Справа № 383/1305/19

Номер провадження 2/383/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Замши О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Восход» ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Пономарьова Олега Валентиновича звернулася до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним.

На обгрунтування позову зазначила, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.11.2007 року набула у власність земельну ділянку площею 7,4500 га кадастровий номер 352083800:02:000:0141, розташовану на території Кетрисанівської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР №057348, виданого 02.02.2009 року Бобринецькою районною державною адміністрацією. Після отримання листа з Бобринецької міської ради №03-39/748 від 31 березня 2017 року позивачу стало відомо, що 01 квітня 2014 року між нею та селянським (фермерським) господарством «Восход» ОСОБА_2 було укладено договір оренди, належної ОСОБА_1 земельної ділянки та 31 березня 2017 року за номером запису про інше речове право: 19789192 проведено державну реєстрацію права оренди. Після проведення державної реєстрації, відповідач не надав позивачу екземпляр договору оренди, з його змістом позивач не ознайомлювалася. Вказує, що договір оренди землі не підписувала, під час його укладення сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 жодним чином не засвідчувала свою волю до виникнення правовідносин з приводу оренди земельної ділянки з відповідачем та настання відповідних правових наслідків звернулася до суду з позовом та просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01 квітня 2014 року ОСОБА_1 з селянським (фермерським) господарством «Восход» ОСОБА_2 зареєстрований 31 березня 2017 року, номер запису про інше речове право 19789192.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Задоволено клопотання представника позивача - адвоката Пономарьова Олега Валентиновича та витребувано з Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна, земельну ділянку площею 7,4500 га. кадастровий номер 3520883800:02:000:0141, розташовану на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (разом з електронними копіями документів на підставі яких проведено дії та які повернені заявнику),

Під час підготовчого провадження ухвалою суду від 11.02.2020 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання про належність підпису ОСОБА_1 у спірному договорі оренди землі. Провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року після отримання судом висновку судової почеркознавчої експертизи провадження у справі було поновлено.

Після визначення остаточного предмету спору та характеру спірних правовідносин, викладу пред`явлених позовних вимог ухвалою суду від 01.12.2020 року підтовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Пономарьов О.В. до суду надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Коваленко Н.О. до суду надала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача.

У наданому відзиві на позов від 10.01.2020 року відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що 01.04.2014 року між сторонами був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,45 га, розташовану на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району строком на 20 років. Договір оренди 01.04.2014 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1214824835208, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Вказує, що під час укладення договору сторони дійшли згоди щодо умов договору, строку його дії та виплати орендної плати відразу за весь період оренди. Відповідач вважає дії позивача, яка отримала орендну плату за договором оренди землі від 01.04.2014 року за весь період оренди в сумі 200000 грн., а після спливу п`яти з половиною років пред`являє позов до суду про визнання договору оренди землі недійсним такими, що викликають сумніви у її добросовісності.

У наданих письмових поясненнях від 12.01.2021 року відповідач вказує, що ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовними вимогами про визнання договору оренди землі недійсним у зв`язку з його не підписанням, обрала не ефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки оспорювання самого факту укладення правочину спростовується не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним. А тому просить відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази на обгрунтування позовних вимог та їх заперечень, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності набула у власність земельну ділянку площею 7,4500 га кадастровий номер 352083800:02:000:0141, розташовану на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії КР №057348, виданого 02.02.2009 року Бобринецькою районною державною адміністрацією.(а.с.8).

01.04.2014 року між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Восход» в особі голови ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі. Згідно умов договору в оренду передається земельна ділянка, що розташована на території Кетрисанівської сільської ради загальною площею 7,4500 га, строком на 20 років та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Вказаний договір має підписи, орендодавця і орендаря.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на рухоме майно №187658469 від 06.11.2019 року наявний запис про оренду земельної ділянки ОСОБА_1 відповідачем селянським (фермерським) господарством «Восход». (а.с.10-11).

Як на підставу недійсності договору оренди землі позивач вказує на обставину, що даний договір не підписувала, та не засвідчувала свою волю до виникнення правовідносин з приводу оренди земельної ділянки з відповідачем та настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що не мала волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі та не підписувала його.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що розглядається, позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаючись на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож відповідач безпідставно стверджує про укладення договору оренди на умовах зазначеного договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Судом встановлено, що підпис у спірному договорі оренди землі виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою. Так, у висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 02.03.2020 року №739/740/20-27 зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1 у договір оренди земельної ділянки від 01.04.2014 року, укладеному між ОСОБА_1 та СФГ «Восход» в особі ОСОБА_2 , підшитому у матеріалах реєстраційної справи №1214824835208 (а.р.с.6-7), які містяться на 1-й - 4-й сторінках в графах «гр. ОСОБА_1 ____», виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якихось справжніх підписів ОСОБА_1 .

Стороною відповідача наведені обставини не спростовані.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволені позову, у зв`язку з обранням неефективного способу захисту, оскільки за обставин встановлених під час розгляду справи позивачу слід заявляти вимогу про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Оскільки позивачем заявлено саме вимогу про визнання договору оренди землі недійним, суд, з врахуванням положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, позбавлений можливості розглянути вимогу про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України покладаються на позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 77, 81, 102, 103, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01 квітня 2014 року ОСОБА_1 з селянським (фермерським) господарством «Восход» ОСОБА_2 зареєстрований 31 березня 2017 року, номер запису про інше речове право 19789192.

Витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

- позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: Селянське (фермерське) господарство «Восход» ОСОБА_2, місце знаходження за адресою Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Кетрисанівка, вул. Садова, 22, ідентифікаційний код юридичної особи 23685584.

Повне судове рішення складено 20.01.2021 року.

Суддя О.В. Замша