ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 січня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/501/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стандард Україна, вулиця Б. Хмельницького, будинок 10-а, місто Пустомити, Львівська область, 81100

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес, село Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823

про : стягнення заборгованості у сумі 123 013 грн 32 коп., з яких: 97 856 грн 65 коп. основний борг, 18 591 грн 64 коп. пеня, 9 785 грн 66 коп. штраф.

За участі представників:

Позивача: адвокат Мацух Юлія Іванівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001393 від 13.03.2019; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС№1047980 від 01.12.2020 (договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються) ;

Відповідача: адвокат Мирончик Юлія Володимирівна, довіреність без номера від 01.11.2020 (дійсна до 31.12.2021).

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Суть справи. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Стандард Україна звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №13/02 від 13.07.2020 (вх.№577 від 24.07.2020) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес про стягнення суми заборгованості в розмірі 123 013 грн 32 коп.

Ухвалою суду від 28.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 25.08.2020 об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 25.08.2020, проведеному у режимі відеоконференцзв`язку, постановлено відкласти підготовче судове засідання на 08.09.2020 року об 11 год. 00 хв., про що сторони повідомлені ухвалою від 01.09.2020.

Ухвалою суду від 08.09.2020, зокрема, відкладено підготовче судове засідання у справі на 22.09.2020 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 05.10.2020 повідомлено учасників справи, що відкладене підготовче судове засідання у справі №921/501/20 відбудеться 20.10.2020 о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 20.10.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження по 03.11.2020 та відкладено підготовче засідання на 03.11.2020 о 12 год. 40 хв., про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати та без постановлення окремого процесуального документу.

У судовому засіданні 03.11.2020 суд відклав судове засідання для вирішення питання про закриття підготовчого провадження та перехід у судовому засіданні, згідно частини 3 статті 201 ГПК України, до розгляду справи №921/501/20 по суті на 12.11.2020 о 16 год. 00 хв., про що учасники справи повідомлені ухвалою від 05.11.2020.

У судовому засіданні 12.11.2020 судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Також, у судовому засіданні 12.11.2020 відкладено розгляд справи №921/501/20 по суті, згідно статті 216 ГПК України, на 01.12.2020 об 11 год. 30 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин (на час прийняття рішення у справі карантин продовжено до 31 грудня 2020 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ, зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяви та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адреси суду та/або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У свою чергу станом на даний час із змісту пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що розгляд даної справи припав на період дії карантину, враховуючи продовженні законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

У судовому засіданні 01.12.2020 з огляду на витребування до наступного судового засідання у відповідача усіх підтверджуючих доказів щодо часткової сплати боргу, а також витребування у позивача письмового підтвердження щодо визнаних ним сплачених відповідачем сум та розрахунку залишку суми боргу, суд відклав розгляд справи №921/501/20 по суті, згідно статті 216 ГПК України, на 15.12.2020 о 09 год. 30 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. з 03.12.2020 по 16.12.2020 у відпустці (наказ №227-в від 02.12.2020) та неможливістю розгляду справи №921/501/20 в судовому засіданні 15.12.2020, суд продовжив строк розгляду справи по суті у справі № 921/501/20 по 24.12.2020 та відклав розгляд справи №921/501/20 по суті на 24.12.2020 року о 9 год. 50 хв.

У судовому засіданні 24.12.2020 у зв`язку з залученням поданих відповідачем нових доказів суд розпочав розгляд справи по суті спочатку та заслухав вступні слова представників сторін. Судове засіданні відкладено на 05.01.2021 та призначено при розгляді справи по суті стадію дослідження доказів у справі.

У призначене судове засідання 05.01.2021 з`явились представники позивача та відповідача.

З`ясувавши обставин справи, дослідивши докази, провівши судові дебати суд, у відповідності до статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 05.01.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частину.

2.Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.

У позовній заяві (№13/02 від 13.07.2020 (вх. № 577 від 24.07.2020) позивач, серед іншого, зазначає, що звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, порушених відповідачем (як покупцем) неналежним виконанням на користь позивача (як постачальника) грошового зобов`язання з оплати товару за укладеним між ними Договором поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке.

05 травня 2014 року між ТзОВ «Авто Стандард Україна» та ТОВ «Агробізнес» було укладено Договір поставки №133 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору поставки Продавець в особі ТзОВ «Авто Стандард Україна» зобов`язувався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань по зазначеному Договору Постачальник - ТзОВ «Авто Стандард Україна» відвантажило на адресу ТзОВ «Агробізнес» мастила в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних ТзОВ «Авто Стандард Україна» №12449 від 09.04.2019, №14817 від 24.04.2019, №21350 від 12.06.2019, № 21810 від 18.06.2019, № 23863 від 02.07.2019, 24369 від 04.07.2019, № 24936 від 09.07.2019, №25955 від 16.07.2019, №25393 від 11.07.2019, №32660 від 27.08.2019, № 29964 від 09.08.2019, №42858 від 24.10.2019, №36807 від 19.09.2019, № 39252 від 03.10.2019 на загальну суму 495 817,00 грн.

Товар було прийнято ТзОВ «Агробізнес» без зауважень, про що свідчать підписи та печатка Покупця на видаткових накладних ТзОВ «Авто Стандард Україна» №12449 від 09.04.2019, №14817 від 24.04.2019, №21350 від 12.06.2019, № 21810 від 18.06.2019, № 23863 від 02.07.2019, 24369 від 04.07.2019, № 24936 від 09.07.2019, №25955 від 16.07.2019, №25393 від 11.07.2019, №32660 від 27.08.2019, № 29964 від 09.08.2019 №42858 від 24.10.2019, №36807 від 19.09.2019, № 39252 від 03.10.2019.

Відповідно до п.6.1. Договору, Покупець (у даному випадку - ТзОВ «Агробізнес») зобов`язувався розрахуватись з Постачальником - ТзОВ «Авто Стандард Україна» за отриманий товар протягом 14-ти календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.

Однак, всупереч договірних зобов`язань, вартість товару ТзОВ «Агробізнес» оплачено частково на суму 397 960,00 грн.

Станом на час звернення позивача із позовною заявою до суду (08 липня 2020 року) за захистом своїх порушених майнових прав, загальний розмір заборгованості ТзОВ «Агробізнес» перед ТзОВ «Авто Стандард Україна» становив 97 856,65 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем з оплати товару за Договором поставки, позивачем у відповідності до статей 526, 530, 611, 625, 693 ЦК України та п.7 Договору поставки нараховано та заявлено до стягнення з відповідача : 18 591 грн 64 коп. пені та 9 785 грн 66 коп. штрафу.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з ТзОВ Агробізнес на користь ТзОВ «Авто Стандард Україна» заборгованість у сумі 123 013 грн 32 коп., з яких: 97 856 грн 65 коп. основний борг, 18 591 грн 64 коп. пеня, 9 785 грн 66 коп. штраф.

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позов.

У поданому відзиві на позов від 15.09.2020 (вх. № 6529 від 22.09.2020) відповідач не заперечує факт отримання товару, проте заперечує заявлену до стягнення суму пені та штрафу.

При цьому посилається на таке.

Умови оплати товару визначені розділові 6 Договору, відповідно до якого оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позивача.

За окремою домовленістю Сторін умови оплати товару можуть бути змінені, що має бути оформлено письмово додатком до даного Договору.

Щодо вимог про стягнення 97 856, 65 грн штрафу зазначає таке.

Відповідно до положень п.7.2 Договору, у разі безпідставної відмови Покупця від замовленого ним товару Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості такого товару та відшкодовує Постачальнику всі збитки завдані такою відмовою.

У письмових поясненнях позивача від 02 вересня 2020 року №02/09 зазначено, що штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару нараховано за прострочення оплати понад 30 календарних днів, відповідно до п.7.2 Договору.

Як вбачається із змісту положення п.7.2. Договору, відповідальність Покупця (Відповідача) у вигляді штрафу у розмірі 10% настає у разі безпідставної відмови від замовленого товару, а не у разі прострочення оплати понад 30 календарних днів.

Враховуючи відсутність факту безпідставної відмови, відсутність у Договорі положення про відповідальність Відповідача за прострочення оплати понад 30 календарних днів у вигляді штрафу, вимоги Позивача в частині стягнення 97856 грн 65 коп. є, на думку відповідача, безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 15 371,01 грн пені зазначає таке.

Відповідачем не заперечується право Позивача, відповідно до умов договору й положень чинного законодавства, на застосування штрафних санкцій у зв`язку з порушенням Відповідачем строку виконання господарського зобов`язання, проте заперечується строк, за який здійснено нарахування пені.

Так, законодавством визначено позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2ст. 258 ЦК).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим положеннями ч.6 ст.232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У той же час, відповідач зазначає, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

А тому, із посиланням ч.6 статті 232 ГК України, відповідач у відзиві на позов також звертає увагу, що період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У той же час, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив, у поясненнях на позовну заяву та уточненнях позовних вимог.

