Справа № 204/7259/20

Провадження № 2/204/411/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні2020року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду, стягнути судові витрати.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що з 24 червня 2014 року по 13.02.2020 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до наказу від 13.02.2020 року позивач був звільнений з займаної посади, за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до довідки № 22/70 від 13.02.2020 року, виданої відповідачем, станом на 13 лютого 2020 року сума заборгованості по заробітній платі та компенсаційним виплатам становила 45456 грн. з липня 2019 року по лютий 2020 року (у тому числі компенсація за невикористану відпустку). Грошові кошти у сумі 45456 грн. надійшли на рахунок позивача лише 30 вересня 2020 року. Таким чином, у зв`язку з несвоєчасно проведеним розрахунком при звільненні, відповідачем були порушені права позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання, повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за його відсутності суду, не надав. Заяв про перенесення розгляду справи, не подавав.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» з 24.06.2014 року (арк.с.11).

Відповідно до наказу № 124 від 13.02.2020 року ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (арк.с.11 зворот).

Відповідно до довідки від 13 лютого 2020 року № 22/70 заборгованість перед ОСОБА_1 з заробітної плати за період з липня 2019 року по лютий 2020 року, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку складала 45456 грн. (арк.с.12).

29 травня 2020 року Красногвардійським районним судом видано судовий наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 45456 грн. (арк.с.13).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 року (ВП № 62863406) державного виконавця Чечелівського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 204/2821/20 виданого 17.08.2020 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 45456 грн. (арк.с.14).

Відповідно до відповіді Чечелівського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), 28.09.2020 року грошові кошти за виконавчим провадженням № 62863406 у розмірі 45456 грн. були стягнуті з боржника та перераховані стягувачу 28.09.2020 року (арк.с.15).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 07.10.2020 року, 30.09.2020 року ОСОБА_1 перераховано 45456 грн. (арк.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що позивач має право на виплату середнього заробітку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 117, 2371 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат- незалежно від тривалості затримки розрахунку.

З урахуванням вказаних висновків Конституційного Суду України Верховний Суд України у постанові від 22.01.2014 року у справі № 6-159цс13 зазначив, що невиконання роботодавцем вимог ст. 116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст. 117 зазначеного Кодексу моментом припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі й за рішенням суду.

Також у постанові від 29.01.2014 року у справі № 6-144цс13 Верховний Суд України навів правові висновки, згідно з якими після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

При цьому середній заробіток розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Згідно абз.3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз.3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 року у справі № 6-1093цс15.

Як встановлено відповідно до матеріалів справи, позивач звільнений з 13 лютого 2020 року, отже, середня заробітна плата має обчислюватись виходячи з його заробітної плати без виключення сум відрахування на податки та збори за січень, лютий 2020 року, поділеної на кількість відпрацьованих днів за цей період.

Відповідно до пункту 8«Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці становить: за січень 2020 року 1789 грн. за лютий 2020 року 800 грн., що разом складає 2589 грн. 16 коп., поділена на кількість робочих днів за два місяці (4 дні +2 дні) 6 днів = 431 грн. 50 коп.

Середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 14 лютого 2020 року по день розрахунку -30 вересня 2020 року. Кількість днів затримки розрахунку складає 157 робочих дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року повинен бути обчислений наступним чином: 157 днів х 431 грн. 50 коп. = 67745грн. 50 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмових заперечень на позовну заяву не подавав, що суд розцінює, як визнання відповідачем фактів, зазначених позивачем у позові.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні знайшла своє підтвердження у судовому засідання та підлягає стягненню з відповідача у сумі 67745 грн. 50 коп.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1ст. 237-1 КЗпП Українивизначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» було порушено право позивача на своєчасне отримання всіх сум при звільненні. При цьому, суд враховує, що відповідач не виплачував позивачу заробітну плату понад рік, та прострочив проведення повного розрахунку при звільненні майже на 8 місяців.

Отже, суд вважає, що позивач, як працівник має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у порушенні його права на своєчасне отримання заробітної плати, що призвело до моральних страждань. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови ПленумВерховного СудуУкраїни №4від 31.03.1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.

Згідност.12таст.81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з принципу розумності і справедливості суд вважає, що заявлена до відшкодування сума моральної шкоди у розмірі 5000 грн. не відповідає глибині і ступеню перенесених моральних страждань, а тому має бути зменшена до 2000 грн.

Відповідно до вимогч. 1 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.3,4,38, 47, 116, 117, 237 - 1 КЗпП України, ст.ст.15,16, 23, 430 ЦК України, ЗУ «Про оплату праці», «Порядку обчислення середньої заробітної плати», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення № 58від 29 липня 1993 року, «Порядком обчислення середньої заробітної плати», ст.ст.4, 5-8, 10, 12, 13, 76, 77-78, 81-83, 133, 137, 141, 210, 247, 264-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року у сумі 67745 (шістдесят сім тисяч сімсот сорок п`ять) грн. 50 (п`ятдесят) коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук