2/754/2643/21

Справа № 754/220/21

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Сенюта В.О., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 року на адресу Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулута відшкодування моральної шкоди.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилається на ст.. 5 ЗУ «Про судовий збір» та вказує, що звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду із вказаною позовною заявою.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного.

Позов не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

З приводу звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Положення статті 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачає вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, зокрема від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.01.2021 року до дня поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди не є вимогами, які стосуються виплати позивачу заробітної плати та поновлення останнього на роботу, а тому в цій частині останній не звільняється від сплати судового збору в порядку ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати, оскільки середній заробіток не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Згідно із Законом України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, що подаються до суду фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2021 року, на підставі ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270 ,00 грн.

З огляду на вказане, позивачу необхідно надати до позовної заяви докази сплати судового збору за вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.01.2021 року до дня поновлення на роботі, та за вимогу про відшкодування моральної шкоди, або надати до суду докази звільнення від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

Вище викладене дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

На підстав викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.О.Сенюта