ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3536/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар", 93500, Луганська обл., Новоайдарський р-н., смт. Новоайдар, вул. Великий Шлях, 42, "А"/1 до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", 61029, м. Харків, Салтівське Шосе, 129 простягнення 239 621, 54 грнза участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" про стягнення суми у розмірі 239 621, 54, грн. з яких: 190 969, 91 грн. сума основного боргу, 17103, 40 грн. 3 % річних, 31548, 23 грн. інфляційні втрати. Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 24072017 від 24.07.2017 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року клопотання позивача викладене у 3 пункті прохальної частини позовної заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3536/20. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.12.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 29077 електронний суд) про стягнення судових витрат, у яких останній, просить суд, стягнути з відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000, 00 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року відкладено розгляд справи по суті на "14" січня 2021 р.

13.01.2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 619/21 електронний суд) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.01.2021 року відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 619/21 від 13.01.2021 року електронний суд) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар" адвокатом Цимба Д.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання 14.01.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 17.12.2020 року.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 14.01.2021 року не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить направлення на юридичну адресу останнього, копії ухвали суду від 17.12.2020 року.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу Україниднем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 24.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 24072017 (а.с. 8-9).

Пунктом 12.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року. Дія договору припиняється з закінчення терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 12.4. договору, у випадку якщо сторони а 30 денний строк до закінчення дії цього договору не заявлять про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (а.с. 9 зворот).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити борошно пшеничне вищого, першого ґатунку, а також висівки пшеничні, надалі «товар», у кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях або накладних, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.4. договору, сторони погодили, що перехід права власності на повар у покупця виникає з моменту передачі йому товару постачальником та підписання видаткових накладних (з обов`язковим розшифруванням підпису та зазначення посади). Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної документації.

Відповідно до пункту 4.1. договору, ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в узгоджених специфікаціях та накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку згідно з правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 1-го банківського дня з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем (пункт 4.3. договору, а.с. 8 зворот).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, останній постави відповідачу товар на загальну суму 272810, 09 грн. відповідно до видаткових накладних № 865 від 18.10.2017 року на суму 141246, 00 грн., № 931 від 09.11.2017 року на суму 131564, 09 грн. (а.с. 10-11).

22.03.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 25 у якій останній зазначає, що позивачем поставлено товар на загальну суму 272810, 09 грн. проте відповідачем частково здійснено оплату поставленого позивачем товару 08.11.2017 року та перераховано за видатковою накладною № 865 від 18.10.2017 року суму у розмірі 81840, 18 грн. Таким чином, покупець порушив умови договору, в частині не сплати суми боргу у розмірі 190969, 91 грн. У зв`язку із чим, вимагав виконати свої зобов`язання за договором поставки № 24072017 від 24.07.2017 року належним чином та перерахувати на рахунок позивача, суму заборгованості у розмірі 190969, 01 грн. (а.с. 26-27).

Вищезазначена вимоги, відповідачем залишені без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач до суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 24072017 від 24.07.2017 року, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 190969, 91 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 17103, 40 грн., - інфляційні втрати у розмірі 31548, 23 грн. (а.с. 36-38).

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем - 3% річних у розмірі 17103, 40 грн. за період з:

- на суму боргу 59405, 82 грн. (видаткова накладна 865 від 18.10.17 року) за період з 01.11.2017 року по 31.10.2020 року нараховано суму у розмірі 5347, 34 грн.;

- на суму боргу 131564, 09 грн. (видаткова накладна № 931 від 09.11.2017 року) ) за період з 09.11.2017 року по 31.10.2020 року нараховано суму у розмірі 11756, 06 грн. (а.с. 38).

Та інфляційних втрат у розмірі - 31548, 23 грн. за період з:

- на суму боргу 59405, 82 грн. (видаткова накладна 865 від 18.10.17 року) за період з 01.11.2017 року по 31.10.2020 року нараховано суму у розмірі 9813, 84 грн.;

- на суму боргу 131564,09 грн. (видаткова накладна № 931 від 09.11.2017 року) ) за період з 09.11.2017 року по 31.10.2020 року нараховано суму у розмірі 21734, 39 грн. (а.с. 36-37) зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у сумі 17103, 40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31548, 23 грн. (за зазначений у наданому до суду розрахунку період а.с. 36-38) та встановлено, що позивачем при визначенні періодів за видатковою накладною № 931 від 09.11.2017 року допущено помилку, а саме невірно визначено період нарахування.

Відповідного пункту 4.3. договору , сторони погодили, що розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку згідно з правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 1-го банківського дня з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

Враховуючи вищевикладене та умови договору, період прострочення за видатковою накладною № 931 від 09.11.2017 року починається з 11.11.2017 року.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою онлайн-системи "Ліга-закон", та встановлено, що сума нарахованих інфляційних втрат у розмірі - 31548, 23 грн. здійснено відповідно до приписів діючого законодавства, та є такими що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судом здійснено власний розрахунок за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що сума нарахованих 3 % річних, яка підлягає до стягнення 17081, 77 грн.

В решті нарахованих 3 % річних 21, 63 грн. слід відмовити.

Частинами 1, 2статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення суми боргу у розмірі 190969, 91 грн., інфляційних втрат у розмірі - 31548, 23 грн., 3 % річних у розмірі 17081, 77 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

У пункті 2 прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір (а.с. 3).

14.12.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 29077 електронний суд) про стягнення судових витрат, у яких останній, просить суд, стягнути з відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000, 00 грн. (а.с. 103).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії: договору № 19/0919 про надання правової допомоги від 19.09.2019 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1076 від 20.09.2012 року; ордер серія ВВ № 1004892 на надання правничої (правової) допомоги від 17.10.2020 року, доручення від 21.10.2020 року № б/н, додаткову угоду від 08.11.2020 року до договору про надання правової допомоги 19/0919 від 19.09.2019 року, рахунок-фактура від 10.11.2020 року на суму 20000, 00 грн., платіжне доручення № 8099 від 10.11.2020 року на суму 20000, 00 грн. (призначення платежу оплата за юридичні послуги згідно договору № 19/0919 від 19.09.2019 року по рахунку № б/н від 10.11.2020 року у сумі 20000, 00 грн. без ПДВ), виписка з приват -24 (вхідний платіж № 8099 від 10.11.2020 року) на суму 20000, 00 грн., (а.с. 28-33, 104-108).

Як вбачається із поданого позивачем копії додаткової угоди від 08.11.2020 року до договору про надання правової допомоги № 19/0919 від 19.09.2019 року, а саме пунктом 2 угоди, сторони погодили, що вартість послуг становить: - надання консультацій щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки суму у розмірі 2000, 00 грн.; визначення документації щодо виникнення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар" (договір поставки, претензія, видаткові накладні) вивчення правтики щодо стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів. Підготовка до складання позовної заяви та складання позовної заяви та направлення до Господарського суду Харківської області суму у розмірі 8000, 00 грн., участь у судовому засіданні в Господарському суду Харківської області, в тому числі в режимі відео конференції (5000, 00 грн. за кожне судове засідання) суму у розмірі 10000, 00 грн. (а.с. 104).

Згідно вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно вимог частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 01.08.2019 року у справі 915/237/18 Верховний суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір винагороди за надання правової допомоги визначається у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 року справа № 640/18402/19.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Відповідно до вимог частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, дослідивши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї документи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат у розмірі 20 000, 00 грн., виходячи із вищенаведених критеріїв, ураховуючи викладені обставини стосовно складності справи, враховуючи що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження та те, що справа є незначної складності, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу, які пов`язані із розглядом даної справи є неспіврозмірними, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 14998, 64 грн. (239599, 91 + 15000 / 239621,54).

Витрати у сумі - 5000,00 грн. участь у судовому засіданні в Господарському суду Харківської області, в тому числі в режимі відео конференції є необґрунтованими та не відшкодовуються позивачу, оскільки як вбачається із матеріалів справи, а саме протоколу судового зсідання від 17.12.2020 рок, представник позивача був присутній тільки у одному судовому засіданні (а.с. 113-114).

У зв`язку із чим, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн. слід відмовити.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3594, 33 грн. (а.с. 80)

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 3594, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (61029, м. Харків, Салтівське Шосе, 129 , ЄДРПОУ 00381870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар" (93500, Луганська обл., Новоайдарський р-н., смт. Новоайдар, вул. Великий Шлях, 42, "А"/1, ЄДРПОУ 38542821) суми у розмірі 239599, 91 грн. з яких: 190969, 91 грн. сума основного боргу, 17 081, 77 грн. - 3 % річних, 31548, 23 грн. інфляційні втрати, 14998, 64 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 3594, 00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 21, 63 грн. та 5 001, 36 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Айдарський пекар" (93500, Луганська обл., Новоайдарський р-н., смт. Новоайдар, вул. Великий Шлях, 42, "А"/1, ЄДРПОУ 38542821);

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (61029, м. Харків, Салтівське Шосе, 129 , ЄДРПОУ 00381870).

Повне рішення складено "19" січня 2021 р.

СуддяО.О. Ємельянова