справа №176/1634/20

провадження №2/176/38/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Гусейнова К.А.,

з участю секретаря с/з Кіняк Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м.Жовті Води, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2020 року позивач звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить: 1) встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 ; 2) визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок загальною площею 55 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м. та господарські будівлі: літня кухня «Б», погріб «В», туалет «Г», сараї «Д,Е», гараж «Ж», що розташований в АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_3 , який на день смерті постійно проживав в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок в АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, який належав померлому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідчений 7-ю Криворізькоюнотаріальною конторою 05 серпня 1959 року реєстр 2614. На випадок своєї смерті померлий залишив на ім`я позивачки заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Кубай Л.В. 18 квітня 2013 року за реєстром №481. У відповідності до ст. 1244 ЦК України померлий ОСОБА_3 підпризначив у заповіті іншого спадкоємця сина позивачки, ОСОБА_2 , який не прийняв спадщину. Інших спадкоємців, окрім неї, після смерті ОСОБА_3 немає. Приватний нотаріус відмовила їй у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки вона пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини. Вона ж у свою чергу не відмовлялась від спадщини, фактично прийняла спадщину, оскільки фактично проживала разом з батьком до його смерті, але не була зареєстрована проживаючою разом з ним. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити, оскільки іншим шляхом вирішити даний спір не можливо.

Ухвалою від 29 вересня 2020 року позовна заява була залишена без руху з наданням позивачці строку на усунення недоліків.

Ухвалою від 20 жовтня 2020 року відкрито провадження по справі, вирішено розглядати справу в загальному порядку та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та дану справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явилися, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.

При цьому відповідач позов визнає в повному обсязі.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (даліЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 13 березня 2019 року Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області актовий запис №157, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Померлий ОСОБА_3 доводився позивачці батьком, відповідно до свідоцтва про її народження, виданого 09 грудня 1964 року Жовтоводським міським бюро РАЦС (а.с.11).

29.12.1984 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.12).

Відповідно до заповіту від 18 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кубай Л.В., усе належне майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть на день смерті, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на вкладах або на рахунках у банківських (фінансових) установах, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У разі якщо ОСОБА_1 помре до відкриття спадщини, не прийме її, або відмовиться від її прийняття чи буде усунена від права на спадкування, усе вищезазначене майно, майнові права та обов`язки ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9). Відповідно до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти від 20 липня 1959 року, укладеного між Виконкомом Жовтоводської Ради депутатів та ОСОБА_3 , останньому відведено земельну ділянку площею 600 м кв. за адресою АДРЕСА_1 . Даним договором обумовлено розмір будинку, який належить побудувати та кількість кімнат у ньому, а також усі господарчі будови. Даний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано Жовтоводським міськкомунхозом реєстр №1823 (а.с.15).

На збудований на відведеній земельній ділянці будинок АДРЕСА_1 , Жовтоводським бюро технічної інвентаризації 09 жовтня 1984 року видано технічний паспорт (а.с.17-18).

Відповідно до інформаційної довідки КП «Жовтоводське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 22 вересня 2020 року, станом на 31.12.2012 року право власності на будинок АДРЕСА_1 в КП «Жовтоводське БТІ» не зареєстроване. За матеріалами технічної інвентаризації від 09.10.1984 року домоволодіння складається з житлового будинку загальною площею 55 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, літньої кухні, погріба, туалета, сарая, сарая, гаража, огорожі, воріт, хвіртки, вимощення.

Діючі раніше нормативні акти, хоч і передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року та Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тому у відповідності до ст. 4 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 визнається за померлим ОСОБА_3 , але визнати за собою право власності на вказаний житловий будинок позивачка не має можливості, окрім судового порядку, оскільки вчасно не заявила про своє право на прийняття спадщини, подавши відповідну заяву до нотаріуса, вважаючи себе такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з померлим батьком за адресою АДРЕСА_1 до його смерті.

Із повідомлення приватного нотаріуса Жовтоводського міського нотаріального округу Кубай Л.В. від 17.09.2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки позивачкою пропущено шестимісячний строк для подачі такої заяви та не надано документи, про підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем (а.с.10).

Однак, із довідки від 11.03.2020 року, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Жовтоводської міської ради ОСОБА_1 наглядала за своїм батьком ОСОБА_3 , який постійно потребував стороннього нагляду після перенесеного в 2012 році інсульту по день його смерті (а.с.20).

Актом від 22.09.2020 року, підписаного сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та затвердженого головою квартального комітету Аксьоненко Н.Ф. підтверджено факт постійного проживання ОСОБА_1 зі своїм батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 з вересня 2012 року по день його смерті (а.с.21).

Частиною четвертоюстатті 206 ЦПКпередбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На підставі статей1216,1217,1218 ЦКспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилисявнаслідок його смерті.

Згідно зіст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно дост. 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як вбачається з наданих та досліджених судом доказів, позивачем доведено факт постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому позов в цій частині є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до абз.3 п.23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 1ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей15,16 ЦК,статтею 4 ЦПКпередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другоїстатті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

У зв`язку із чим, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом, прийняла спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями в нотаріальній конторі не може, її право підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на житловий будинок з господарськими будівлями не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Позивачка у своїй заяві просила віднести судові витрати за її рахунок.

Керуючись статтями15,16,328,1216-1218,1261,1268 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільно-процесуального кодексу суд-,

В И Р І Ш И В :

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 провстановлення фактупостійного проживаннязі спадкодавцемна часвідкриття спадщинита визнанняправа власностіна житловийбудинок впорядку спадкуванняза заповітом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНН НОМЕР_1 , зареєстрованої проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНН НОМЕР_1 , зареєстрованою проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом, після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок загальною площею55кв.м.,житловою площею29,7кв.м.та господарськібудівлі:літня кухня«Б»,погріб «В»,туалет «Г»,сараї «Д,Е»,гараж «Ж»,що розташованийв АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя К.А. Гусейнов