Єдиний унікальний номер 236/2693/19

Номер провадження 33/804/16/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Дуліній А.В., за участю прокурора Радковського Д.І., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 листопада 2020 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лиман, проживаючого: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, провадження закрите на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови судді вбачається, що згідно з рішенням Краснолиманської міської ради Донецької області від 17.11.2015 року № 711-1 «Про затвердження повноважень депутатів Краснолиманської міської ради» ОСОБА_1 був обраний депутатом Краснолиманської міської ради, були визнані його повноваження. Згідно з рішенням Краснолиманської міської ради від 25.03.2016 року № 7/8-244 «Про перейменування Краснолиманської міської ради та її виконавчого комітету» Краснолиманська міська рада була перейменована на Лиманську міську раду. ОСОБА_1 , відповідно до п/п. «б» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» як депутат місцевої ради є суб`єктом відповідальності за скоєння правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Згідно з рішенням Ради від 27.11.2015 року №7/1-10 «Про затвердження постійних комісій Краснолиманської міської ради» ОСОБА_1 включений до складу постійної комісії Ради, а саме Комісії з питань прав людини, депутатської діяльності, етики, законності, свободи слова та інформації. ОСОБА_1 був наділений представницькими повноваженнями з питань додержання норм депутатської етики депутатами Лиманської міської ради, які реалізовувались під час роботи в Комісії через участь у прийнятті відповідних рішень на її засіданнях. У серпні 2018 року до порядку денного засідання Комісії було включено питання «депутатське звернення ОСОБА_2 від 26.08.2018 року № 18/27 щодо неетичної поведінки депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на пленарному засіданні міської ради, яке відбулося 16.08.2018 року та розгляд протоколу пленарного засідання». У вказаному депутатському зверненні зазначається про порушення ОСОБА_1 п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яким встановлено правила депутатської етики: не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад. З огляду на визначення, викладене в абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, наведені фактичні дані доводять той факт, що в ОСОБА_1 у сфері, в якій він виконував свої представницькі повноваження, виник приватний інтерес немайнового характеру, зумовлений внесенням ОСОБА_2 на розгляд Комісії вищевказаного звернення. Ураховуючи те, що депутат місцевої ради представляє інтереси територіальної громади, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у необхідності захистити свою репутацію у певному соціумі, оскільки викладені у депутатському зверненні факти могли призвести до втрати довіри виборців та завдати шкоди його іміджу як представника територіальної громади. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 27.08.2018 року № 36 ОСОБА_1 був присутнім на засіданні, де розглядалось вказане депутатське звернення ОСОБА_2 (питання друге порядку денного), та брав участь у прийнятті відповідного рішення: обговорював питання та голосував. У цій ситуації між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями виникла суперечність, яка полягала в тому, що він, маючи можливість впливу на прийняття Комісією рішення на користь приватного інтересу, зобов`язаний був забезпечити об`єктивність розгляду звернення ОСОБА_2 , яке стосувалось його особисто. Дискреційний характер повноважень ОСОБА_1 , щодо участі в засіданні Комісії, зумовлений можливістю доповідати або утриматись від доповіді з цього питання, а також голосувати «за» чи «проти», свідчить про вплив суперечності на вчинення або не вчинення особою вказаних дій. В протоколі засідання Комісії від 27.08.2018 року № 36 відсутня інформація стосовно повідомлень (заяв) про конфлікт інтересів під час розгляду питання другого порядку денного. Згідно з цим протоколом усі три присутніх члени Комісії, в тому числі ОСОБА_4 , брали участь у прийнятті рішення щодо питання неетичної поведінки, яке стосувалося депутата ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання представницьких повноважень у Комісії не повідомив у встановленому законом порядку цей орган про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме не заявив про це під час розгляду питання другого порядку денного на його засіданні 27.08.2018 року, тим самим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 172-77 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, у серпні 2018 року до порядку денного засідання Комісії було включено питання «депутатське звернення ОСОБА_2 від 26.08.2018 року № 18/27 щодо неетичної поведінки депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на пленарному засіданні міської ради, яке відбулося 16.08.2018 року та розгляд протоколу пленарного засідання». У вказаному депутатському зверненні зазначається про порушення ОСОБА_1 п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яким встановлено правила депутатської етики: не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад. З огляду на визначення, викладене в абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, наведені фактичні дані доводять той факт, що в ОСОБА_1 у сфері, в якій він виконував свої представницькі повноваження, виник приватний інтерес немайнового характеру, зумовлений внесенням ОСОБА_2 на розгляд Комісії вищевказаного звернення. Ураховуючи те, що депутат місцевої ради представляє інтереси територіальної громади, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у необхідності захистити свою репутацію у певному соціумі, оскільки викладені у депутатському зверненні факти могли призвести до втрати довіри виборців та завдати шкоди його іміджу як представника територіальної громади. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 27.08.2018 року № 36 ОСОБА_1 був присутнім на засіданні, де розглядалось вказане депутатське звернення ОСОБА_2 (питання друге порядку денного), та брав участь у прийнятті відповідного рішення: обговорював питання та голосував. У цій ситуації між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями виникла суперечність, яка полягала в тому, що він, маючи можливість впливу на прийняття Комісією рішення на користь приватного інтересу, зобов`язаний був забезпечити об`єктивність розгляду звернення ОСОБА_2 , яке стосувалось його особисто. Дискреційний характер повноважень ОСОБА_1 , щодо участі в засіданні Комісії, зумовлений можливістю доповідати або утриматись від доповіді з цього питання, а також голосувати «за» чи «проти», свідчить про вплив суперечності на вчинення або не вчинення особою вказаних дій. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 27.08.2018 року № 36 ОСОБА_1 брав участь у розгляді питання другого порядку денного, яке стосувалось його. Зокрема, зміст протоколу свідчить про те, що на засіданні Комісії під час прийняття рішення щодо вказаного питання порядку денного усі три присутні члени Комісії голосували «за», в тому числі ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 та ч. 2 ст. 35 Закону на засіданні 27.08.2018 року під час виконання представницьких повноважень у Комісії вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме взяв участь у прийнятті рішення в складі колегіального органу обговорював питання та голосував за нього, тим самим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, у вересні 2018 року до порядку денного засідання Комісії було включено питання «депутатське звернення ОСОБА_2 від 18.09.2018 року № 18/30 щодо поширення відносно нього неправдивої інформації на засіданні сесії 16.08.2018». У вказаному депутатському зверненні зазначається про поширення ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 неправдивої інформації (звернення містить відповідну цитату) та порушення ОСОБА_1 . Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». З огляду на визначення, викладене в абз. 12 ч. 1 ст.1 Закону, наведені фактичні дані доводять той факт, що в ОСОБА_1 у сфері, якій він виконував свої представницькі повноваження, виник приватний інтерес немайнового характеру, зумовлений внесенням ОСОБА_2 на розгляд Комісії вищевказаного звернення. Ураховуючи те, що депутат місцевої ради представляє інтереси територіальної громади, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у необхідності захистити свою репутацію у певному соціумі, оскільки викладені у депутатському зверненні факти могли призвести до втрати довіри виборців та завдати шкоди його іміджу як представника територіальної громади. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 18.09.2018 року № 37 ОСОБА_1 був присутнім на засіданні, де розглядалось вказане депутатське звернення ОСОБА_2 (питання третє порядку денного), та брав участь у прийнятті відповідного рішення: обговорював питання та голосував. У цій ситуації між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями виникла суперечність, яка полягала в тому, що він, маючи можливість впливу на прийняття Комісією рішення на користь приватного інтересу, зобов`язаний був забезпечити об`єктивність розгляду звернення ОСОБА_2 , яке стосувалось його особисто. Дискреційний характер повноважень ОСОБА_1 , щодо участі в засіданні Комісії, зумовлений можливістю доповідати або утриматись від доповіді з цього питання, а також голосувати «за» чи «проти», свідчить про вплив суперечності на вчинення або не вчинення особою вказаних дій. Водночас у протоколі засідання Комісії від 18.09.2018 року № 37 відсутня інформація стосовно повідомлень (заяв) про конфлікт інтересів при розгляді питання третього порядку денного. Згідно з цим протоколом усі три присутніх члени Комісії брали участь у прийнятті рішення щодо питання поширення неправдивої інформації стосовно ОСОБА_2 , яке стосувалось депутата ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 2 ст. 35 Закону на засіданні 18.09.2018 року під час виконання представницьких повноважень у Комісії не повідомив у встановленому законом порядку цей орган про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме не заявив про це під час розгляду питання третього порядку денного на його засіданні 18.09.2018 року, тим самим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, у вересні 2018 року до порядку денного засідання Комісії було включено питання «депутатське звернення ОСОБА_2 від 18.09.2018 року № 18/30 щодо поширення щодо нього неправдивої інформації на засіданні сесії 16.08.2018 року». У вказаному депутатському зверненні зазначається про поширення ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 неправдивої інформації (звернення містить відповідну цитату) та порушення ОСОБА_1 . Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». З огляду на визначення, викладене в абз. 12 ч. 1 ст.1 Закону, наведені фактичні дані доводять той факт, що в ОСОБА_1 у сфері, якій він виконував свої представницькі повноваження, виник приватний інтерес немайнового характеру, зумовлений внесенням ОСОБА_2 на розгляд Комісії вищевказаного звернення. Ураховуючи те, що депутат місцевої ради представляє інтереси територіальної громади, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у необхідності захистити свою репутацію у певному соціумі, оскільки викладені у депутатському зверненні факти могли призвести до втрати довіри виборців та завдати шкоди його іміджу як представника територіальної громади. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 18.09.2018 року № 37 ОСОБА_1 був присутнім на засіданні, де розглядалось вказане депутатське звернення ОСОБА_2 (питання третє порядку денного), та брав участь у прийнятті відповідного рішення: обговорював питання та голосував. У цій ситуації між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями виникла суперечність, яка полягала в тому, що він, маючи можливість впливу на прийняття Комісією рішення на користь приватного інтересу, зобов`язаний був забезпечити об`єктивність розгляду звернення ОСОБА_2 , яке стосувалось його особисто. Дискреційний характер повноважень ОСОБА_1 , щодо участі в засіданні Комісії, зумовлений можливістю доповідати або утриматись від доповіді з цього питання, а також голосувати «за» чи «проти», свідчить про вплив суперечності на вчинення або не вчинення особою вказаних дій. Водночас згідно з протоколом засідання Комісії від 18.09.2018 року №37 ОСОБА_1 брав участь у розгляді питання третього порядку денного, яке стосувалось його. Зокрема, зміст протоколу свідчить про те, що на засіданні Комісії при прийнятті рішення щодо вказаного питання порядку денного усі три присутні члени Комісії голосували «за», в тому числі ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 та ч. 2 ст. 35 Закону на засіданні 18.09.2018 року під час виконання представницьких повноважень у Комісії вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме взяв участь у прийнятті рішення в складі колегіонального органу, обговорював питання третє порядку денного та голосував за нього, тим самим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, 28.09.2018 року до порядку денного засідання Комісії було включено питання «розгляд звернення депутата міської ради звернення ОСОБА_2 від 18.09.2018 року № 18/30», на якому повторно розглядалось звернення ОСОБА_2 , щодо поширення відносно нього на засіданні сесії 16.08.2018 року неправдивої інформації ОСОБА_1 та порушення останнім Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». З огляду на визначення, викладене в абз. 12 ч. 1 ст.1 Закону, наведені фактичні дані доводять той факт, що в ОСОБА_1 у сфері, якій він виконував свої представницькі повноваження, виник приватний інтерес немайнового характеру, зумовлений внесенням ОСОБА_2 на розгляд Комісії вищевказаного звернення. Ураховуючи те, що депутат місцевої ради представляє інтереси територіальної громади, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у необхідності захистити свою репутацію в певному соціумі, оскільки викладені в депутатському зверненні факти могли призвести до втрати довіри виборців та завдати шкоди його іміджу як представника територіальної громади. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 28.09.2018 року № 38 ОСОБА_1 був присутнім на засіданні, де розглядалось вказане депутатське звернення ОСОБА_2 (питання четверте порядку денного), та брав участь у прийнятті відповідного рішення, а саме голосував. У цій ситуації між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями виникла суперечність, яка полягала в тому, що він, маючи можливість впливу на прийняття Комісією рішення на користь приватного інтересу, зобов`язаний був забезпечити об`єктивність розгляду звернення ОСОБА_2 , яке стосувалось його особисто. Дискреційний характер повноважень ОСОБА_1 , щодо участі в засіданні Комісії, зумовлений можливістю голосувати «за» чи «проти», свідчить про вплив суперечності на вчинення або не вчинення особою вказаних дій. Водночас у протоколі засідання Комісії від 28.09.2018 року № 38 відсутня інформація стосовно повідомлень (заяв) про конфлікт інтересів при розгляді питання четвертого порядку денного. Згідно з цим протоколом усі чотири присутніх члени Комісії, в тому числі ОСОБА_1 , брали участь у прийнятті рішення щодо питання поширення неправдивої інформації стосовно ОСОБА_2 , яке стосувалось депутата ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 2 ст. 35 Закону на засіданні 28.09.2018 року під час виконання представницьких повноважень у Комісії не повідомив у встановленому законом порядку цей орган про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме не заявив про це під час розгляду питання четвертого порядку денного на його засіданні, тим самим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, 28.09.2018 року до порядку денного засідання Комісії було включено питання «розгляд звернення депутата міської ради звернення депутата ОСОБА_2 від 18.09.2018 року № 18/30», на якому повторно розглядалось звернення ОСОБА_2 щодо поширення відносно нього на засіданні сесії 16.08.2018 року неправдивої інформації ОСОБА_1 та порушення останнім Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». З огляду на визначення, викладене в абз. 12 ч. 1 ст.1 Закону, наведені фактичні дані доводять той факт, що в ОСОБА_1 у сфері, якій він виконував свої представницькі повноваження, виник приватний інтерес немайнового характеру, зумовлений внесенням ОСОБА_2 на розгляд Комісії вищевказаного звернення. Ураховуючи те, що депутат місцевої ради представляє інтереси територіальної громади, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у необхідності захистити свою репутацію в певному соціумі, оскільки викладені в депутатському зверненні факти могли призвести до втрати довіри виборців та завдати шкоди його іміджу як представника територіальної громади. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 28.09.2018 року № 38 ОСОБА_1 був присутнім на засіданні, де розглядалось вказане депутатське звернення ОСОБА_2 (питання четверте порядку денного), та брав участь у прийнятті відповідного рішення, а саме голосував. У цій ситуації між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями виникла суперечність, яка полягала в тому, що він, маючи можливість впливу на прийняття Комісією рішення на користь приватного інтересу, зобов`язаний був забезпечити об`єктивність розгляду звернення ОСОБА_2 , яке стосувалось його особисто. Дискреційний характер повноважень ОСОБА_1 , щодо участі в засіданні Комісії, зумовлений можливістю голосувати «за» чи «проти», свідчить про вплив суперечності на вчинення або не вчинення особою вказаних дій. Водночас у протоколі засідання Комісії від 28.09.2018 року № 38 відсутня інформація стосовно повідомлень (заяв) про конфлікт інтересів при розгляді питання четвертого порядку денного. Згідно з цим протоколом усі чотири присутніх члени Комісії, в тому числі ОСОБА_1 , брали участь у прийнятті рішення щодо питання поширення неправдивої інформації стосовно ОСОБА_2 , яке стосувалось депутата ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 2 ст. 35 Закону на засіданні 28.09.2018 року під час виконання представницьких повноважень у Комісії не повідомив у встановленому законом порядку цей орган про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме не заявив про це під час розгляду питання четвертого порядку денного на його засіданні, тим самим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що суддя безпідставно застосував ст. 35 ЗУ «Про запобігання корупції», не врахував відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень та що рішення приймалось колегіальним органом, безпідставно визнав його винним поза межами строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив скасувати постанову, думку прокурора, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали справи, обставини, на які посилався апелянт, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Під приватним інтересом розуміється будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, а реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

При вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу необхідно застосовувати вимоги Закону N 280/97-ВР. З аналізу норм цього Закону вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу.

Визначено правовий статус депутата місцевої ради. Передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів.

З аналізу частини другої статті 59-1 Закону N 280/97-ВР убачається, що обов`язки щодо попередження конфлікту інтересів у депутата місцевої ради покладено не лише на такого депутата, але і на відповідну постійну комісію інших депутатів відповідної ради.

При виникненні конфлікту інтересів у депутата міської ради він має діяти не лише у відповідності до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону N 280/97-ВР, згідно з яким сама можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язана з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання, але і з врахуванням вимог статті 35 Закону N 1700-VII.

У ч. 2 ст. 35 Закону N 1700-VII зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

У пункті 1.1.2 Методичних рекомендацій зазначено, що за частиною другою статті 35 Закону N 1700-VII член колегіального органу, у разі виникнення у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а його заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Тобто, орган, наділений спеціальною компетенцією, НАЗК, відповідно до пункту 15 статті 11 Закону N 1700-VII витлумачив застосування положень статті 59-1 Закону N 280/97-ВР та частини другої статті 35 Закону N 1700-VII, зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон N 1700-VII.

Крім того, у частині другій статті 35 Закону N 1700-VII передбачено, що про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. З урахуванням вимог статті 59-1 та 47 Закону N 280/97-ВР про наявність такого конфлікту інтересів мав заявити і депутат відповідної постійної комісії сільської ради, до обов`язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради чи будь-який депутат сільської ради, який обізнаний про те, що депутат відповідної та особа, щодо якої вирішується питання про передачу прав чи надання привілеїв, є близькими особами у розумінні Закону N 1700-VII.

Корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції ООН проти корупції.

У контексті вимог Конвенції ООН проти корупції частину першу статті 67 Закону N 1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статі 35 названого Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону N 280/97-ВР).

Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.

Особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

Не беруться до уваги доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, оскільки його вина підтверджується: даними протоколів про адміністративні правопорушення від 09.07.2019 року №№ 32-02/270, 32-02/271, 32-02/272, 32-02/273, 32-02/274, 32-02/275, які надійшли з Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агенства з питань запобігання корупції; особистими поясненнями ОСОБА_1 , викладеними на окремих аркушах; копіями протоколів засідання постійної комісії з прав людини, депутатської діяльності, етики, законності, свободи слова та інформації від 27.08.2018 року №36, від 18.09.2018 року №37, від 28.09.2018 року №38; копією рішення Краснолиманської міської ради від 17.11.2015 року № 711-1, копією рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 27.11.2015 року № 7/1-10 «Про затвердження комісій Краснолиманської міської ради», з яких вбачається визнання повноважень ОСОБА_1 як депутата міської ради.

Також не беруться до уваги доводи ОСОБА_1 в частині того, що суд визнав його винним поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ст. 247 КУпАП.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та немає підстав для її скасування.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та провадження закрите на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя