УХВАЛА
19 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2242/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Львова Б. Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Ізюмської міської ради (далі - Рада)
на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020
зі справи № 922/2242/20
за позовом Ради
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
23.12.2020 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою від 23.12.2020 № 440, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Ради.
За результатами розгляду матеріалів поданої скарги касаційний суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
За приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тобто в касаційній скарзі має бути викладено, неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Однак касаційна скарга Ради за змістом не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 ГПК України підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
До касаційної скарги не додано доказів надсилання її копії Східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.
Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Раді необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним їх обґрунтуванням згідно з вимогами процесуального закону, шляхом подання заяви про усунення недоліків; надати докази, що підтверджують надсилання Східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України копії поданої до суду касаційної скарги і доданих до неї документів, а саме опис вкладення.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Ізюмської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 зі справи № 922/2242/20 залишити без руху.
2. Надати Ізюмській міській раді строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати на адресу: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Ізюмській міській раді, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Б. Львов