30.10.2020 позивачем надано суду пояснення на відзив на позовну заяву та уточнення позовних вимог (№23/10 від 23.10.2020 (вх№7788), у яких позивач повідомляє суд про те, що станом на 23 жовтня 2020 ТОВ «Агробізнес» перерахувало на адресу ТОВ «АВТО СТАНДАРД Україна» 20 000 грн 00 коп. (08.09.2020 -10 000 грн 00 коп. та 20.10.2020 - 10 000 грн 00 коп.).

А також, зазначає, що відповідно до п.7.6.Договору поставки №133 від 05.05.2014 Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним Договором, становить 1 рік.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Аналогічна правова позиція щодо застосування позовної давності і один рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) викладена у постановах Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі №3-1217гс16, від 26.05.2016 у справі №6-1138цс15. Так, у постанові від 26.05.2016 у справі №6-1138цс15 зазначено наступне : "Отже аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою".

Відтак позивач вважаючи, що оскільки, станом на поточну дату, заборгованість ТОВ "Агробізнес" не оплачено, перерахував суму пені за накладними №36807 від 19.09.2019, №39252 від 03.10.2019, №42858 від 24.10.2019.

Згідно поданого позивачем розрахунку, загальна сума пені за визначеними видатковими накладними, станом на 23 жовтня 2020 становить 18 591 грн 64 коп.

Вважаючи, що сума нарахованої пені відповідає положенням договору, позивач просить стягнути на користь ТОВ "Авто Стандарт Україна" з ТОВ "Агробізнес" 77 856 грн 65 коп. основного боргу за поставлений товар та 18 591 грн 64коп. пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

15.12.2020 на адресу суду від позивача надійшли пояснення на відзив на позовну заяву та уточнення позовних вимог (вих№10/12 від 10.12.2020 (вх№9228)), у яких позивач, ознайомившись із аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позов, зазначає, що оскільки, ТОВ «Агробізнес» добровільно перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто Стандард Україна» частину боргу під час розгляду справи, ТОВ «Авто Стандард Україна» вважає за необхідне повідомити, що станом на 10 грудня 2020 заборгованість відповідача за договором поставки становить 27 999,91 грн.

Окрім того, підтримує свої позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Агробізнес» штрафних санкцій передбачених за несвоєчасні розрахунки відповідачем у сумі 18 591,64 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути на користь ТзОВ «АВТО СТАНДАРД Україна» з ТОВ «Агробізнес» 27 999,91 грн основного боргу за поставлений товар та 18 591,64 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за договором поставки.

Щодо розміру правової допомоги, позивач зазначає, що оскільки розгляд справи триває на даний час повний розрахунок витрат на правову допомогу буде надано у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

2.4. Розгляд пояснень позивача уточнення позовних вимог.

Суд, у судовому засіданні 03.11.2020 розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, прийняв її до розгляду.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

3.1. Щодо основної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 123 013 грн 32 коп., з яких: 97 856 грн 65 коп. основний борг, 18 591 грн 64 коп. пеня, 9 785 грн 66 коп. штраф.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 травня 2014 року між ТзОВ «Авто Стандард Україна» та ТОВ «Агробізнес» було укладено Договір поставки №133 (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору поставки Продавець в особі ТзОВ «Авто Стандард Україна» зобов`язувався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Предметом Договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших автотоварів, далі за текстом «Товар», за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних Постачальника.

Узгодженою партією товару вважається отриманий Покупцем Товар у відповідності до видаткової накладної Постачальника в період дії Договору.

Товар передається Покупцю партіями на підставі замовлень на кожну партію (далі - замовлення), У замовленні Покупця зазначається найменування товару та кількість за кожним видом товару.

Згідно п.п. 2,1,2.2 Договору товар передається Постачальником Покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього.

Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань по зазначеному Договору Постачальник - ТзОВ «Авто Стандард Україна» відвантажило на адресу ТзОВ «Агробізнес» мастила в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних ТзОВ «Авто Стандард Україна» : № 12449 від 09.04.2019, №14817 від 24.04.2019, №21350 від 12.06.2019, № 21810 від 18.06.2019, № 23863 від 02.07.2019, № 24369 від 04.07.2019, № 24936 від 09.07.2019, № 25955 від 16.07.2019, № 25393 від 11.07.2019, № 32660 від 27.08.2019, № 29964 від 09.08.2019, № 42858 від 24.10.2019, № 36807 від 19.09.2019, № 39252 від 03.10.2019 на загальну суму 495 817,00 грн.

