ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"19" січня 2021 р. Справа № 924/1293/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження, м. Львів

до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький

про визнання недійсним пунктів рішення

встановив: у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/1293/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження, м. Львів до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький, в якій просить: 1. визнати недійсним п. 1 рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 вересня 2020 року №72/45-р/к у справі №72/12-20 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині визнання ТзОВ Західбуденергозбереження таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції від 11 січня 2001 року у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах UА-2018-06-18-000680-b щодо закупівлі: реконструкції системи водопостачання в с. Жванець по програмі Питна вода Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області (ДК 021:2015:45220000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), які проводились протягом червня-липня 2018 року Жванецькою сільською радою; 2. визнати недійсним п. 2 п. п. 2.1 рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 вересня 2020 року №72/45-р/к у справі №72/12-20 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ Західбуденергозбереження та накладення штрафу у частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження штрафу в розмірі 68000,00 гривень, за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у п. 1 резолютивної частини рішення.

18.01.2021 на адресу суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження (від 12.01.2021) про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову, а саме: зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 вересня 2020 року №72/45-р/к у справі №72/12-20 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергозбереження», до вирішення господарським судом справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Обґрунтовуючи заяву, посилається на положення ч. ч. 4, 5 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та зазначає, що в силу специфіки господарської діяльності товариства, а саме: здійснення будівництва, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, основною підставою для укладення договорів з контрагентами є участь підприємства у тендерах щодо державних закупівель, оскільки основні споживачі продукції є державні та комунальні підприємства, установи та організації, а також органи місцевого самоврядування. Оскаржуване рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 вересня 2020 року №72/45-р/к у справі №72/12-20 унеможливлює участь товариства у процедурах закупівель, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», встановлено обов`язок для замовника прийняти рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до позбавлення ТзОВ «Західбуденергозбереження» одного із основних засобів прибутку, наслідком чого є позбавлення працівників підприємства права на працю та отримання належної винагороди, настання істотних негативних економічних наслідків.

Суд, розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, враховує таке.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. ч. 3, 4 ст. 137 ГПК України).

У ч. 12 ст. 137 ГПК України вказано, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 висловив позицію, згідно з якою, якщо позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, а тому така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 у справі №907/73/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищенаведеного, достатньо обґрунтованим для забезпечення позовних вимог немайнового характеру є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Тобто сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та з цією метою і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, подати докази наявності відповідних обставин.

Згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

З огляду на те, що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про визнання позивача таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах та накладення штрафу в розмірі 68000,00 грн, то за відсутності визначення іншого, оскарження такого рішення до суду передбачає автоматичне зупинення його виконання на час розгляду справи.

Разом з тим, незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Так, частина п`ята статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб призведе до продовження діяльності позивача на противагу рішенню, згідно з яким дії позивача визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Окрім того, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.

У зв`язку з цим суд бере до уваги те, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19.

Статтею 17 Закону України «Про державні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Посилання позивача на те, що основними споживачами його продукції є суб`єкти, які здійснюють придбання товарів шляхом проведення процедур закупівлі, а тому дія оспореного рішення призведе до відмов позивачу як учаснику у процедурах закупівлі та відхилення його тендерних пропозицій та, як наслідок, позбавить працівників позивача права на працю та належну винагороду, судом оцінюється критично, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України), підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом (ст. 67 ГК України).

Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами фактів участі позивача у державних закупівлях, на рішення замовника у яких могло би вплинути оспорене рішення відповідача.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у справі №924/1293/20 шляхом зупинення дії оспореного рішення відповідача, позивач не навів обставин, які свідчили би про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених його прав, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення такого позову.

При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, здійснивши оцінку заяви позивача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих та підтверджених належними та достатніми доказами доводів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову не досліджується обґрунтованість позову, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження (від 12.01.2021) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 19.01.2021.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова

Видрук. 3 прим.: 1 до справи, 2 позивачу (79020, м. Львів, вул. Панча, 7-А, оф. 26), 3 - відповідачу (29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54). Всім рек. з пов. про вруч.