ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021 Справа № 917/1854/20

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ, вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, 39600

до Кременчуцької гімназії № 27 Кременчуцької міської ради Полтавської області, пр-т Свободи, 104, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 160 830,01 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 160 830,01 грн., з яких 152 597,43 грн. основного боргу, 947,52 грн. пені, 4003,86 грн. 3% річних, 3 281,20 грн. інфляційних втрат за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1744 від 01.01.2010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в період з жовтня 2019 по жовтень 2020 не своєчасно здійснював оплату спожитої теплової енергії на умовах договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 № 1744. Одночасно із позовною заявою позивач звернувся до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 767,16 грн. (а.с. 7).

Ухвалою від 25.11.2020 (а.с. 72-73) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву. Зазначена ухвала направлялась сторонам 26.11.2020 на їх електронні адреси (а.с. 75).

У відзиві на позовну заяву від 16.12.2020 № 01-24/325 (вх. № 14073 від 21.12.2020, а.с. 76-78) відповідач посилається на відсутність вини в порушенні грошових зобов`язань за договором (відсутність бюджетного фінансування), просить суд зменшити розмір пені на 90%, повідомив про часткове погашення заборгованості за надані послуги в сумі 4245,38 грн. та 306,00 грн. та надав копії платіжних доручень №№ 2400, 132 від 27.11.2020 на зазначені суми (а.с. 79).

У відповіді на відзив від 18.12.2020 № 38/633 (вх. № 14078 від 21/12.2020, а.с. 83-84) позивач заперечив проти задоволення судом клопотання відповідача про зменшення пені, підтвердив часткову сплату відповідачем боргу в сумі 4245,38 грн. та 306,00 грн. за листопад 2020, при тому, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за інший період, зокрема з жовтня 2019 по жовтень 2020 та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом подання заперечень, в порядку ст. 167 ГПК України, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 568 від 19.04.2019 року ТОВ Кременчуцька ТЕЦ з 25.04.2019 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (а.с. 14).

До 25.04.2019 p., Виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука було AT «Полтаваобленерго». Договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам були укладені з AT «Полтаваобленерго», зокрема, Договір № 1744 від 01.01.2010 (а.с. 7-13).

Враховуючи зміну виконавця послуг, між Виконавцем - АТ «Полтаваобленерго», Споживачем Кременчуцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 27 Кременчуцької міської ради Полтавської області та Новим виконавцем - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (далі - Постачальник) 10.06.2019 було укладено Угоду № 1 про зміну сторони у зобов`язанні (далі - Угода, а.с. 14).

Згідно п. 1 Угоди, сторони домовилися, що Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе всі права та обов`язки Виконавця, згідно Договору № 1744 від 01.01.2010 та з 25.04.2019 стає стороною Договору.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що Споживач не заперечує проти заміни Виконавця на Нового виконавця в Договорі і, підписуючи зі своєї сторони цю Угоду, дає згоду на зміну сторони в порядку та на умовах, визначених цією Угодою.

Згідно п. 5 Угоди, Споживач за отримані з 25.04.2019 послуги по Договору проводить розрахунки з Новим виконавцем на рахунок зазначений у даній Угоді. У зв`язку з початком надання послуг з 25.04.2019 першим розрахунковим періодом є період з 25.04.2019 по 31.05.2019. Споживач сплачує на користь Нового виконавця вартість отриманих послуг за період з 25.04.2019 по 31.05.2019. В подальшому розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7 Угоди, заміна Сторони у зобов`язанні за цією Угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору окрім тих, що передбачені цією Угодою. Ця Угода вважається укладеною з моменту підписання Сторонами, починає діяти з 25.04.2019 і діє протягом дії Договору (п. 8 Угоди).

Згідно п. 1.1 Договору № 1744 від 01.01.2010 (далі - Договір), Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

У зв`язку зі зміною найменування Споживача додатковою угодою № 1 від 01.09.2019 до договору № 1744 від 01.01.2010 (а.с. 15) сторони внесли зміни до Договору та з 01.09.2019 замінили назву Споживача «Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 27 Кременчуцької міської ради Полтавської області» на «Кременчуцьку гімназію № 27 Кременчуцької міської ради Полтавської області».

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Законом України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору (а.с. 11), встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.

