Авів (аеропорт Бен Гуріон); потім на рейс РS792 10.05.2017 01:20 сполученням Тель-Авів (аеропорт Бен Гуріон) - Дніпропетровськ.

№ 566 2410243331 на ім`я ОСОБА_3 на рейс РS74 сполученням Дніпропетровськ - Київ (аеропорт Бориспіль) на 02.05.2017 року 07:40, далі РS775 02.05.2017 09:55 сполученням Київ (аеропорт Бориспіль) - Тель-Авів (аеропорт Бен Гуріон); потім на рейс РS792 10.05.2017 01:20 сполученням Тель-Авів (аеропорт Бен Гуріон) - Дніпропетровськ

№ 566 2410243330 на ім`я ОСОБА_4 на рейс РS74 сполученням Дніпропетровськ - Київ (аеропорт Бориспіль) на 02.05.2017 року 07:40, далі РS775 02.05.2017 09:55 сполученням Київ (аеропорт Бориспіль) - Тель-Авів (аеропорт Бен Гуріон); потім на рейс РS792 10.05.2017 01:20 сполученням Тель-Авів (аеропорт Бен Гуріон) - Дніпропетровськ.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2018 року на адресу відповідача позивач ОСОБА_2 направив лист в якому просив перерахувати на його рахунок 31 933,71 грн. збитків за скасування рейсу РS791 та відповідно 34 805,70 грн. компенсації, передбаченої ст.104 ПК України з розрахунку по 11 601,90 грн. на кожного з родини, а всього на загальну суму 66 739,41 грн.

Суду не надано доказів чи отримано зазначений лист відповідачем.

Стаття 104 Повітряного кодексу України передбачає компенсацію пасажирам у разі відмови у перевезенні.

Згідно з ч.1 зазначеної статті, у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов`язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду.

Згідно з ч.5 ст.104 Повітряного кодексу України, якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах:

250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

600 євро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше заплановано та на який заброньовано принаймні одне місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час.

Перевізник має право зменшити розмір компенсації, визначеної у частині п`ятій цієї статті, на 50 відсотків, якщо пасажиру пропонується заміна маршруту перевезення до його пункту призначення альтернативними рейсами, час прибуття яких не перевищує запланованого:

на дві години - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

на три години - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

на чотири години - для рейсів, не зазначених у абзацах другому та третьому цієї частини.

Відстань, зазначена в цій частині цієї статті, вимірюється за методом ортодромічної відстані маршруту (ч.6 ст.105 Повітряного кодексу України).

Виплата компенсації не звільняє перевізника від обов`язку запропонувати пасажиру на вибір послуги та відшкодування витрат, передбачених частиною другою цієї статті та частиною п`ятою статті 105 цього Кодексу (ч.7 ст.105 Повітряного кодексу України).

Стаття 29 Монреальської Конвенції передбачає, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачам було відмовлено в здійсненні перевезення з тієї причини що були відсутні документи для здійснення авіаперевезення, тобто саме з вини позивачів; не було підтверджено належними та допустимими доказами що позивачам було відмовлено у здійсненні перевезення проти їхньої волі, тому відсутні законом передбачені підстави для стягнення з відповідача на користь позивачів компенсації, визначеної ч.5 ст.104 Повітряного кодексу України. Крім того, рейс не був скасований, а відправився із затримкою, діючим законодавством не передбачено відшкодування вартості квитків, які не були використані позивачами, тому з врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача про відшкодування збитків та стягнення компенсації.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди варто зазначити наступне.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Закон пов?язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі. Перелік не має вичерпного характеру.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснює, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених положеннями Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, які виникли між сторонами не передбачають відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення їм моральної шкоди внаслідок затримки рейсу, а тому суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не грунтуються на вимогах діючого законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,77-81, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про відшкодування вартості квитків та моральної шкоди, стягнення компенсації- відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2020 року

Суддя: Н.Г. Притула