справа № 631/212/20

провадження № 2/631/500/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Ракової С. А.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ісачкін Едуарда Анатолійович, до Державного реєстратора Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалової Олександри Миколаївни, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,- «Про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки»,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ,від імені та в інтересах якого діє адвокат Ісачкін Е. А.,звернувся в суд із позовом до Державного реєстратора ЛозівськоїРДА Харківської області Качалової О. М., із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «Про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки» (вхідний № 1624/20-вх від 12.03.2020 року), мотивуючи свої вимоги тим, що 27.09.2019 року Державним реєстратором ЛозівськоїРДА Харківської області Качаловою О. М. зареєстроване право власності на земельну ділянку (кадастровий № 632485500:08:000:0908, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48901295) та (кадастровий № 632485500:08:000:0909, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 489000200), за співвласниками земельних ділянок - громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як спільну часткову власність у частці 1/3 земельної ділянки на кожного співвласника.Реєстрація була проведена на підставі заяви, поданої 05.09.2019 року, на час подання якої співвласниця ОСОБА_4 вже померла, про що свідчить відповідне Свідоцтво про смерть від 28.05.2019 року.Позивач є спадкоємцем померлої за заповітом, посвідченим 16.08.1993 року Державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Матющенко Н. Ю. (реєстраційний № 3-4009), яку він прийняв шляхом подання 30.05.2019 року заяви приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області БраженкоІ. І. До складу спадщини, зокрема, входить право на 1/3 частки права на земельну частку (пай) згідно зі Сертифікатом (серії ХР № 0275478) та право на 1/3 частки права на земельну частку (пай) згідно зі Сертифікатом (серії ХР №0275479).РішеннямиСтаровірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 18.07.2019 року № 560 та № 561 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою по виділенню (встановленню) в натурі (на місцевості) меж земельної частки (паю) ОСОБА_3 (1/3 частка), ОСОБА_4 (1/3 частка) та ОСОБА_2 (1/3 частка).Також РішеннямиСтаровірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.09.2019 року № 822 та № 823 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на територіїСтаровірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та вирішено передатиїї у приватну власність ОСОБА_3 (1/3 частка), ОСОБА_4 (1/3 частка) таОСОБА_2 (1/3 частка).Реєстрація права власності за померлою особою порушує права позивача та створює перешкоди в їх реалізації, тому просив скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий № 632485500:08:000:0908, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48901295, та кадастровий № 632485500:08:000:0909, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 489000200, за співвласниками земельних ділянок - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ,- як спільна часткова власність у частці 1/3 земельної ділянки на кожного співвласника (а. с. 2 - 5).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак звернувся із відповідною заявою, зареєстрованою за вхідним № 4994/20-вх від 03.09.2020 року, в якій просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити (а. с. 119).

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ісачкін Е. А., що діє за ордером на надання правової допомоги від 12.03.2020 року (серії АН № 1010339), виданим на підставі договору про надання правової допомоги від 13.01.2020 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , а також свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ДН № 5326), виданого 26.12.2018 року Радою адвокатів Донецької області згідно із рішенням № 17 від цієї дати, у судове засідання теж не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав заяву, зареєстровану за вхідним № 4995/20-вх від 03.09.2020 року, в якій просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі (а. с. 18 - 20, 21, 22, 120).

Відповідач -Державний реєстратор Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалова О. М. у судове засідання також не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № ЕП-1554/20-вх від 13.08.2020 року, з проханням справу розглянути за її відсутності. Раніше, за вхідним № 2043 від 07.04.2020 року, надходила заява про визнання позову відповідачем, де вона зазначала, що на час реєстрації нею права власності, вона не мала відомостей про смерть співвласниці ОСОБА_4 (а. с. 105, 36).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача - ОСОБА_2 у судове засідання теж не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 2509/20-вх від 05.05.2020 року, з проханням справу розглянути за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує та просить його задовольнити (а. с. 53).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача - ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 2593/20-вх від 07.05.2020 року, з проханням справу розглянути за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує та просить його задовольнити (а. с. 55).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно із частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 зазначеного вище нормативно-правового акту, особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у учасників справи свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та при їх визнанні, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 цивільного процесуального кодифікованого закону України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Так, згідно із заповітом, посвідченим державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Матющенко Н. Ю. 16.08.1993 року, та зареєстрованого в реєстрі за № 3-4009, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй майно де б таке не знаходилось та з чого б воно не складалось в тому разі належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 ,- заповіла сину ОСОБА_1 . А якщо він помре раніш неї, або не прийме спадщину - все раніш зазначене майно заповіла ОСОБА_6 (а. с. 8, 117).

Як убачається зі Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 28.05.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села ІІ Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 років у місті Харкові, про що 28.05.2019 року складено відповідний актовий запис № 7977 (а. с. 9).

30.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І. І. із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_4 згідно із заповітом на все майно, посвідченим 16.08.1993 року Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-4009 (а. с. 10).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56355848, виданого 30.05.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І. І., до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 64258586, номер у нотаріуса 15/2019), що зберігається у нього й спадкодавцем єОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11).

Згідно із сертифікатомна право на земельну частку (пай) (серії ХР № 0275479) від 31.05.2019 року, виданого головою Нововодолазької районної адміністрації на підставі рішення Нововодолазької райдержадміністрації № 299від 18.06.1996 року, право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП імені Чапаєва Нововодолазького району Харківської області, розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах, наданоОСОБА_18 та з урахуванням змін до сертифікату, право на земельну частку (пай)передано по 1/3 частці кожному ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 12).

Згідно із сертифікатомна право на земельну частку (пай) (серії ХР № 0275478) від 31.05.2019 року, виданого головою Нововодолазької районної адміністрації на підставі рішення Нововодолазької райдержадміністрації № 299від 18.06.1996 року, право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП імені Чапаєва Нововодолазького району Харківської області, розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах,надано ОСОБА_9 та з урахуванням змін до сертифікату, право на земельну частку (пай) передано по 1/3 частці кожному ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 13).

Відповідно до змісту рішення Старовірівської сільської ради № 560від 18.07.2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою повиділенню (встановленню) в натурі (на місцевості) меж земельної частки (паю), що розташована в землі колективної власності реформованого КСП іменіЧапаєвана території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 11,8042 гектарів (рілля) по 1/3 частці кожній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно із проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП іменіЧапаєва (а. с. 14).

Відповідно до змісту рішення Старовірівської сільської ради № 561 від 18.07.2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою повиділенню (встановленню) в натурі (на місцевості) меж земельної частки (паю), що розташована в землі колективної власності реформованого КСП іменіЧапаєва на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 5,4577 гектарів(рілля) по 1/3 частці кожній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно із проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП іменіЧапаєва (а. с. 15).

З рішення Старовірівської сільської ради № 822 від 19.09.2019 року убачається, що рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно з КВЦПЗ 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку по 1/3 частці кожній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,4577 гектарів (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер 6324285500:08:000:0908, із земель колективної власності реформованого КСП іменіЧапаєва на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 17).

З рішення Старовірівської сільської ради № 823 від 19.09.2019 року убачається, що рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно з КВЦПЗ 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку по 1/3 частці кожній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 11,8042 гектарів (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер 6324285500:08:000:0909, із земель колективної власності реформованого КСП іменіЧапаєва на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 16).

На підставісвідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. 22.05.2019 року в межах спадкової справи № 53/1999 та зареєстрованих в реєстрі за № 395, № 396, № 397, № 398, № 399 та № 400, спадкоємцями майна ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначеного в заповіті, що посвідчений Старовірівською сільською радою 10.09.1997 року та зареєстрований в реєстрі за № 137, є її доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (кожна по 1/3 частки). Спадщина, на яку видано свідоцтва, складається з: права на земельну частку (пай) (сертифікат серії ХР № 0275479 на землі, що перебувають у колективній власності КСП імені Чапаєва, розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виданий на підставі рішення Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області № 299 від 18.06.1996 року, та сертифікат серії ХР № 0275478 на землі, що перебувають у колективній власності КСП імені Чапаєва, розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виданий на підставі рішення Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області № 299 від 18.06.1996 року(а. с 91, 90, 98, 99, 89, 88).

З Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 182726501, сформованого 27.09.2019 року о 13 годині 43 хвилини 24 секунди, та № 182727004, сформованого 27.09.2019 року о 13 годині 45 хвилин 12 секунд, й № 182726100, сформованого 27.09.2019 року о 13 годині 41 хвилину 50 секунд, державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М., земельна ділянка із кадастровим номером 6324285500:08:000:0908, площею 5,4577 гектарів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924561263242, зареєстрована 25.09.2019 року на підставі рішення Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 822 від 19.09.2019 року за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/3 частки за кожною (а. с. 92, 94, 95).

З Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 182723443, сформованого 27.09.2019 року о 13 годині 32 хвилини 09 секунд, та № 182718124, сформованого 27.09.2019 року о 13 годині 11 хвилин 33 секунди, й № 182719236, сформованого 27.09.2019 року о 13 годині 16 хвилин 07 секунд, державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М., земельна ділянка із кадастровим номером 6324285500:08:000:0909, площею 11,8042 гектарів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924512063242, зареєстрована 25.09.2019 року на підставі рішення Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 823 від 19.09.2019 року заОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частки за кожною (а. с. 93, 96, 97).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна,сформованою 13.08.2020 року о 10 годині 49 хвилин 48 секунд за № 220133532, земельна ділянка із кадастровим номером 6324285500:08:000:0909, площею 11,8042 гектарів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924512063242, зареєстрована 25.09.2019 року державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М. (індексний № 48900220) на підставі рішення Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 823 від 19.09.2019 року за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частки за кожною(а. с. 100 - 101).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна,сформованою 13.08.2020 року об 11 годині 00 хвилин 13 секунд за № 220136953, земельна ділянка із кадастровим номером 6324285500:08:000:0908, площею 5,4577 гектарів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924561263242, зареєстрована 25.09.2019 року державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М. (індексний № 48901295) на підставі рішення Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 822 від 19.09.2019 року за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частки за кожною (а. с. 102 - 103).

РішеннямСтаровірівської сільської ради № 1187 від 12.12.2019 року рішення XIX сесії Старовірівської сільської ради VII скликання від 19.09.2019 року № 822 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та передачу її у приватну власність ОСОБА_3 (1/3 частка), ОСОБА_4 (1/3 частка) та ОСОБА_2 (1/3 частка)» визнано таким, що втратило чинність у зв`язку із смертю ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 )(а. с. 86).

РішеннямСтаровірівської сільської ради № 1188 від 12.12.2019 року рішення XIX сесії Старовірівської сільської ради VII скликання від 19.09.2019 року № 823 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та передачу її у приватну власність ОСОБА_3 (1/3 частка), ОСОБА_4 (1/3 частка) та ОСОБА_2 (1/3 частка)» визнано таким, що втратило чинність у зв`язку із смертю ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ) (а. с. 87).

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV від 05.06.2003 року (із змінами та доповненнями) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями).

Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі № 9-зп).

Частина 2 статті 129 Основного Закону нашої держави визначає засади судочинства, однією з яких (пункт 3 вказаної частини) є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Отже, частинами 1, 2 та 4 статті 13 й частиною 2 статті 14 Конституції України гарантовано, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності, які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Також відповідно до приписів статті 41 Основного Закону нашої держави кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 316, статтею 328 та частинами 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З частин 2 та 4 статті 373 цього ж кодексу вбачається, що право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону й власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до змісту частин 1 і 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Положеннями частини 1 статті 81 цього ж кодифікованого закону України визначені правові підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки серед яких, зокрема, зазначена безоплатна передача із земель державної і комунальної власності та виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

При цьому як роз`яснюють частини 1 та 2 стаття 116 зазначеного вище кодифікованого нормативно-правового акту, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом , шляхом передачі земельних ділянок у власність.

У свою чергу, як убачається з положень підпунктів «а», «б» і «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; та одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений нормами права, що містяться у положеннях статті 118 Земельного кодексу України.

Так, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина3 статті 118 Земельного кодексу України).

Рішення відповідних органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом(частина 5 наведеної вище статті).

Відповідно доабзаців 1 і 2 пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, а також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (частина 1 статті 2 цього Закону»).

Положеннями частин 1 та 2 статті 3 наведеного вище законодавчого акту регламентовано, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської,селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Окрім того, виходячи з приписів статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні за своєю правовою природою положення, містяться й у частині 1 статті 182 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Отже, порядок такої реєстрації визначений спеціальним законом, яким є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до змісту частини 1 статті 3 та частини 1 статті 4 якого, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою.

При цьому частиною 2 статті 3 зазначеного нормативно-правового акту прямо передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з наведеного, право власності ОСОБА_4 на 1/3 частину земельних ділянок із кадастровим № 6324285500:08:000:0908 та № 6324285500:08:000:0909 виникнуло з моменту здійснення державної реєстрації, вчиненої 25.09.2019 року державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М. на підставі рішень Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 822 та № 823 від 19.09.2019 року.

Тобто, починаючи з цієї дати, вонаяк фізична особа юридично вважається власником 1/3 частин земельних ділянок із кадастровим № 6324285500:08:000:0908 та № 6324285500:08:000:0909, площами 5,4577 гектарів та 11,8042 гектарів відповідно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924561263242 і 1924512063242.

Однак як на час прийняття 19.09.2019 року Старовірівською сільською радоюНововодолазького району Харківської області рішень № 822 та № 823, так і на час вчинення 25.09.2019 року державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М. реєстрації права власності на землю за ОСОБА_4 , остання вже померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть, долученою до матеріалів справи.

Цивільний кодекс України у своїх статтях 1 та 2 регламентує, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, якими є фізичні та юридичні особи.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 цього кодексу).

Отже, задля того, щоб бути повноправним учасником цивільних правовідносин фізичній особі слід мати цивільну правоздатність.

З огляду на приписи частин 1, 2 і 4 статті 25 цивільного кодифікованого закону України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи, й виникає вона у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків є Актами цивільного стану. Ними є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частини 1 - 2 статті 49 Цивільного кодексу України).

Тобто, як визначає частина 3 і 4 цієї ж статті, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть, а реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені вимоги діючого законодавства було дотримано й фізичну смерть ОСОБА_4 , що сталась у місті Харкові27.05.2019 року, зареєстровано у законний та процесуальний (актовий запис № 7977) спосіб, про свідчить копія свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 28.05.2019 року.

Натомість після її смерті 19.09.2019 року Старовірівською сільською радою було ухвалені рішення № 822 та № 823 щодо передання у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельну ділянку по 1/3 частці кожній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,4577 гектарів (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер 6324285500:08:000:0908, та площею 11,8042 гектарів (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер 6324285500:08:000:0909, із земель колективної власності реформованого КСП імені Чапаєва на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у відповідності до змісту яких 25.09.2019 року державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М. проведено державну реєстрацію цього права.

Приписами статей 1216 та 1217 цивільного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а згідно із змістом частини 1 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 цього кодексу).

Як визначають норми права, що містяться у статті 1233, частині 1 статті 1235 та частинах 1 і 2 статті 1236 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, яким заповідач призначає спадкоємця (одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин) та охоплює права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права і обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. При цьому заповіт може бути складений щодо усієї спадщини або її частини.

Частинами 1, 2 та 5 статті 1268 цивільного кодифікованого закону України визначено, що спадкоємиць за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту частини 1 статті 1270 вказаного нормативно-правового акту убачається, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємиць, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частини 1 і 2 статті 1269 цивільного процесуального кодифікованого закону України).

Спадкоємиць який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність якого не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини 1 і 3 статті 1296 Цивільного кодексу України).

Одночасно й вимоги частини 1 статті 1297 цього ж кодексу, зобов`язують спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутись до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за життя залишала заповіт на користь позивача.А тому з часу її смерті відкрилась спадщина, спадкування щодо якої здійснюється за заповітом, який посвідчений державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Матющенко Н. Ю. 16.08.1993 року, зареєстрований в реєстрі за № 3-4009 і складений на користь її сина ОСОБА_1 щодо належного спадкодавцеві усього майна. Оскільки той протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, а саме шість місяців з часу відкриття спадщини, звернувся 30.05.2019 року до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І. І. із заявою про прийняття спадщини із відповідною заявою про прийняття спадщини, й підстав для його усунення від спадщини, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України, судом не встановлено, вважається що він прийняв спадщину і суд рахує цей факт доведеним.

Норма матеріального права, що міститься у статтях 1218 , 1225 та 1226 Цивільного кодексу України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення , й частка у праві спільної сумісної власності також спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

З оглядку на таке, визнання права власності на 1/3 частину земельних ділянок із кадастровими номерами6324285500:08:000:0908 та 6324285500:08:000:0909, а в подальшомуі реєстрація цього права за померлою ОСОБА_4 є , по-перше, незаконним, а, по-друге, таким, що здійснює фактичну перешкоду для реалізації її спадкоємцем - позивачем у справі - ОСОБА_1 - своїх спадкових прав, а тому підлягає скасуванню.

Порушення вимог діючого законодавства Старовірівською сільською радою усунуто самостійно у процесуальний спосіб шляхом прийняття відповідних рішень № 1187 та № 1188 від 12.12.2019 року щодо визнання такими, що втратили чинність у зв`язку із смертю ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ) своїх рішень XIX сесії від 19.09.2019 року № 822 та № 823.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», ухваленим 24.06.2003 року, та у справі «Рисовський проти України», ухваленим 20.10.2011 року, закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення, зазначеного останнім, Європейський суд з прав людини вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначноюсанкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням такого, після виявлення Старовірівською сільською радою своєї помилки щодо ухвалення нею 19.09.2019 року рішень № 822 та № 823, вони самостійно шляхом прийняття 12.12.2019 року відповідних рішень № 1187 та № 1188 визнані такими, що втратили чинність.

Однак незважаючи на це, державна реєстрація права власності, здійснена на їх підставі, залишилась. Тобто, виявлена під час урядування відповідачем - державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О. М. - помилка в порядку реалізації принципу «належного урядування» усунута нею не була.

Однак, суд не має сумнівів щодо незаконних реєстраційних дії стосовно спірного майна, а тому ризик таких дій державного органу повинен покладатися на саму державу, при цьому вони не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий № 632485500:08:000:0908, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48901295, та кадастровий № 632485500:08:000:0909, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 489000200) за співвласниками земельних ділянокОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як спільною частковою власністю у частці 1/3 земельної ділянки на кожного співвласникає похідними від визнання 12.12.2019 року Старовірівською сільською радою у своїх рішеннях № 1187 та № 1188 відповідних рішень № 822 та № 823 від 19.09.2019 року такими, що втратили чинність, а відповідач самостійно проведену на їх підставі реєстрацію цього права не скасував, суд вважає, що єдиним законним засобом захисту порушеного права є скасування такого рішення у судовому порядку.

За таких умов суд бере до уваги, що частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також, частинами 1 - 3 статті 319 цього ж нормативно-правового кодифікованого акту України обумовлено, що власник володіє, користується та розпоряджується майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено у частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Одночасно із цим, положеннями частин 1, 2 та 5 статті 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому норма права, що міститься у частині 1 статті 12 й частині 1 статті 13 зазначеного вище нормативно-правового акту, роз`яснює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Також, у відповідності із змістом частини 1 статті 15, частини 1 й пунктів 2, 7 і 10 абзацу 1 частини 2 статті 16, а також частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона здійснює на свій розсуд, зокрема, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу таким способом як визнання правочину недійсним, припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначені норми кореспондують із приписами частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 й частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, які суд захищає, здійснюючи правосуддя, з метою ефективного їх захисту у спосіб, визначений законом або договором.

Зі змісту статті 391 Цивільного кодексу України убачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Одночасно з цим, за положеннями частини 2 статті 90 і статті 152 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до змісту статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав згідно із пунктом 13частини 1 статті 27 зазначеного законодавчого акту України проводиться, зокрема,на підставірішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

За приписами частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до змісту частини 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

У статті 15 Закону України, що цитується, визначено, що реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону. Скасований реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об`єкту нерухомого майна.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки (пункт 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Положеннями частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обумовлено, що у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченомупідпунктом «в» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону (виправлення помилки, допущеної державним реєстратором) - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів. У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

Окрім того, згідно із частиною 3 наведеної вище статті вказаного закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а`пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а`пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Також суд керується й положеннями статті 19 Конституції України, якими наголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України обумовлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Окрім того, відповідно до приписів статті 393 зазначеного вище кодексу, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Як визначено у частині 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оцінюючи усі зібрані докази у їх сукупності, судом встановлено, що згідно із даними Національної кадастрової системи в ній на час розгляду справи й після визнання такими, що втратили чинність у зв`язку із смертю ОСОБА_4 , рішень Старовірівської сільської ради № 822 та № 823 від 19.09.2019 року, проведена на їх підставі 25.09.2019 року реєстрація відповідного права (індексний № 48901295 та № 48900200) не скасована, а отже існує реєстраційний запис щодо земельних ділянок із кадастровим номером 6324285500:08:000:0908 та номером 6324285500:08:000:0909, що свідчить про існування порушення прав позивача.

З огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову шляхом скасування реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий № 632485500:08:000:0908), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48901295 та кадастровий № 632485500:08:000:0909, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 489000200) за співвласниками земельних ділянок, громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як спільною частковою власністю у частці 1/3 земельної ділянки на кожного співвласника.

Ухвалюючи рішення, суд звертає увагу учасників справи на те, що згідно підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, тобто через Нововодолазький районний суд Харківської області, або на підставі приписів статті 355 цього ж кодексу - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Окрім того, суд констатує, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 19, 41, 55, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 78, 81, 90, 116, 118, 125, 126, 152 і 155 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями);статтями 1, 2, 11 - 13, 15, 16, 20, 21, 24, 25, 49, 182, 316, 319, 321, 328, 373, 391, 393, 1216 - 1218, 1220, 1222 - 1226, 1233, 1235, 1236, 1268 - 1270, 1296 і 1297 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями);статтею 17 та пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року;Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV від 05.06.2003 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року та «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ісачкін Едуарда Анатолійович, до Державного реєстратора Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалової Олександри Миколаївни, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,- «Про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки» задовольнити.

Скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий № 632485500:08:000:0908), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48901295 та кадастровий № 632485500:08:000:0909, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 489000200 за співвласниками земельних ділянок, громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як спільною частковою власністю у частці 1/3 земельної ділянки на кожного співвласника.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_2 ), паспорт громадянина України (Серія НОМЕР_3 );

Відповідач: державний реєстратор Лозівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_17 , місце знаходження (вулиця Лозовського, будинок № 10-А, місто Лозова Харківської області, 64602), реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспорт громадянина України не відомі;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_3 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_4 ), паспорт громадянина України не відомий;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: ОСОБА_3 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_4 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_5 ), паспорт громадянина України не відомий.

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 11.01.2021 року.

Суддя: С. В. Мащенко