712/13179/19

2/712/122/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Юр`євої К.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я джерелом підвищеної небезпеки.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 28.11.2016р. сталась дорожньо - транспортна пригода.

Водій автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Смілянській в м. Черкаси зі сторони м. Сміла в напрямку вул. 30 - річчя Перемоги, поблизу будинку № 132, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . За вказаним фактом було внесено відомості до ЄРДР за № 12016251010009222 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 К України.

Згідно висновку експерта № 02-01/76 від 18.01.2017р., складеного за результатами судово - медичної експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Шепотіна В.В. від 12.01.2017р. в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016251010009222 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 К України, ОСОБА_3 отримав наступні ушкодження, які могли виникнути при наїзді автомобіля:

- травму правого колінного суглобу з переломом кісток гомілки, крововиливом в порожнину суглобу, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я;

- рану м`яких тканин голови, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Згідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підстав (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди позивачу було завдано значної матеріальної та моральної шкоди. Останній протягом тривалого часу перебував та стаціонарному та амбулаторному лікуванні, переніс хірургічне втручання.

Розмір нанесеної позивачу матеріальної шкоди складається з втраченого заробітку та фактично понесених витрат на лікарські засоби і медичні препарати і становить 47948 гривень 64 копійки.

В результати дорожньо - транспортної пригоди позивачу завдано психологічну травму, яка полягає у сильному душевному та фізичному болю, втраті можливості вести нормальний, звичний спосіб життя, порушенні нормальних життєвих зв`язків, розмір якої позивачем оцінено в сумі 20 000 гривень.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2019 року відкрите спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі.

06 грудня 2019 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обгрунтування заперечень проти заявлених позивачем вимог відповідач зазначив, що постановою слідчого від 25.09.2019р. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016251010009222 від 29.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення; виділено матеріали кримінального провадження для притягнення винного до адміністративної відповідальності та направлено виділені матеріали до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції.

Вказану постанову слідчого позивачем не оскаржено слідчому судді відповідно до ст.ст. 303, 304 КПК України.

Позивачем не надано суду належних допустимих доказів спричинення моральної шкоди.

Просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в зв`язку з відсутністю вини відповідача.

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судовому засідання заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно полісу № АК/0925851 обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2016р., цивільно - правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ Страхова компанія «Галицька», а тому він є неналежним відповідачем у вказаній цивільній справі.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, заслухавши доводи учасників справи в судовому засіданні, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

28.11.2016р. близько 12 години 05 хвилин водій автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рухаючись в місті Черкаси по вулиці Смілянській зі сторони міста Сміла в напрямку вул. 30 - річчя Перемоги, поблизу будинку № 132 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3

За фактом дорожньо - транспортної пригоди було внесено відомості до ЄРДР за № 12016251010009222 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Черкаській області від 12.01.2017р. було призначено судово - медичну експертизу у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно висновку експерта № 02-01/76 від 18.02.2017р. , пішоход ОСОБА_3 отримав наступні тілесні ушкодження:

- травму правого колінного суглобу з переломом кісток гомілки, крововиливом в порожнину суглобу, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я;

- рану м`яких тканин голови, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Черкаській області Шепотіна В.В. від 12.07.2017р. було призначено додаткову судово - медичну експертизу у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно висновку експерта № 02-01/1274 від 19.07.2017р., внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пішоход ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження і був госпіталізований до Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги; проведено операцію - МОС зовнішнього виростку з кістковою аутопластикою; 13.12.2016р. виписаний з лікарні; заключний клінічний діагноз: закритий відламковий імпресійний перелом зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків; алкогольне сп`яніння.

Постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Черкаській області Рудь С.С. від 25.07.2019р. було призначено у кримінальному провадженні судову автотехнічну експертизу, до проведення якої залучено експертів Черкаського відділення КНДІСЕ МЮ України, попереджено експертів про кримінальну відповідальність.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 1631/19-23 від 19.09.2019р., у момент виникнення небезпеки для руху, вказаний у постанові, водій автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом застосування екстреного гальмування.

У даній дорожній обстановці, в причинному зв`язку з виникненням дорожньо -транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходився вихід пішохода ОСОБА_3 на смугу руху автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в момент, коли даний автомобіль знаходився від місця наїзду на відстані меншій за його зупинний шлях при екстреному гальмуванні.

На момент дорожньо - транспортної пригоди пішохідний перехід був регульований, а саме: наїзд стався в момент, коли для пішохода ОСОБА_3 горів червоний сигнал світлофора, а для водія ОСОБА_2 горів зелений сигнал світлофора. Пішохід ОСОБА_3 в момент наїзду знаходився на відстані близько 1,9 м до ближньої межі пішохідного переходу в напрямку вулиці 30 - річчя Перемоги, тобто поза межами пішохідного переходу.

