Справа № 216/228/21

провадження № 2/216/1510/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 січня 2021 року Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, про визнання права власності і відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 року до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, про визнання права власності і відшкодування шкоди.

Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Аналогічні за змістом норми закріплені устаттях 1173-1175 Цивільного кодексу України

?Шкода, завдана фізичній або юридичній особінезаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядуваннянезалежно від вини цих органів.(стаття 1173 ЦКУ).

?Шкода, завдана фізичній або юридичній особінезаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядуваннянезалежно від вини цієї особи.(стаття 1174 ЦКУ).

?Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результатіприйняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядуваннянезалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.(стаття 1175 ЦКУ).

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України врішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке:«…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (ст. 3, 16, 22). Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків». І далі: «...ст. 152 Конституції Українизобов`язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Відповідно доППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, щосуди повинні суворо дотримуватися передбаченогост. 56 Конституції Україниправа особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначеніглавою 82 Цивільного кодексу України. Встановлено обов`язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:

?незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;

?незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;

?в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдана шкоди повинна бути доведена.

Суб`єктом відшкодуваннязавданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настаєнезалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

Встаттях 1166 та 1167 гл. 82 ЦКУвказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована:майнова та моральна. Однак в більшості статейгл. 82 ЦКУ, у тому числіст. 1173 ЦКУ, вказується на те, щовідшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види.

Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенніст. 56 Конституції України.

Перелік необхідних документів

1.позовна заява відповідно до вимогст. 175 ЦПК

2.документи які посвідчують особу позивача;

3.копія НПА що був визнаний незаконним і скасований -у випадку відшкодування шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований

4.письмова відповідь відповідного органу, яка засвідчує факт спору та порушення прав позивача -у разі відшкодування шкоди в результаті незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

5.інші докази якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які підтверджують вказані обставини.

Відповідно до п.13 ч.2ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Позивачем зазначено, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч.4ст. 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно дост.56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.

Згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»моральна шкодавтрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ч.1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідностатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 4 ч. 3ст. 175 ЦПК Українивизначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Позивачем не викладено вимогу про визнання незаконним рішення чи дій органу державної влади, що рішення є незаконним, дії протиправними. Таким чином процесуальним обов`язком позивача є долучення до позовної заяви доказів в підтвердження правової підстави звернення до судувказаним позовом та підстави звільнення від сплати судового збору. Тобто, подати суду преюдиційне рішення суду, яке вступило в законну силу, якимвизнано незаконним та скасовано рішення органу державної влади або визнано протиправними дії.

При цьому, слід розмежовувати відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків) та моральної шкоди. Разом із цим, як вбачається, позивачем викладено також матеріально-правову вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 3Постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, збитки це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди. Під шкодою розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру, що узгоджується з правовою позицією, викладено в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

Таким чином, посилання в позові на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень закону є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону, тому позивач має сплатити судовий збір за подання позовної заяви, однак, в порушення вимог ч.4ст.177 ЦПК Українипозивачем не надано документ, що підтверджує сплату судового збору.

А тому за вимогу про відшкодування моральної шкоди підлягає сплаті судовий збір як за позовну вимогу майнового характеру згідно абз. 3 пп. 1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене,в разі подання суду рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано рішення органу державної влади, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, як за позовну вимогу майнового характеру, у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В разі не подання вказаного рішення, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір окремо за вимогу майнового характеру та окремо за вимогу моральної шкоди , у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 2 пункту 27 Постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Судовий збір має бути сплачений з дотриманням таких реквізитів: код бюджетної класифікації доходів бюджету: 22030101, номер рахунку (IBAN):UA788999980313171206000004644, отримувач:ГУК в Дн-кій.обл./Ц-М р/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача:Казначейство України( ел.адм.подат.), код банку отримувача(МФО):899998, Найменування коду класифікації доходів бюджету:судовий збір (Державна судова адміністрація України, 50), призначення платежу:"Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Крім того, в порушення вимог, передбачених п.5 ч.3ст.175 ЦПК України, позивачем в заяві не зазначено в чому саме полягає завдана йому моральна шкода; з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру; з чого позивач виходив визначаючи вказані в позовній заяві грошові суми.

Позивачем у якості усіх доказів долучено тільки копію резолюції 39/248 Генеральної Ассамблеї ООН.

Відповідно до п.3 ч.3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Таким чином, оскільки вимоги про відшкодування майнової шкоди підлягають грошовій оцінці, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів в підтвердження сум матеріальної шкоди зазначених в позовній заяві.

Відповідно до ч.5ст.177 ЦПК Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.1ст. 177 ЦПК Українипозивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Позивачем додано одну копію позовної заяви з додатком для відповідача - держава України, хоча зазначено, що держава України повинна бути представлена в особі Верховної ради України, президента України, кабінету міністрів України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, згідно положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків, Проте право на звернення до суду не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання заявником певного процесуального алгоритму, що в даному випадку передбаченийЦПК України.

У зв`язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Згідно п.3.ч. 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Згідно з ч. 1, 2ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, зобов`язавши позивача усунути вище вказані недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст.ст.175-177, 185 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, про визнання права власності і відшкодування шкоди, залишити без руху і надати заявнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути вищевказані недоліки.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, позовна заява буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М. В. Бутенко