Справа № 372/2176/19

Провадження № 2-53/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Ковтуненко Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширив недостовірну інформацію наступного змісту: « Знайомтесь , це підпільний мільйонер, корупціонер та хабарник, голова Київського районного суду м. Одеса ОСОБА_2 , який за бабло звільнив від покарання убивцю 7 громадян та покалічивши 9, будучі п`яним та який врізався в автобусну зупинку та який виявився сином мажором. Аналогічних справ зі смертями та виправданням убивць на його руках є неодна. Саме цій сволоті Вище кваліфікаційна комісія суддів України за отриманого хабаря знову дозволила продовжити свої злочин. Чому українців убивають в україні без наказано?!? Може пора робити зачистку територій від тих хто нас убиває у будь-який спосіб та тих хто їх «кришує»?!? У вівторок «чистільщики» розпочинаємо нашу ходу від адміністрації президента України. Усі хто бажає очистити нашу Україну від сміття приходьте на 9 годину 30 хвилин, м. Київ, вул. Банкова, 11. ПРОШУ МАКСИМАЛЬНОГО ПОШИРЕННЯ!!!» Таким чином, відповідач стверджував, що позивачем вчинені ряд протиправних дій, які підпадають під визначення злочину, а також в стверджувальній формі було зазначено, що позивач є злочинцем. Позивач вважає, що вказана інформація є недостовірною та порушує немайнові права позивача. На день звернення до суду з даним позовом, відносно позивача, є результати перевірки Національного агентства з запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, відповідних правоохоронних органів, які свідчать, що ОСОБА_2 ніколи не вчинялися корупційні правопорушення чи злочини.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив, заяв чи клопотань суду не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, враховуючи інтереси позивача, даючи оцінку діям відповідача, які суд оцінює, як такі, що направлені на затягування розгляду справи по суті, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ч.4 ст.223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 поширив у мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 , поширив недостовірну інформацію наступного змісту (далі - цитація мовою оригіналу із дотриманням пунктуації та орфографії автора): « Знайомтесь , це підпільний мільйонер, корупціонер та хабарник, голова Київського районного суду м. Одеса ОСОБА_2 , який за бабло звільнив від покарання убивцю 7 громадян та покалічивших 9, будучі п`яним та який врізався в автобусну зупинку та який виявився сином мажором. Аналогічних справ зі смертями та виправданням убивць на його руках є неодна. Саме цій сволоті Вище кваліфікаційна комісія суддів України за отриманого хабаря знову дозволила продовжити свої злочин. Чому українців убивають в україні без наказано?!? Може пора робити зачистку територій від тих хто нас убиває у будь-який спосіб та тих хто їх «кришує»?!? У вівторок «чистільщики» розпочинаємо нашу ходу від адміністрації президента України. Усі хто бажає очистити нашу Україну від сміття приходьте на 9 годину 30 хвилин, м. Київ, вул. Банкова, 11. ПРОШУ МАКСИМАЛЬНОГО ПОШИРЕННЯ!!!»

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами першою, другою статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Крім того, у пункті 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати, зокрема, рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

У зазначеній Резолюції визначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій галузі).

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких лідерів.

Аналізуючи зазначені норми права та практику Європейського суду з прав людини, наявні у справі докази, суд встановив, що висловлювання відповідача ОСОБА_3 у соціальній мережі Фейсбук на його сторінці на адресу позивача наступного змісту: «Знайомтесь, це підпільний мільйонер, корупціонер та хабарник, голова Київського районного суду м. Одеса ОСОБА_2 , який за бабло звільнив від покарання убивцю 7 громадян та покалічивши 9»; «…Аналогічних справ зі смертями та виправданням убивць на його руках є неодна»; «…Саме цій сволоті Вище кваліфікаційна комісія суддів України за отриманого хабаря знову дозволила продовжити свої злочини», за своїми стилістичними ознаками не можуть вважатись оціночними судженнями, оскільки вона містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_2 протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності і мають бути доведені належними доказами. Крім того, думку автора висловлено в принизливій формі, із застосуванням лайливого слова «сволота», відтак, поширення такої інформації порушує право позивача на повагу до його гідності та честі.

Так, частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У пункті 35 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 2008 року у справі «Хужин та інші проти Росії» суд зробив висновок про те, що презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 1995 року у справі «Аллен де Рібемон проти Франції»).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач є «підлільним мільйонером», «корупціонером та хабарником, який за бабло звільнив убивцю», а також того, що він надав хабар Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та вчиняє злочини.

Позивачем надані до суду письмові докази, які спростовують, недостовірну інформацію розповсюджену відповідачем: копію рішень Національного агентства з питань запобігання корупції №1057 від 12.04.2019, № 1058 від 12.04.2019, № 1059 від 12.04.2019; копію відповіді Прокуратури Одеської області № 15-6924-8 від 31.10.2018; копію відповіді Управління захисту економіки в Одеській області від 26.10.2018.

Враховуючи викладене, за відсутності обвинувального вироку та/або постанови про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчиненні корупційних правопорушень, які набрали законної сили, ОСОБА_3 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширив недостовірну інформацію наступного змісту:

« Знайомтесь , це підпільний мільйонер, корупціонер та хабарник, голова Київського районного суду м. Одеса ОСОБА_2 , який за бабло звільнив від покарання убивцю 7 громадян та покалічивши 9»;

«…Аналогічних справ зі смертями та виправданням убивць на його руках є неодна»;

«…Саме цій сволоті Вище кваліфікаційна комісія суддів України за отриманого хабаря знову дозволила продовжити свої злочини», порушивши презумпцію невинуватості (ст. 6 Коніенції) при відсутності обвинувачення, що є порушенням права на приватне і сімейне життя (стаття 8 Конвенції).

Згідно з вимогами статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач поширенням негативної інформації порушив права позивача на повагу до гідності та честі, тому у відповідності до статей 15, 16ЦК України порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача спростувати поширену нею негативну інформацію.

Враховуючи викладене, а також те, що У висловлюваннях, які є предметом розгляду даної справи, міститься інформація, яка прямо стосується ОСОБА_2 , викладена у формі фактичного твердження, щодо розгляду конкретної справи та проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання, а не оціночного судження, інформація є негативного характеру і є принизливою для його особистості, порочить честь, гідність та ділову репутацію, а тому позов підлягає частковому задоволенню, а поширена щодо ОСОБА_2 інформація визнанню недостовірною та спростуванню.

Разом з тим, інша інформація, яка розміщена в даній публікації не стосується конкретно позивача, є оціночним судженням, зокрема «будучі п`яним та який врізався у автобусну зупинку та який виявився сином мажором. Чому українців убивають в україні безназказано та інша» а тому в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Крім того, вимога позивача про зобов`язання ОСОБА_3 видалити недостовірно поширену інформацію у відношенні ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки видалення інформації, як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено ст. 277 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 800 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 28, 34, 40, ст.ст. 297, 299, 277 ЦК України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», та ст.ст. ст. ст. 12, 81, 133, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування - задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) поширеною відповідачем ОСОБА_3 в соціальній мережі Facebook, що знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту:

- Знайомтесь , це підпільний мільйонер, корупціонер та хабарник, голова Київського районного суду м. Одеса ОСОБА_2 , який за бабло звільнив від покарання убивцю 7 громадян та покалічивши 9. Аналогічних справ зі смертями та виправданням убивць на його руках є неодна. Саме цій сволоті Вище кваліфікаційна комісія суддів України за отриманого хабаря знову дозволила продовжити свої злочини.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_3 спростувати недостовірно поширену інформацію відносно ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook, що знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту:

- Знайомтесь , це підпільний мільйонер, корупціонер та хабарник, голова Київського районного суду м. Одеса ОСОБА_2 , який за бабло звільнив від покарання убивцю 7 громадян та покалічивши 9. Аналогічних справ зі смертями та виправданням убивць на його руках є неодна. Саме цій сволоті Вище кваліфікаційна комісія суддів України за отриманого хабаря знову дозволила продовжити свої злочини.

В задоволенні позові в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 процесуальні витрати у розмірі 800 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.01.2021.

Суддя О.Б. Тиханський