Згідно з п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору (а.с. 13), розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання). За дату оплати приймається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору, Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. Наявність приладу обліку на об`єкті Споживача вказано в Додатку № 1 до Договору.

За п. 5 Додатку № 4 до Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії» (Додаток № 4-2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

На виконання умов Договору, позивач з жовтня 2019 по жовтень 2020 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 588 566,44 грн., що підтверджується копіями актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (а.с. 40-44).

В дотримання умов Договору позивачем було надіслано відповідачеві вищезазначені акти та відповідні рахунки (а.с. 22-30) на оплату отриманої ним теплової енергії. Матеріалами справи підтверджується направлення зазначених рахунків та актів відповідачу (а. с. 31-39).

В порушення умов Договору відповідач, систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

На підтвердження оплати в сумі 435 969,01 грн. за отриману теплову енергію у спірному періоді позивач надав виписки банку на вказану суму (а.с. 53-57).

Так, за спожиту теплову енергію з жовтня 2019 по жовтень 2020 відповідачем не сплачена вартість послуг в сумі 152 597,43 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с. 17) та заявлена позивачем до стягнення.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 947,52 грн. пені, нарахованої за період з 17.01.2020 по 11.03.2020, 4003,86 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.11.2019 по 18.11.2020, 3 281,20 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2020 по 31.10.2020.

Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання"), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором, надав відповідачу послуги з енергопостачання в період з жовтня 2019 по жовтень 2020 на загальну суму 588 566,44 грн. (копії актів та рахунків залучені до матеріалів справи, а.с. 22-30, 40-44). Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України оплату отриманих послуг здійснив частково в сумі 435 969,01 грн. (копії банківських виписок залучені до матеріалів справи, а.с. 553-57).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 152 597,43 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, про часткове погашення заборгованості на суму 4245,38 грн. та 306,00 грн. судом не приймаються, оскільки є підтвердженням сплати заборгованості за інший період, ніж заявлений позивачем в позовній заяві. В платіжних дорученнях №№ 2400, 132 від 27.11.2020 на суми 4245,38 грн. та 306,00 грн. відповідно (а.с. 79) зазначено призначення платежу - «част.оплата за тепл.енергію за 11.2020; дог№ 1744/2020 від 17.02.2020, рах№ 1744 від 27.11.2020, акт б/н від 27.11.2020», а предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за період з жовтня 2019 по жовтень 2020.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1744 від 01.01.2010 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 947,52 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.01.2020 по 11.03.2020.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що розмір та період її нарахування відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", умовам Договору в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 4003,86 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.11.2019 по 18.11.2020.

Здійснивши перерахунок річних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3281,20 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2020 по 31.10.2020.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та задовольняються судом в повному обсязі.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення пені на 90%, оскільки відповідач є комунальним освітнім закладом, є бюджетною неприбутковою установою, заборгованість виникла не з вини відповідача, а внаслідок відсутності бюджетного фінансування.

Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідач Кременчуцька гімназія № 27 Кременчуцької міської ради Полтавської області є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету в розмірі, передбаченому нормативами фінансування.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за Договором, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором, а також те, що відповідач є неприбутковою бюджетною установою, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та стягнення 473,76 грн. пені. Зазначена сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої позивачем теплової енергії.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 152 597,43 грн. основного боргу, 473,76 грн. пені, 4003,86 грн. 3% річних та 3281,20 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

При зверненні із позовною заявою позивач подав клопотання про повернення з бюджету надлишково сплаченого судового збору в сумі 767,16 грн. (№ 06/4573 від 20.11.2020, а.с. 7).

При первісному зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 3 179,61 грн. судового збору (платіжне доручення № 0000810406 від 13.11.2020, а.с. 6). Вказана сума зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (виписка від 16.11.2020, а.с. 70).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 160 830,01 грн. становить 2412,45 грн.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, судовий збір в сумі 767,16 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.

Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 2412,45 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцької гімназії № 27 Кременчуцької міської ради Полтавської області (пр-т Свободи, 104, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 24830491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 код ЄДРПОУ 42225136) 152 597,43 грн. основного боргу, 473,76 грн. пені, 4003,86 грн. 3% річних та 3281,20 грн. інфляційних втрат; 2412,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, з пред`явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 код ЄДРПОУ 42225136) з Державного бюджету України 767,16 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 0000810406 від 13.11.2020 на суму 3 179,61 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.