Відповідно до п.4.7 ПДР України зі змінами станом на 09.112016р., пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах.

4.9. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.

Згідно протоколу допиту потерпілого від 23.12.2016р. в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016251010009222 ОСОБА_3 пояснив наступне: «дійшовши до середини дороги, я помітив, що мені загорівся червоний сигнал світлофора, з огляду на що я пришвидшив темп свого руху.»

Відповідно до 4.10. ПДР України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об`єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Пішоходам забороняється раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід ( п.4.14 ПДР України в редакції від 09.11.2016р.)

Таким чином, розслідуванням кримінальної справи встановлено, та підтверджується наданими сторонами доказами, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, що вказана дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок необережних дій пішохода, який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, як учасник дорожнього руху, переходив проїзну частину в недозволеному місці, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху. При цьому пішохід порушив вимоги пунктів 4.4, 4.14 Правил дорожнього руху України.

Постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Черкаській області від 25.09.2019р. кримінальне провадження № 12016251010009222 закрите в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення; виділено матеріали кримінального провадження для притягнення винного до адміністративної відповідальності та направлено виділені матеріали до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2019р. у справі № 712/16048/19, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31.01.2020р., ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 18.10.2019р. у справі № 352/342/17, «відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідачі, як особи, яка керували джерелом підвищеної небезпеки, повинні нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності їх вини.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки».

Доказів наявності обставин непереборної сили або умислу потерпілого матеріали справи не містять і сторонами не надано.

Враховуючи, що позивач в момент дорожньо - транспортної пригоди перебував в стані алкогольного сп`яніння, знехтував правилами безпеки руху, останній допустив грубу необережність.

Судом встановлено, що згідно полісу № АК/0925851 обов`язкового страхування цивільного - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2016р., на момент дорожньо - транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАт «Страхова Компанія «Галицька».

Згідно статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до полісу № АК/0925851 обов`язкового страхування цивільного - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2016р., ліміт на одного потерпілого за шкоду, завдану життю і здоров`ю потерпілого, в межах якого застрахована цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 становить 200 000 гривень.

Позивачем заявлено вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з придбання медпрепаратів та втраченого заробітку.

На запит суду Комунальним некомерційним підприємством «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» було надано перелік медичних препаратів, які були призначені ОСОБА_4 під час лікування останнього в травматологічному відділенні КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД».

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок витрат в сумі 15496,08 грн. на придбання медичних препаратів та їх перелік і встановлено, що частина медичних препаратів не призначалась потерпілому у зв`язку з дорожньо - транспортною пригодою.

Крім того, до позовної заяви позивачем на пітвердження факту перебування позивача на лікуванні та втраченого заробітку в розмірі 32452,56 грн. в зв`язку з дорожньо - транспортною пригодою, додано листки непрацездатності.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок втраченого заробітку і встановлено, що згідно наданих позивачем листків непрацездатності на користь позивача виплачено 4178,60 грн. Вказану суму не враховано позивачем при здійсненні розрахунку втраченого заробітку.

Також позивачем заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Всього позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 67948,64 грн. в тому числі 47948,64 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди в розмірі в межах ліміту відповідальності на одного потерпілого, визначеного в полісі № АК/0925851 обов`язкового страхування цивільного - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2016р., чинному на момент дорожньо - транспортної пригоди.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. (ст.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів звернення позивача до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та відмови страховою компанією у такій виплаті. Позивач з клопотанням про залучення ПрАТ Страхова компанія «Галицька» до участі у справі не звертався.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивач до страхової компанії з повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування не звертався. Вважає, що ОСОБА_2 є належним відповідачем; зазначив, що саме позивачу належить право визначення відповідача у справі.

Враховуючи викладене, позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди в розмірі в межах ліміту відповідальності на одного потерпілого, визначеного в полісі № АК/0925851 обов`язкового страхування цивільного - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2016р., чинному на момент дорожньо - транспортної пригоди; доказів звернення до ПрАТ СК «Галицька» з заявою про виплату страхового відшкодування після настання страхового випадку та відмови у виплаті страхового відшкодування позивачем на надано і матеріали справи не містять; з клопотанням про залучення ПрАТ СК «Галицька» до участі у справі в якості співвідповідача або заміну неналежного відповідача позивач до суду не звертався; транспортна пригода виникла внаслідок грубої необережності позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.51 Конституції України, ст.ст. 1166, 1187, Цивільного кодексу України, згідно ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 23 - 25, 261, 32, Закону України «По обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 28, 76-81, 83, 263 - 265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я джерелом підвищеної небезпеки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя О.М. Борєйко