Справа № 182/3238/20

Провадження № 2/0182/818/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який уточнювала (а.с.1-4,24-27), та просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну та моральну шкоду. В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

Вона проживає у належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вона має дві собаки, які живуть на подвір`ї. У 2019 році у неї неодноразово виникали конфлікти з сусідом ОСОБА_2 , який проживає у буд. АДРЕСА_1 , через те, що його собака часто бігала по вулиці, в тому числі по земельним ділянкам інших мешканців вулиці. Собака неодноразово приходила на територію її домоволодіння та намагалася напасти на її собак, але до певного моменту сутичок вдавалося уникати.

16.12.2019 року близько 23:00 год. вона почула собачий гавкіт зі свого подвір`я. Коли вийшла надвір, то побачила, що собака ОСОБА_2 знову проникла на територію її домоволодіння і напала на одну з її собак, серйозно пошкодивши її. З 23:00 год. до 06:00 год. собака відповідача вільно бігала по вулиці до тих пір, поки не вийшов господар та не закрив її у вольєрі. Вона повідомила свої претензії ОСОБА_2 та він не заперечував проти відшкодування шкоди, завданої її собаці. Це її влаштувало, тому вона звернулася до ветеринарної клініки ПП ОСОБА_3 для лікування своєї собаки. Після проведення ветеринаром операції вона звернулася до ОСОБА_2 для відшкодування витрат на лікування собаки, як вони і домовлялися. На той момент розмір витрат становив близько 4000 грн. 00 коп., хоча лікування не було завершено. Відповідач, почувши про вартість лікування відмовився будь-що відшкодовувати.

26.12.2019 року вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. Про події 16.12.2019 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 107965, який було направлено на розгляд до адміністративної комісії при виконкомі Червоногригорівської селищної ради. На підставі протоколу № 2 засідання адміністративної комісії від 21.01.2020 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, та оголошено попередження.

На дату звернення із цим позовом, розмір завданої матеріальної шкоди становить 6150 грн. 00 коп. Також в результаті нападу собаки відповідача на її собаку вона зазнала душевних страждань, вона хвилювалася за те, що не вдасться вилікувати собаку та доведеться приспати. На момент звернення до суду з цим позовом її собака до кінця не одужала. Вона оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 6150 грн. 00 коп., у відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп., а також сплачений нею судовий збір.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження по справі (а.с.31,32).

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Копію ухвали судді від 14.07.2020 року разом з копією позову з додатками направлено відповідачу за його місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку (а.с.30,34). До суду повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення за місцем проживання з відміткою про вручення адресату (а.с.51).

21.07.2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40,41), згідно якого він вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Вказав, що жодних доказів того, що саме його собака вкусила собаку позивача і що саме від її укусу остання отримала ушкодження немає. Вважає, що в ту ніч, про яку зазначає позивач, йшов сильний дощ та з її собакою могло трапитись що завгодно, навіть її собаку могли пошкодити безпритульні собаки, яких в селі вистачає. Зазначив, що з цього приводу не проводились жодні експертизи, відсутні будь-які свідки, тож вважає, що матеріали адміністративної справи сформовані дільничним інспектором лише на підставі припущень позивача. В своїх поясненнях він не визнав та не визнає того факту, що собаку ОСОБА_1 пошкодила саме його собака. З огляду на викладене, вважає, що не завдавав матеріальної та моральної шкоди позивачу та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

28.07.2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (а.с.44,45). Вказала, що нею долучені до позову копії рецептів лікаря-ветеринара, виданих з приводу її звернення за допомогою. На них чітко зазначено, що ушкодження її собаці були нанесені саме іншою собакою, а не іншими предметами. Крім того зазначила, що у своїх поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не заперечував, що його пес 16.12.2019 року бігав по вулиці без нагляду поза межами його домоволодіння. Також зазначила, що на засідання комісії з розгляду адміністративної справи викликалися вона з відповідачем. Рішення у справі було винесено з урахуванням пояснень усіх сторін справи. На даний момент постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення набула чинності та відповідна скарга не подавалася. Тобто вважає, що відповідач погодився з викладеними у постанові обставинами. На підставі викладеного, просить задовольнити її позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року (а.с.52) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно доч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зіч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та другастатті 3ЦПК (в редакції закону 2004 року),то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 20.12.2019 року звернулася до Ветеринарної клініки ПП Кондратюк В.І. З наданої ветеринарною клінікою ПП Кондратюк В.І. довідки (а.с.7) вбачається, що її собаці зроблена операція остеосинтез задньої лівої лапи з причини укусу іншої собаки, перелом осколковий зі зміщенням. Вартість операції та медикаментів склала 4000,00 грн. 13.03.2020 року ОСОБА_1 ветеринарним лікарем ОСОБА_3 надано рецепт-довідку, з якої вбачається, що за весь період лікування її собаки після кусаного перелому кісток, вона витратила 6150,00 грн. (а.с.9,9-на звороті). Вказане також підтверджується рецептами з переліком ліків, наданими ветеринарним лікарем ОСОБА_3 та чеками з аптек (а.с.8,9,9-на звороті).

З матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-20) вбачається наступне. 26.12.2019 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серія АПР18 № 107965 про те, що 16.12.2019 року о 03:00 год. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 порушив правила тримання собак, чим порушив розділ "7" Правил благоустрою Червоногригорівскої селищної ради, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП. Повідомлено ОСОБА_2 , що розгляд адміністративної справи відбудеться адміністративною комісією Червоногригорівської ОТГ. Копію вказаного протоколу ОСОБА_2 отримано 26.12.2019 року, що підтверджується його підписом. До вказаного протоколу додано пояснення ОСОБА_2 на окремому аркуші (а.с.20). Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 23.12.2019 року до дільничного офіцера поліції (а.с.18) вбачається, що 16.12.2019 року близько 23:00 год. на порозі її будинку собака ОСОБА_2 перегризла ногу її собаці (задню лапу), ОСОБА_1 пішла до господарів (вийшла мати), щоб вони закрили собаку, з 03:00 год. ночі та о 06:00 год. ранку (собака не була закрита) вона знову пішла до них, вийшов ОСОБА_4 та заявив їй, що йому потрібно зварювання, щоб закрити собаку у клітці. ОСОБА_1 заявила, що пред`являє претензію, на що він погодився, сказавши що візьме кредит та буде платити. Наступного дня вона поїхала до лікаря, лікар призначив операцію на 20.12.2019 року вартістю 4000,00 грн. Після чого ОСОБА_1 пред`явила ОСОБА_2 чек, але він від всього відмовився. Як вбачається з пояснення ОСОБА_1 (а.с.19), вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , 16.12.2019 року близько 23:00 год. собака сусіда ОСОБА_2 на її подвір`ї покусала її собаку. Як вбачається з пояснення ОСОБА_2 (а.с. 20), в нього є собака породи "Алабай", 16.12.2019 року в нічний час його собака була зачинена на подвір`ї у вольєрі, близько 03:00 год. до нього прийшла сусідка на ім`я ОСОБА_5 і розповіла, що його собака покусала її собаку та гуляла на вулиці без нагляду. Після чого він свого собаку зачинив надійно і до теперішнього часу собаку не залишає.

Як вбачається з копії листа Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області №02 від 14.01.2020 року (а.с.10), ОСОБА_2 було запрошено на засідання адміністративної комісії при виконкомі Червоногригорівської селищної ради.

Згідно Протоколу №02 засідання адміністративної комісії при виконкомі селищної ради від 21.01.2020 року (а.с.11), адміністративна комісія постановила за порушення ст.154 КУпАП України попередити ОСОБА_2 , та в подальшому не повторювати подібних вчинків, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно Постанови №02 адміністративної комісії при виконкомі Червоногригорівської селищної ради від 21.01.2020 року (а.с.12), постановлено за порушення ст.154 КУпАП України попередити ОСОБА_2 , та в подальшому не повторювати подібних вчинків, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Зазначено, що постанова може бути оскаржена в виконкомі Червоногригорівської селищної ради в десятиденний строк з дня її одержання порушником. У вказаній постанові наявний підпис про те, що постанова одержана.

Належних та допустимих доказів відповідачем в обґрунтування своїх заперечень на позов суду не представлено, будь-яких клопотань відповідачем суду не заявлялось.

Згідно матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_2 , 16.12.2019 року в нічний час до відповідача близько 03:00 год. прийшла ОСОБА_1 і розповіла, що його собака покусала її собаку, що його собака гуляла на вулиці без нагляду, після чого відповідач свого собаку зачинив надійно. Відповідач був обізнаний щодо складення 26.12.2019 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення Серія АПР18 № 107965 щодо подій 16.12.2019 року, та щодо винесення Постанови №02 адміністративної комісії при виконкомі Червоногригорівської селищної ради від 21.01.2020 року, якою ОСОБА_2 за порушення ст.154 КУпАП України винесено попередження. Зазначену постанову відповідачем оскаржено не було. Доказів зворотного суду не представлено.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними обставини, викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог.

У ст.526ЦК України закріплено загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 року по справі № 569/14230/15-ц (провадження № 61-7934св18).

Відповідно до положень частин 1 та 2ст. 180 ЦК Українитварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові; домашні тварини - «собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі; безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» його дія поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 5-8ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»передбачено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання; особа, яка супроводжує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду; фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб; дозволяється утримувати, зокрема домашніх тварину вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно з ч.4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 281/618/15-ц.

Отже, вказаними нормами законодавства передбачено, особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.

Крім того, відповідно до вимог частин першої та другоїстатті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з утриманням службових собак та собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Такого правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі № 591/3985/15-ц, провадження №61-13889св18.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст.1166,1187 ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Всього матеріальної шкоди спричинено позивачу на суму 6150 грн. 00 коп. (вартість лікування собаки позивача згідно довідки (а.с.9), на підставі чого, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`їчи близьких ро-дичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченістаттею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктами 3,9Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В результаті того, що собака позивача зазнала нападу собаки відповідача та отримала ушкодження, позивачу були завдані моральні страждання та психологічні переживання, суд доходить висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних та душевних страждань позивача, тривалість цих страждань, пережитий стрес, рівень порушення звичайного ходу життя, час для відновлення психоемоційного стану, враховуючи характер та тяжкість змін у її житті. З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду з відповідача, але суд вважає розмір моральної шкоди, визначений позивачем у 10000,00 грн. завищеним. Оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин та характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. В іншому слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681,60 грн., сплачений останньою під час звернення до суду з даним позовом (а.с.5).

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,137,141,259,263-265,268,354 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 15,16,22,23,180,270,1166, 1167 ЦК України, ст..ст.1,9,12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ) про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 6150 грн. 00 коп. (шість тисяч сто п`ятдесят грн. 00 коп.), у відшкодування моральної шкоди 500,00 грн. (п`ятсот грн. 00 коп.), а всього до стягнення - 6650,00 грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

В іншому відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова