Постанова

Іменем України

15 січня 2021 року

м. Київ

справа № 337/3035/18-ц

провадження № 61-2408св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Хортицькі лінії»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 подану його представником - адвокатом Звєрєвою Вікторією Валеріївною, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя, у складі судді

Кучерук І. Г., від 10 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В., від 18 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортицькі лінії» (далі -

ТОВ «Хортицькі лінії») про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 червня 2016 року між ним та

ТОВ «Хортицькі лінії» було укладено цивільно-правовий договір № 4, відповідно до якого він взяв на себе зобов`язання виконати роботу з перевезення товару на транспортному засобі відповідача.

18 червня 2016 року за його участі, під час здійснення рейсу, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Автомобіль, на якому він здійснював перевезення, та вантаж, який він перевозив, зазнали ушкоджень у зв`язку з чим у відповідача були до нього претензії щодо компенсації матеріальної шкоди в розмірі 400 959,42 грн.

07 вересня 2016 року між сторонами було укладено договір про застосування відповідальності за пошкодження майна та зміну первісного зобов`язання позиковим зобов`язанням, відповідно до якого позивачу було прощено частину боргу та погоджено відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 115 000 грн протягом року, зі сплатою мінімальних щомісячних платежів в розмірі 1 000 грн.

У квітні 2018 року ТОВ «Хортицькі лінії» звернулось до Томаківського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 104 000 грн.

Із поданої позовної заяви він дізнався, що за результатами ДТП, яка мала місце у червні 2016 року за його участю, поліцією була складена довідка

№ 940162249 від 18 червня 2016 року, в якій зазначено, що автомобіль з напівпричепом, яким керував ОСОБА_1 , були застраховані

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, строком дії до 25 жовтня 2016 року.

Позивач вважав, що у зв`язку з цим правові відносини з приводу відшкодування матеріальної шкоди повинні регулюватись статтями 1166, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України та спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилався на те, що під час укладання договору від 07 вересня 2016 року мав місце обман з боку відповідача - замовчування того факту, що

ТОВ «Хортицькі лінії» не є власником пошкоджених транспортних засобів та не має права вимагати відшкодування шкоди і укладати будь-які цивільно-правові договори, з яких випливають спірні правовідносини.

Посилаючись на положення статі 227, частини першої статті 230, частини першої статті 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір, укладений

07 вересня 2016 року між ним та ТОВ «Хортицькі лінії».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 липня

2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із недоведеності позивачем того, що договір від 07 вересня 2016 року був укладений ним під впливом обману, а фактичні обставини правочину сприймались ним неправильно і це вплинуло на його волевиявлення, а також, що таке сприйняття сформувалось в результаті умисних дій відповідача як іншої сторони правочину.

Суд першої інстанції констатував, що ОСОБА_1 на момент укладання оспорюваного договору не міг не знати, що ТОВ «Хортицькі лінії» не є власником ввірених йому транспортних засобів та про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки йому були передані відповідні свідоцтва про реєстрацію автомобіля та напівпричепу, а поліси страхування були пред`явлені ним на вимогу поліцейських після ДТП.

Також судом не встановлено, що оспорюваний правочин вчинений позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Звєрєвою В. В., залишено без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Звєрєва В. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя

від 10 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 18 грудня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах

є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали

з Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 вказує, що суди не взяли до уваги його доводи про те, що відповідач не є власником ввірених йому транспортних засобів. Право володіння цими транспортними засобами на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не свідчить про правомірність дій відповідача щодо пред`явлення вимог про відшкодування спричиненої шкоди. Судами не встановлено, на якій правовій підставі ТОВ «Хортицькі лінії» володіє та користується зазначеними транспортними засобами. Крім того у визначеному законом порядку не було встановлено його вини у ДТП, а тому висновок судів про те, що шкода має відшкодовуватися на загальних підставах є необґрунтованим.

Вважає, що суди помилково дійшли до висновку, що оспорюваний договір частково виконувався ним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цієї обставини.

Також посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення в судовому засіданні 10 липня 2019 року за відсутності позивача та його представника.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Хортицькі лінії» на касаційну скаргу, однак оскільки зазначений відзив подано з пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження, касаційний суд до уваги його не приймає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 червня 2016 року між сторонами укладено цивільно-правовий договір

№ 4, відповідно до якого ОСОБА_1 (виконавець) взяв на себе зобов`язання з перевезення вантажу на транспортному засобі

ТОВ «Хортицькі лінії» (замовник).

За змістом пунктів 1.3, 1.4 договору від 01 червня 2016 року, виконавець приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. У випадку порчі, недостачі або знищення матеріальних цінностей з вини виконавця, він зобов`язаний відшкодувати ТОВ «Хортицькі лінії» матеріальну шкоду.

Відповідно до пункту 7.1 строк дії договору визначено із 01 червня

2016 року по 30 червня 2016 року.

Згідно з наказом ТОВ «Хортицькі лінії» № 4 від 01 червня 2016 року на виконання договору від 01 червня 2016 року товариство закріпило за ОСОБА_1 автомобіль DAF XF 95.380, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHМITZ SCS 24L, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .

01 червня 2016 року між сторонами було підписано акт закріплення зазначеного автомобіля та напівпричепу, з якого вбачається, що ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за їх збереження та погодився в разі їх пошкодження відшкодувати

ТОВ «Хортицькі лінії» матеріальну шкоду.

Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів від 05 грудня 2013 року та 24 листопада 2015 року автомобіль DAF XF 95.380, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , та напівпричеп SCHМITZ SCS 24L, 2004 року випуску, державний номер

НОМЕР_2 , зареєстровані на праві користування за ТОВ «Хортицькі лінії», яке не є їх власником.

Згідно з актом виконаних робіт від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 за договором № 4 від 01 червня 2016 року, виконав роботу із перевезення вантажу у кількості 6 рейсів, зокрема, 01 червня 2016року - Запоріжжя-Балаклея-Запоріжжя, 07 червня 2016 року - Запоріжжя-Дніпро-Запоріжжя, 08 червня 2016 року - Запоріжжя-Кривий Ріг-Запоріжжя, 11 червня

2016 року - Вільногірськ-Запоріжжя, 14 червня 2016 року - Запоріжжя-Харків-Запоріжжя, 16 червня 2016року - Запоріжжя-Київ-Запоріжжя.

Із Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 94016249 від 16 серпня 2016 року взводу з обслуговування стаціонарного поста № 3 «Лубенський» роти ДПС ДАІ судами встановлено, що на 216 км дороги О-130110 /Київ-Харків-Довжанський/ - Краснолуцький 18 червня 2016 року о 04 год. 40 хв. за участю транспортного засобу DAF XF 95.380, державний номер

НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHМITZ SCS 24L, державний номер

НОМЕР_2 , що належать ТОВ «Хортицькі лінії», під керуванням водія ОСОБА_1 сталася ДТП внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій зобов`язаний під час вибору безпечної швидкості руху урахувати дорожню обстановку та інші фактори свого транспортного засобу. В результаті ДТП зазначені транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень - пошкоджена бокова права частина тягача та напівпричепу, передня центральна частина тягача, верхня частина (панель даху, кузов) напівпричепу.

На момент ДТП 18 червня 2016 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAFXF95.380, 2005 року випуску, державний номер

НОМЕР_1 , та напівпричепу SCHITZSCS 24L, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/4940822 та АЕ/6320618.

Згідно листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 15 серпня 2016 року страхова компанія не здійснювала виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Хортицькі лінії» за укладеними договорами (полісами) обов`язкового страхування №АЕ/4940822 та АЕ/6320618, оскільки відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється потерпілому, а не страхувальнику. Виплата страхового відшкодування іншим особам - потерпілим не здійснювалась у зв`язку з відсутністю таких звернень.

Розмір матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП пошкодженням автомобіля DAFXF95.380, державний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу SCHITZSCS 24L, державний номер НОМЕР_2 , було визначено експертним шляхом і становить - щодо автомобіля 40 710,02 грн, щодо напівпричепу 236 539,50 грн.

Крім того, в результаті ДТП було пошкоджено вантаж, власником якого (ПАТ «Калсберг Україна») 30 червня 2016 року заявлені претензії до

ТОВ «Хортицькі лінії» на суму збитків 25 318,56 грн та 98 391,34 грн.

07 вересня 2016 року між ТОВ «Хортицькі лінії» та ОСОБА_1 укладено договір про застосування відповідальності за пошкодження майна та зміну первісного зобов`язання позиковим зобов`язанням.

За цим договором ОСОБА_1 (боржник) взяв на себе зобов`язання сплатити вартість матеріальної шкоди, спричиненої ТОВ «Хортицькі лінії» (кредитор) внаслідок пошкодження автомобіля DAF XF 95.380, держномер НОМЕР_1 , напівпричепу SCHМITZ SCS 24L, держномер НОМЕР_2 , а також за пошкодження вантажу, який належить ПАТ «Карлсберг Україна».

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 зазначеного договору сторони визначили розмір майнової відповідальності Боржника в загальному розмірі

400 959,42 грн. Укладанням та підписанням цього договору Боржник підтверджує та свідчить про визнання ним розміру матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП з його вини.

Цим же договором (пункти 1.8., 1.9.) сторони домовились про часткове прощення боргу в сумі 285 959,42 грн, у зв`язку з чим боржник зобов`язаний сплатити кредитору матеріальну шкоду в сумі 115 000 грн, протягом одного року шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 1 000 грн. Суму для оплати шкоди понад мінімального щомісячного платежу боржник визначає самостійно та не є обмеженим у її розмірі. Боржник може достроково (до спливу одного року) оплатити всю сума матеріальної шкоди.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.5 зазначеного договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання позивачем свого обов`язку, передбаченого пунктом 1.9, зобов`язання з оплати матеріальної шкоди та борг, що виникає з цього первісного зобов`язання, замінюється позиковим зобов`язанням (новим зобов`язання). За цим новим зобов`язанням боржник/позичальник зобов`язується повернути кредиторові/позикодавцю суму коштів, несплачену ним за первісним зобов`язанням протягом одного року з моменту набрання чинності новим зобов`язанням.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною другої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

За змістом статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням.

Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Отже за змістом зазначених норм при укладенні договору волевиявлення сторін має бути вільним, спрямованим на добровільне укладення правочину.

Разом із тим, правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233

ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Стаття 233 ЦК України не передбачає обмежень чи заборон застосування її до окремих правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 06 квітня 2016 року в справі № 6-551цс16 та від 21 грудня

2016 року в справі № 6-2766цс16.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів, що оспорений правочин було укладено в результаті обману з боку відповідача чи під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних для нього умовах.

Судами встановлено, що оспорюваний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач не є власником ввірених йому транспортних засобів, як і те, що у визначеному законом порядку не встановлено наявності його вини у ДТП, не є підставою для задоволення позову про визнання недійсним оспорюваного договору від 07 вересня 2016 року та застосування наслідків, передбачених

статтями 215, 230, 233 ЦК України.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що ТОВ «Хортицькі лінії» володіло пошкодженими у ДТП транспортними засобами на відповідній правовій підставі та мало необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення із позивачем договору від 07 вересня 2016 року

Неявка позивача та його представника в судове засідання 10 липня

2019 року в суді першої інстанції не вплинула на правильність вирішення справи. При цьому ОСОБА_1 , будучи представленим адвокатом, мав можливість навести як суду першої так і апеляційної інстанції всі свої доводи стосовно предмета спору та у визначений процесуальним законом строк надати докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із обставинами встановленими судами.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено зокрема статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Звєрєвою Вікторією Валеріївною, залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта