ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2021 року

Київ

справа №440/4013/18

адміністративне провадження №К/9901/14136/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., -

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - Підприємство) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року (прийняте судом у складі судді Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Лях О.П., Яковенка М.М.) у справі за позовом Підприємства до Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі - Держекоінспекція) про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису № 13/02.1-23 від 01 жовтня 2018 року, винесеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що вимога відповідача представити документи, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками, не належить до повноважень відповідача. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює відповідно до статей 5-7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач під час проведення планового заходу зобов'язаний був досліджувати питання державної реєстрації прав на земельні ділянки та дотримання суб'єктом господарювання вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тому, суд визнав необґрунтованим довід позивача про те, що територіальний орган Держекоінспекції неуповноважений вимагати надання та/або встановлювати строки надання документів, що посвідчують право власності чи право користування земельними ділянками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 травня 2019 року Підприємство звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У скарзі, зокрема, посилається на те, що позивач не заперечував права відповідача на дослідження питання державної реєстрації прав на земельні ділянки, а звертав увагу суду, що відповідач здійснює нагляд за додержанням лише екологічних вимог та екологічних нормативів при наданні у власність та користування земельних ділянок.

У приписі не зазначено, які конкретно екологічні вимоги не виконано під час надання у власність і користування земельних ділянок позивачем. Не зазначено, які конкретно екологічні нормативи не додержано позивачем.

Діюче спеціальне законодавство у сфері здійснення державного нагляду (контролю) чітко визначає суть припису виключно як письмову вимогу щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства.

Пункт 2 припису містить вимогу надати документи, а не усунути певні порушення норм чинного законодавства, що не відповідає по своїй суті поняттю «припис» у визначення, наведеному у Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідач посилається на статтю 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», як на підставу надання інформації. Проте ця норма містить перелік прав відповідача та не встановлює жодних вимог природоохоронного законодавства, які має виконувати суб'єкт господарювання або обов'язків такого суб'єкта.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року № 429/0/78-19 здійснено повторний автоматизований розподіл у цій касаційній скарзі та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В.. судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

На підставі наказу Держекоінспекції №119/07-03 від 14 вересня 2018 року "Про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та направлення на перевірку № 112/07-04 від 14 вересня 2018 року, у період з 17 по 28 вересня 2018 року посадовими особами Держекоінспекції проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатом якого складено акт №112/07-14.

Підстава та порядок проведення планового заходу (перевірки) позивачем під сумнів не ставиться та не оспорюється.

Актом №112/07-14, крім іншого, зафіксовано, що Підприємство використовує 4 земельні ділянки, які розташовані за адресою: вул. Горбанівська, 2 к в с. Розсошенці - площею 0,1242 га (під будівлею котельні); вул. Соборності,42 в м. Полтава - площею 0,0489 га (будівля котельні з майстернею); вул. Соборності, 26/14 в м. Полтава - площею 0,0462 га (будівля котельні); вул. Шведська Могила, 24 в м. Полтава - площею 0,0209 га (під будівлею котельні); в наявності витяги на вищеперераховані земельні ділянки з Держгеокадастру; на момент проведення перевірки документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки, відповідно до вимог статей 125,126 Земельного кодексу України відсутні.

На вказаний акт позивачем надано зауваження № 03.6-08/2005 від 28 вересня 2018 року.

01 жовтня 2018 року Держекоінспекцією винесено припис № 13/02.1-23, пунктом другим якого зобов'язано Підприємство у строк до 30 грудня 2018 року представити до Держекоінспекції документи, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками, за адресами: вул. Горбанівська, 2к в с. Розсошенці - площею 0,1242 га (під будівлею котельні); вул. Соборності,42 в м. Полтава - площею 0,0489 га (будівля котельні з майстернею); вул. Соборності, 26/14 в м. Полтава - площею 0,0462 га (будівля котельні); вул. Шведська Могила, 24 в м. Полтава - площею 0,0209 га (під будівлею котельні).

Не погодившись з пунктом другим припису № 13/02.1-23, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справі, що розглядається, спірним є питання наявності повноважень у Держекоінспекції у приписі вимагати представити документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII).

Відповідно до статті 34 Закону № 1264-XII завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно зі статтею 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 202 Закону №1264-XII, зокрема пунктів «а», «д», «е», «л» частини першої, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

д) одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб;

е) надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Стаття 7 Закону України від 19.06.2003 № 963-ІV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон № 963-ІV) передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать:

а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;

консервації деградованих і малопродуктивних земель;

збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів;

б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;

в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель;

г) організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян;

ґ) вирішення інших питань відповідно до закону.

Водночас положеннями абзаців другого, четвертого пункту «а» частини першої статті 6 Закону № 963-ІV визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Розділення та визначення більш детально повноважень кожного з державних органів передбачено у відповідних Положеннях.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 Положення № 275 одними із основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Державна екологічна інспекція Центрального округу (Полтавська та Черкаська області) як міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції утворена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102.

Крім того, відповідно до статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», пункту 7 Положення № 275, постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» та пунктів 1, 21 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, затверджені Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про державні екологічні інспекції в округах.

Положення про державні екологічні інспекції в округах затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.10.2018 № 347, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.2018 за № 1174/32626 (далі - Положення № 347), а Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу затверджено наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 № 82.

Функції державних екологічних інспекцій в областях, а пізніше і в округах аналогічні за змістом функціям Держекоінспекції.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2, пункту 3 розділу ІІ Положення № 347 до функцій Інспекції, зокрема, віднесено: здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр; проведення перевірок (у тому числі документальних) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складання відповідно до законодавства актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням, здійснення лабораторних вимірювань (випробувань).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що органи Держекоінспекції мають право під час проведення перевірки отримувати від суб'єкта господарювання відповідні документи, зокрема і правовстановлюючі документи на землю, проте відсутність таких документів у суб'єкта господарювання унеможливлює представити такі документи перевіряючим саме під час перевірки, понад те і не є порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Як встановлено у цій справі, в акті перевірки зазначено, що Підприємство використовує певні зазначені вище ділянки, на ці ділянки є витяги з Держгеокадастру, на момент проведення перевірки документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки, відсутні.

Вимога контролюючого органу представити правовстановлюючі документи на земельну ділянку у приписі фактично є спонуканням позивача до оформлення цих документів на земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна, які заходяться у власності Підприємства, що жодним чином не пов'язане з повноваженнями Держекоінспекції, передбаченими Положенням.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 816/1976/16.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій щодо вимоги у приписі представити правовстановлюючі документи на те, що в його повноваженнях є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок, є безпідставними, оскільки витребувані документи, які відсутні у Підприємства, не можна перевірити на додержання вимог законодавства щодо виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви відповідно до платіжного доручення від 12 листопада 2018 року № 8674007510 позивач сплатив судовий збір у сумі 1762,00 грн, за подання апеляційної скарги - 2643,00 грн відповідно до платіжного доручення від 12 лютого 2019 року № 41813 та за подання касаційної скарги - 3842,00 грн відповідно до платіжного доручення від 08 травня 2019 року № 163678.

Враховуючи зазначене та у зв`язку із задоволенням позову, понесенні позивачем судові витрати на звернення до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу, що становить 8247,00 грн.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/4013/18 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису від 01 жовтня 2018 року № 13/02.1-23, винесеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 42149108) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) судові витрати: за подання позовної заяви відповідно до платіжного доручення від 12 листопада 2018 року № 8674007510 - у сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні), за подання апеляційної скарги відповідно до платіжного доручення від 12 лютого 2019 року № 41813 - 2643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні) та за подання касаційної скарги відповідно до платіжного доручення від 08 травня 2019 року № 163678 - 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко