Справа № 346/2327/20

Провадження № 2/346/149/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді: Беркещук Б.Б.

з участю секретаря: Копильців І.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

під часрозгляду упідготовчому судовомузасіданні взалі судум.Коломия цивільноїсправи запозовом ОСОБА_2 доПриватного акціонерноготовариства «Страховагрупа ТАС» про захистправ споживачівта стягненнястрахового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерноготовариства «Страховагрупа ТАС» про захистправ споживачівта стягненнястрахового відшкодування.

Представник відповідача АТ «Страховагрупа ТАС»подав до суду клопотання про передачу даної справи за територіальною підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, мотивуючи тим, що позивач звернувся до Коломийського міськрайонного суду посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів» однак з аналізу судової практики розгляду цивільних справ, що виникають із договорів страхування , проведеному Верховним Судом України у 2011 році , зроблено висновок про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини , які випливають із Закону від 01 липня 2004 року "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на правовідносини з добровільного майнового страхування відповідно до Закону України від 07 березня 1996 р № 85/96-ВР «Про страхування» та на правовідносини щодо добровільного страхування під час подорожей за кордон. Отже, страхування - це окремий вид договірних зобов`язань, який не регулюється Законом України « Про захист прав споживачів». Даний спір щодо виплати страхового відшкодування виник з правовідносин пов`язаних з виконанням договору добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордон та укладений між страхувальником ОСОБА_3 та страховиком АТ «СГ «ТАС» у зв`язку з порушенням умов договору на отримання страхового відшкодування згідно Закону України «Про страхування» . Вказує, що в даному випадку предметом спору є не якість страхових послуг, а права та обов`язки сторін згідно умов договору страхування. Відносини, що виникають з майнового страхування та страхування медичних витрат та нещасних випадків під час подорожі за кордон, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування та страхування медичних витрат та нещасних випадків під час подорожі за кордон.

Представник позивача адвокат Чобанюк М.М. заперечив щодо даного клопотання, обґрунтував тим, що згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, а відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

Просить відмовити у задоволенні клопотання АТ «СГ «ТАС» (приватне) про передачу матеріалів даної цивільної справи на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.

Враховуючи клопотання представника відповідача, беручи до увагу думку представника позивача, суд доходить таких висновків

Так, до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

Позивач звернулась до суду з позовом як спадкоємиця страхувальника, вказавши у позовній заяві, що договір добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордоном укладено між її батьком ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, та АТ «Страховагрупа ТАС», тому, Закон України «Про захист прав споживачів»не поширюється на спірні правовідносини, які виникли між АТ «Страховагрупа ТАС»та позивачем.

Споживачем, права якого захищаються на підставіЗакону України «Про захист прав споживачів», є громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Згідно ізст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послугадіяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» таглаві 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а вЗаконі України «Про захист прав споживачів»загальними.

Оскільки позивач не є стороною вищевказаного договору та споживачем послуг, а Закон України«Про захистправ споживачів» регулює відносини, які виникають виключно між споживачем і виробником, виконавцем, продавцем під час продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики, тому право на отримання страхового відшкодування у останнього виникло на підставі нормЦК України та Закону України «Про страхування».

Відповідно до ч. 2ст. 27 ЦПК Українипозови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що саме з юридичною особою Приватним акціонернимтовариством «Страховагрупа ТАС», яке визначено відповідачем по справі, місцезнаходження якого є м. Київ, пр.. Перемоги , 65 , було укладено договір страхування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Коломийському міськрайонному суду та клопотання представника відповідача про передачу даної справи за територіальною підсудністю слід задоволити .

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Цивільна юрисдикція це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26-30 ЦПК України).

Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищезазначене, захищаючи при цьому права та інтереси як позивача так і відповідача по справі, сприяючи справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду справи повноважним складом суду, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області , а тому повинна бути передана на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва

На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Передати цивільну справу № 346/2327/20 за позовом ОСОБА_2 доПриватного акціонерноготовариства «Страховагрупа ТАС» про захистправ споживачівта стягненнястрахового відшкодування за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва (03148 м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю надати сторонам для відома.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Суддя Беркещук Б. Б.