Товар було прийнято ТзОВ «Агробізнес» без зауважень, про що свідчать підписи та печатка Покупця на видаткових накладних ТзОВ «Авто Стандард Україна» № 12449 від 09.04.2019, № 14817 від 24.04.2019, № 21350 від 12.06.2019, № 21810 від 18.06.2019, № 23863 від 02.07.2019, № 24369 від 04.07.2019, № 24936 від 09.07.2019, № 25955 від 16.07.2019, № 25393 від 11.07.2019, № 32660 від 27.08.2019, № 29964 від 09.08.2019 № 42858 від 24.10.2019, № 36807 від 19.09.2019, № 39252 від 03.10.2019.

Відповідно до п.6.1. Договору, Покупець - ТзОВ «Агробізнес» зобов`язувався розрахуватись з Постачальником - ТзОВ «Авто Стандард Україна» за отриманий товар протягом 14-ти календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.

Судом встановлено, що, всупереч договірних зобов`язань, станом на час звернення позивача із позовом до суду (08 липня 2020 року), вартість товару ТзОВ «Агробізнес» оплачено частково на суму 397 960,00 грн, чим порушено строки про оплату товару, встановлені та погоджені Договором поставки №133 від 05.05.2014.

Таким чином, розмір основної заборгованості ТзОВ «Агробізнес» перед ТзОВ «Авто Стандард Україна» становив 97 856,65 грн.

Вказана сума основного боргу погоджена сторонами відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, долученого до матеріалів справи.

У зв`язку із наведеним позивачем, згідно із позовними вимогами, нараховано та заявлено до стягнення 97 856 грн 65 коп. основного боргу, 18 591 грн 64 коп. пені, 9 785 грн 66 коп. штрафу.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар. Проте, відповідачем вказаний товар не оплачено своєчасно та в повному обсязі.

Разом з тим, під час розгляду справи позивач повідомляв суд про часткове погашення відповідачем ТОВ «Агробізнес» сум, заявлених позивачем до стягнення в цій справі, а саме :

- 10 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №2552 від 08.09.2020 ;

- 10 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №3005 від 20.10.2020 ;

- 20 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №3294 від 12.11.2020 ;

- 29 856 грн 74 коп. згідно платіжного доручення №3355 від 18.11.2020 ;

- 28 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №3898 від 23.12.2020.

Всього сплачено заборгованість у розмірі 97 856 грн 74 коп.

Вказане підтверджено відповідачем у наданому суду розрахунку основної заборгованості, з якого вбачається, що станом на 23.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» здійснено повну оплату заборгованості за отриманий товар в розмірі 97 856 грн 74 коп.

Вказані суми були зараховані позивачем на погашення основного боргу відповідача за Договором поставки № 133 від 05.05.2014.

Таким чином, в частині стягнення 97 856 грн 65 коп. основного боргу має місце відсутність предмета спору у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України провадження у справі в частині основного боргу підлягає до закриття за відсутності предмета спору.

3.2. Щодо стягнення пені, штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Щодо стягнення пені.

Позивач, із посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору, нарахував та заявив вимогу про стягнення з останнього пені в сумі 18 591 грн 64 коп. (із врахуванням уточнення позовних вимог), а саме:

-за видатковою накладною № 36807 від 19.09.2019 року на суму заборгованості 10 137 грн 00 коп. (зазначена видаткова накладна частково оплачена на суму 28212 грн) за період з 04.10.2019 по 07.09.2020 нараховано пеню в розмірі 1978 грн 95 коп.;

-за видатковою накладною № 39252 від 03.10.2019 року на суму заборгованості 51 225 грн 41 коп. за період з 19.10.2019 по 19.10.2020 нараховано пеню в розмірі 10 010 грн 85 коп.; Зазначену накладну було частково оплачено на суму 10 000 грн 2.10.2020, а тому пеню за 4 дні нараховано на суму 41 225 грн 41 коп. з 20.10.2020 по 23.10.2020 в розмірі 54 грн 07 коп. ;

-за видатковою накладною № 42858 від 24.10.2019 року на суму заборгованості 36 493 грн 96 коп. за період з 08.11.2019 по 23.10.2020 нараховано пеню в розмірі 6 547 грн 77 коп.

Згідно із вимогами ч.6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Згідно п.7.1 Договору, за порушення строків оплати товару, встановлених

умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позовну давність стосовно пені та штрафів,відповідно до п.7.6 Договору, сторони погодили в 1 рік.

У письмових поясненнях Позивача (від 02 вересня 2020 року №02/09 (вх№6096 від 08.09.2020)) зазначено, що пеню нараховано із врахуванням строків, передбачених п.7.6 Договору поставки №133 та ч.2 ст. 258 ЦК України.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до умов договору й положень чинного законодавства, Позивачем правомірно нараховано пеню у зв`язку з порушенням Відповідачем строку виконання господарського зобов`язання, проте суд не погоджується із визначеними позивачем періодами, за які здійснено нарахування пені.

Так, законодавством визначено позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК України) окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2ст.258 ЦК).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок, зокрема періоди, за які нарахована пеня, суд вважає, що позивачем безпідставно збільшено вказаний період у понад 6 місяців нарахування, що у цій частині не відповідає чинному законодавству з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У той же час, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 07.06.2019 по справі №910/23911/16 від 13.09.2019 по справі №902/669/18, від 12.06.2018 по справі №910/4164/17, від 22.11.2018 по справі №903/962/17.

Судом при дослідженні Договору поставки не встановлено, що він містить умови, які б збільшували строк нарахування пені у більш ніж на 6 місяців, а тому суми пені, які нараховані позивачем поза межами цього строку суд розцінює, як безпідставно обраховані ним. Правомірно нарахованою суд вважає пеню

Із урахуванням зазначеного, а також п. 7.1. Договору, статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, суд за допомогою програми: «ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ» із урахуванням періоду нарахування, визначеного у відповідності до ч. 6 статті 232 ГК України та із врахуванням часткових оплат, здійснив власний розрахунок пені, а саме :

-за видатковою накладною № 36807 від 19.09.2019 року на суму заборгованості 10 137 грн 00 коп. (зазначена видаткова накладна частково оплачена на суму 28212 грн) за період з 04.10.2019 по 04.04.202 нараховано пеню в розмірі 1364 грн 08 коп.;

-за видатковою накладною № 39252 від 03.10.2019 року на суму заборгованості 51 225 грн 41 коп. за період з 18.10.2019 по 18.04.2020 нараховано пеню в розмірі 6636 грн 57 коп.;

-за видатковою накладною № 42858 від 24.10.2019 року на суму заборгованості 36 493 грн 96 коп. за період з 08.11.2019 по 08.05.2020 нараховано пеню в розмірі 4402 грн 06 коп.

У загальному підрахунку розмір пені, що фактично складає 12 402 грн 72 коп. є правомірно заявленим, не запереченим відповідачем, а тому таким, що підлягає до задоволення.

Таким чином, з огляду на зазначене, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені, підлягають частковому задоволенню у сумі 12 402 грн 72 коп.

В частині 6 188 грн 92 коп. пені, суд відмовляє у позові.

Щодо стягнення штрафу.

Пунктом 7.2. Договору поставки передбачено, що у разі безпідставної відмови Покупця від замовленого ним товару Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від загальної вартості такого товару та відшкодовує Постачальнику всі збитки завдані такою відмовою.

Проте, позивачем, посилаючись на п.7.2. Договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, що становить 9 785 грн 66 коп. за прострочення оплати поставленого товару понад календарних днів, як він зазначає, відповідно до п.7.2. Договору поставки №133 від 05.05.2014.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 статей 76, 77, 78, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи те, що покупець - ТОВ «Агробізнес» від товару не відмовлявся, а під час розгляду справи надав докази щодо сплати основної заборгованості за отриманий товар в повному обсязі, суд, враховуючи безпідставність посилання позивача на п.7.2. Договору при нарахуванні штрафу, відмовляє в частині стягнення 9 785 грн 66 коп. штрафу.

4. Висновки суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме : стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стандард Україна 12 402 (дванадцять тисяч чотириста дві) грн 72 коп. пені.

В частині стягнення 6 188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн 92 коп. пені та 9 785 грн 66 коп. штрафу у позові відмовити.

В частині стягнення 97 856 (дев`яносто сім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 65 коп. основного боргу закрити провадження у справі.

5. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача у справі так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним своєчасно взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2102 грн 00 коп. суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Враховуючи положення статей з 1 по 19, 20, 42, 74-79, 86, 129,130, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стандард Україна 12 402 (дванадцять тисяч чотириста дві) грн 72 коп. пені.

3.В частині стягнення 6 188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн 92 коп. пені та 9 785 грн 66 коп. штрафу у позові відмовити.

4.В частині стягнення 97 856 (дев`яносто сім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 65 коп. основного боргу закрити провадження у справі.

5.Судові витрати у складі судового збору, покласти на відповідача у справі.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стандард Україна - 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Стандард Україна, вулиця Б. Хмельницького, будинок 10-а, місто Пустомити, Львівська область, 81100 (код ЄДРПОУ 35775727) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агробізнес, село Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823 (код ЄДРПОУ 30915832).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено, із врахуванням вихідних та святкових днів, на протязі дев`яти робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення 19.01.2021.

Повний текст рішення буде надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко