Справа № 560/1113/20

РІШЕННЯ

іменем України

12 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Троян О.А. позивача ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про стягнення одноразової страхової виплати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області одноразову допомогу (одноразову страхову виплату) у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності потерпілого ОСОБА_1 в сумі 74936 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.08.1985 року він працював контролером-ревізором у фінансовому відділі Славутського райвиконкому.

29.10.1985 року із позивачем сталася дорожньо-транспортна пригода, про що був складений акт за формою БТ.

Починаючи з 01.03.1986 року позивач визнавався інвалідом Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною лікарсько-трудовою експертною комісією.

В квітні 2005 року проведено розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем 29.10.2005 року, та 19.04.2005 року складено Акт про нещасний випадок на виробництві а також Акт розслідування нещасного випадку на виробництві, відповідно Акт, складений у 1985 році за формою БТ, скасований.

На підставі вказаних актів, Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна комісія 07.12.2005 року встановила позивачу 2 групу інвалідності довічно, та визначила ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв`язку із виробничою травмою.

Позивач вважає, що у нього як потерпілого в зв`язку із виробничою травмою та втратою професійної працездатності виникло право на одноразову допомогу з 07.12.2005 року.

15.08.2012 року позивач подав заяву про проведення йому одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу).

В порушення вимог Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) позивач не отримав копію постанови про призначення страхової виплати або про відмову у її призначенні.

06.03.2013 року Нетішинський міський суд прийняв постанову якою зобов`язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Нетішині розглянути заяву позивача від 15.08.2012 року про проведення одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу) та прийняти за результатами розгляду рішення у формі постанови.

Відповідач декілька разів приймав постанови якими відмовляв позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, та які в свою чергу скасовувалися рішеннями суду.

Вважаючи такі постанови протиправними, враховуючи відсутність підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути із відповідача на його користь одноразову допомогу у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності.

Відповідно до зазначеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою від 16.03.2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 08.04.2020 року.

Ухвалою від 08.04.2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Після пом`якшення обмежувальних протиепідемічних заходів судове засідання призначено на 29.10.2020 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення за змістом позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, заяву про причини неявки не подав.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 31.03.2020 року, а також на вимогу суду надав письмові пояснення від 26.11.2020 року з відповідними додатками.

Обґрунтовуючи заперечення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що право на отримання потерпілим одноразової допомоги настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Якщо вперше стійка втрата професійної працездатності встановлена потерпілому до 24 листопада 1992 року, то він не має права на отримання одноразової допомоги, оскільки саме з 24 листопада 1992 року набрав чинності Закон України "Про охорону праці".

Вперше позивачу встановлено стійку втрату працездатності 03 березня 1987 року, тобто до дати набрання чинності Законом України "Про охорону праці".

За заявою позивача від 31.06.2006 року, йому призначенні страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Також представник відповідача звертає увагу суду на таке, що позивач подав позов з порушенням строків звернення до суду.

Таким чином, враховуючи те, що позивачу під час повторного огляду 03 березня 1987 року підтвердили 2 групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, та вперше до набуття чинності Закону України "Про охорону праці" визначили 100 % ступеню втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, крім того враховуючи пропущення позивачем строків звернення до суду, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 01.08.1985 року працював контролером-ревізором у фінансовому відділі Славутського райвиконкому.

29.10.1985 року із позивачем сталася дорожньо-транспортна пригода, про що був складений акт за формою БТ.

Починаючи з 01.03.1986 року позивач внаслідок проходження оглядів (переоглядів) визнавався інвалідом Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною лікарсько-трудовою експертною комісією.

В квітні 2005 року проведено розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем 29.10.2005 року, та 19.04.2005 року складено Акт про нещасний випадок на виробництві а також Акт розслідування нещасного випадку на виробництві, відповідно Акт, складений у 1985 році за формою БТ, скасований.

На підставі вказаних актів, Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна комісія 07.12.2005 року встановила позивачу 2 групу інвалідності довічно, та визначила ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв`язку із виробничою травмою.

15 серпня 2012 року позивач звернувся із заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині про проведення нарахування та виплати йому як потерпілому одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу).

Згідно із частиною 2 статті 34 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV"Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", (в редакції статті яка була чинною станом на 15 серпня 2012 року), у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК.

Нетішинський міський суд Хмельницької області, постановою від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, зобов`язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині провести на користь позивача одноразову страхову виплату в сумі 37468 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В мотивувальній частині постанови суду вказано, що така страхова виплата передбачена підпунктом б) пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV.

Із змісту позову, копія якого надана суду представником відповідача вбачається, що позивач просив стягнути 74936 грн., одноразової допомоги, яка передбачена частиною 2 статті 34 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV.

В зв`язку із тим, що у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині позивачу на його повторне звернення від 30.01.2013 року не надали постанову про задоволення чи відмову у виплаті одноразової допомоги, позивач знову звернувся до суду.

Нетішинський міський суд Хмельницької області, постановою від 06.03.2013 року по справі № 2-а/679/60/2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року, зобов`язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині розглянути заяву позивача від 15.08.2012 року про проведення одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу) та прийняти за результатами розгляду рішення у формі постанови.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області, розглянувши заяву позивача та прийняло постанову про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2212/72/72/18 від 23.08.2013 року у зв`язку із рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, справа № 2-а/2211/234/12.

Суд звертає увагу на те, що у постанові відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області допущена помилка, а саме: вказано, що така постанова прийнята на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, справа № 2-а/2211/234/12, тоді як вказаним рішенням було скасовано постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013, яка в послідуючому залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 лютого 2014 року.

На виконання постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.03.2013 року по справі № 2-а/679/60/2013, яким суд зобов`язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині розглянути заяву позивача від 15.08.2012 року про проведення одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу) та прийняти за результатами розгляду рішення у формі постанови, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області будь-якого рішення не приймалося, оскільки сторонами суду не надано.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29.01.2014 року по справі № 2-а/679/38/2014, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 року, визнано незаконною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2212/72/72/18 від 23.08.2013 року.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області прийняло постанову про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2216/397/397/41 від 19.04.2016 року.

Вказана постанова Фонду мотивована тим, що Закон України "Про охорону праці" яким передбачається виплата одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності вступив в дію 24 листопада 1992 року.

ОСОБА_1 , вперше стійка втрата професійної працездатності (встановлення групи інвалідності), встановлена МСЕК до 24.11.1992 року , а саме: 03.03.1986 року. Отже ОСОБА_1 , не має правових підстав для призначення йому одноразової допомоги відповідно до Закону України в редакції від 23.09.1999 року № 1105-XIV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07.12.2017 року по справі № 2-а/679/658/16-а, визнано протиправною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2216/397/397/41 від 19.04.2016 року.

Незважаючи на необхідність та обов`язковість виконання рішення суду, Славутське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України прийняло постанову про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2213/397/397/51 від 01.10.2018 року.

Вказана постанова Фонду мотивована тим, що Закон України "Про охорону праці" яким передбачається виплата одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності вступив в дію 24 листопада 1992 року.

ОСОБА_1 , вперше стійка втрата професійної працездатності (встановлення групи інвалідності), встановлена МСЕК до 24.11.1992 року , а саме: 03.03.1986 року. Отже ОСОБА_1 , не має правових підстав для призначення йому одноразової допомоги відповідно до Закону України в редакції від 23.09.1999 року № 1105-XIV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі 679/108/19, яке залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг № 2213/397/397/51 від 01.10.2018 року.

В зв`язку із тим, що відповідач, незважаючи на рішення судів не виконує такі рішення та не приймає постанову про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання страхових виплат у разі нещасного випадку, як складова права на соціальний захист є її конституційним правом.

З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 року № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (набрав чинності з 1 січня 2015 року, крім статті 44 цього Закону, яка набрала чинності з 1 липня 2015 року), Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", викладено в новій редакції.

Частиною 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28.12.2014 року № 77-VIII передбачено, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції та управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Статтею 2 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції Закону на час виникнення правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції Закону на час виникнення правовідносин), держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно із підпунктом б) пункту 1 статті 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV(в редакції Закону на час виникнення правовідносин), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні в тому числі і одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Згідно із частиною 2 статті 34 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції Закону на час виникнення правовідносин), у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров`я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Дослідження встановлених в адміністративній справі обставин та змісту наведених правових норм Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV, Закону України від 28.12.2014 року № 77-VIII, дають суду прийти до висновку, що відповідач зобов`язаний провести позивачу виплату одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності, передбаченої підпунктом б) пункту 1 статті 21, частиною 2 статті 34 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV, що підтверджується постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 лютого 2014 року.

Вказаним рішенням суду зобов`язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області провести одноразову страхову виплату в сумі 37468 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Отже є рішення суду згідно якого відповідач зобов`язаний провести виплату одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності позивачу, але фактично відповідач таке рішення до цього часу не виконав із надуманих та протиправних причин, що підтверджується всіма послідуючими рішеннями судів України, що наведені у мотивувальній частині позову, копії яких додані до матеріалів справи.

Стаття 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином позивач має право на отримання страхової виплати у вигляді одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 37468 грн., як про це зазначено у постанові Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що за таких обставин дії відповідача про відмову у виплаті позивачу одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 37468 грн., на виконання постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013 є протиправними, в зв`язку із чим необхідно зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову страхову виплату, передбачену частиною 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 року, в редакції статті Закону станом на 15.08.2012 року.

Позов задовільняється частково, оскільки є рішення суду на користь позивача яким зобов`язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області провести одноразову страхову виплату в сумі 37468 грн., тому неможливо стягнути на користь позивача одноразову грошову допомогу в сумі 74936 грн., як того вимагає позивач.

Відповідач-Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області зообов`язаний провести таку виплату позивачу як правонаступник таких обов`язків своїх регіональних структурних підрозділів в результаті реформування.

Аналізуюючи все в сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову страхову виплату, передбачену частиною 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 року, в редакції статті Закону станом на 15.08.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 січня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області (вул. Подільська, 3, корпус 1 А,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 41316723)

Головуючий суддя В.К. Блонський